Вибори директора
Інституту держави і права імені
В.М. Корецького Національної
академії наук України

Про розмір оплати за надання платних послуг Інститутом держави і права імені В.М. Корецького НАН України
(Наказ № 23 від 29.02.2024 р.)



Правила прийому на навчання
до аспірантури та докторантури Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України
в 2023 році

Акуленко В І.
Науково-публіцистичні етюди до портрета професора Володимира Денисова венциклопедичному інтер’єрі до 70-річчя Інституту держави і права імені
В.М. Корецького НАН України
(1949–2019)

Євроатлантичний вектор України: національна доповідь./ ред.кол. С.І. Пирожков,І.О.Кресіна, А.І. Кудряченко, Ю.С. Шемшученко та ін.Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Київ: Національна академія наук України,2019. 328 с.

Правова позиція щодо статусу Автономної Республіки Крим

Рецензія на Енциклопедію міжнародного права (Том 1)


Бібліометричний профіль інституту держави і права імені
В.М. Корецького НАН України у
Google Scholar






Міжнародний центр космічного права

 

Нові умови господарювання, в яких опинились наукові установи Національної академії наук України в 90-ті роки минулого століття, стали випробуванням життєздатності академічних інститутів, так само як і галузевої науки. Певна частина наукових установ, що не змогла пристосуватись до нових економічних умов, відчувала значний дискомфорт, пов’язаний із недостатністю фінансування науки, диспропорціями у відповідній сфері, відсутністю соціального замовлення на результати наукових досліджень, особливо фундаментальних галузей наукового пошуку. Інші наукові установи, не очікуючи “бюджетного ельдорадо”, намагалися шукати нові форми застосування свого наукового потенціалу. Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України був серед установ другого типу.

Одну з форм господарювання в нових економічних умовах, а саме створення на базі Інституту так званих центрів, підказало саме життя, яке вимагало наблизити академічну науку до потреб суспільної практики, надати поштовху для розвитку безпосередніх контактів наукових установ з структурами, зацікавленими в результатах їх наукових досліджень, одночасно диверсифікуючи джерела фінансування науки.

Наукові центри почали створюватись у структурі Інституту поряд з традиційними відділами. Тоді як відділи були організовані за галузями права, центри формувались за сферами діяльності, які потребують міжгалузевого регулювання. Саме за такого підходу академічні знання співробітників Інституту, їх навички широко і різнопланово опановувати проблеми знайшли найбільший попит.

Першим таким центром став Міжнародний центр космічного права, створений у червні 1998 р. Спершу МЦКП функціонував як структурний підрозділ Інституту, а з квітня 2001 р. набув статусу самостійної юридичної особи.

Потреба створення Центру була обопільною як для науки, так і для практики, причому для практики вона, мабуть, була ще більш нагальною, ніж для науки. Це було пов’язано передусім з тим, що після розпаду СРСР з’явилася реальна можливість здійснення космічної діяльності на нових засадах. Україна як самостійний суб’єкт міжнародного права була зацікавлена розвивати спільні космічні проекти і програми з іншими державами та міждержавними об’єднаннями. Однак відповідне співробітництво було неможливим без належного правового підґрунтя. А такого в Україні традиційно не було: ні власного космічного законодавства (за часів СРСР як космічна діяльність, так і космічне законодавство структурувались на загальносоюзному рівні, союзним же республікам відводилась роль “гвинтиків цілісного механізму”, керування яким здійснювалось із єдиного центру), ні міжнародних дво- та багатосторонніх угод про співробітництво в космічній сфері наша держава за радянських часів не мала. Радянська космічна техніка і практично вся космічна інфраструктура колишньої союзної держави підприємствами України. Після того як суб’єкти відповідної діяльності опинились під юрисдикцією різних держав, виникло безліч питань правового характеру, в тому числі двосторонніх українсько-російських відносин, зокрема, щодо розподілу колишньої радянської інтелектуальної власності на космічні об’єкти. Крім того, тенденції комерціалізації, що дуже швидко охопили космічну сферу, привели до появи на її арені великої кількості недержавних суб’єктів, що почали відігравати роль самостійних акторів у численних космічних проектах і програмах, в тому числі міжнародних. Забезпечити державний контроль за їх діяльністю, запобігти стихійності в розвитку відповідного процесу, захистити державні інтереси в умовах міжнародної відповідальності держави за наслідки космічної діяльності суб’єктів, що знаходяться під її юрисдикцією, — ще один чинник, яким керувалось космічне агентство держави, звернувши свій погляд в бік науки і створивши МЦКП. Місцем розташування Центру був визначений Київ. В Україні не було ані традицій, ані підготовлених кадрів космічно-правової спрямованості. Однак вирішальну роль у виборі місцерозташування Центру відіграв авторитет Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, його чутливість до сприйняття нового, здатність забезпечити виконання найскладніших завдань, реноме Інституту як знаної академічної установи з великим науковим потенціалом. Директором МЦКП був призначений Ю.С. Шемшученко. Цікаво, що кадровий кістяк Центру на перших порах склали фахівці еколого-правового профілю: Н.Р. Малишева, С.В. Кузнєцова та Н.Д. Красіліч.

 

Головними цілями створення і діяльності МЦКП були визнані:

 

-    сприяння розвитку наукової школи космічного права України;

-    вирішення фундаментальних і прикладних завдань розвитку та реалізації національного космічного права України для підвищення економічної ефективності космічної діяльності;

-    гармонізація космічного законодавства України із міжнародним космічним правом;

-    зміцнення співробітництва з міжнародними організаціями, що займаються науковими дослідженнями і практичним застосуванням космічного права;

-    міжнародно-правове забезпечення реалізації комерційних космічних проектів;

-    юридичний супровід Програми співробітництва України та інших держав світу в галузі дослідження та використання космічного простору в мирних цілях;

-    популяризація космічного права.

 

За характером діяльності МЦКП є науково-консалтинговою організацією.

Робота МЦКП будується за секторальним принципом. Відповідно до потреб державно-правової практики і наукових інтересів розвитку Центру в його складі було виділено п’ять секторів: наукової роботи (відповідальна Н.Р. Малишева); нормотворчої діяльності (відповідальна Н.Д. Красіліч), науково-правових експертиз (відповідальна С.В. Кузнєцова), видавничої діяльності (відповідальний І.П. Андрушко), інформаційно-аналітичної роботи (відповідальний В.П. Семеняка); міжнародного співробітництва (відповідальна О.С. Стельмах). Секторальний принцип не означає чіткої спеціалізації співробітників Центру, спрямування їх діяльності лише за єдиним секторальним напрямом. Обмеженість кадрового складу такої можливості, звісно, не дає. Одночасно цей принцип дає змогу індивідуалізувати відповідальність, розподіливши її між працівниками, надавши більшої самостійності в організації роботи керівникам секторів.

За роки свого функціонування МЦКП створив чималий науковий та науково-практичний доробок, який слід проаналізувати більш детально, зосередивши увагу на діяльності окремих секторів.

У результаті за період існування Центру на його базі було підготовлено і захищено п’ять кандидатських дисертацій. В стадії підготовки – ще декілька кандидатських і одна докторська дисертації.

За роки свого функціонування МЦКП здійснив кілька аналітичних досліджень і підготував низку наукових висновків і рекомендацій з питань гармонізації національних правових систем України та інших держав, з питань охорони прав інтелектуальної власності в космічній галузі, організаційно-правових аспектів страхування при здійсненні космічної діяльності, з проблем охорони навколишнього середовища в процесі реалізації космічних проектів і програм, з питань стимулювання інвестиційної й інноваційної діяльності в космічній сфері та ін.

Постійно здійснювався консалтинговий науково-правовий супровід реалізації Загальнодержавних (Національних) космічних програм України.

 

Нормотворча робота з перших днів була і залишається одним з пріоритетних напрямів роботи МЦКП. Вона полягає в безпосередній участі в розробці проектів нормативно-правових актів у сфері космічної діяльності, а також в експертизі нормативно-правових документів, які готуються іншими колективами.

Протягом п’яти років діяльності МЦКП його фахівці найбільш активно залучались до розробки актів, об’єднаних групою так званих правил космічної діяльності, підготовка й прийняття яких передбачені Законом України “Про космічну діяльність”.

МЦКП брав активну участь у підготовці й інших нормативно-правових актів, де головними розробниками виступали інші організації. Зокрема, були проведені експертизи і надані висновки на проекти таких нормативно-правових документів:

 

  1. Положення про порядок розробки, виготовлення та експлуатації ракетно-космічної техніки.
  2. Положення про організацію, виконання і забезпечення космічних запусків і польотів.
  3. Положення про нагляд і контроль за безпекою космічних запусків і польотів та експлуатація космічної техніки.
  4. Положення про порядок транспортування, охорони і зберігання ракетно-космічної техніки.
  5. Положення про проведення службового розслідування інцидентів і надзвичайних подій з ракетами-носіями і космічними апаратами.
  6. Положення про проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт у космічній галузі.
  7. “Експлуатація космічних апаратів”.
  8. “Проведення наукової та науково-технічної експертизи проектів, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Загальні положення і вимоги”.
  9.  “Утилізація космічної техніки. Загальні вимоги”.
  10. “Обмеження засмічення навколоземного космічного простору при експлуатації космічної техніки. Загальні вимоги”.
  11. “Розробка, виготовлення та експлуатація ракетно-космічної техніки”.
  12. “Організація, виконання і забезпечення космічних запусків іпольотів”.
  13. “Нагляд і контроль за безпекою космічних запусків і польотів та експлуатації космічної техніки”.
  14. “Проведення пошукових та аварійно-рятувальних робіт у космічний галузі”.
  15. “Проведення службового розслідування інцидентів та надзвичайних подій з ракетами-носіями і космічними апаратами”.
  16.  “Транспортування і зберігання ракетно-космічної техніки”. 

Зважаючи на значний законотворчий досвід МЦКП, його авторитет як спеціалізованої наукової установи, що вже понад 20 років займається космічним правом, саме Центру було доручено розробити спочатку концепцію, а потім і проект нової редакції Закону України "Про космічну діяльність".

 

Науково-експертна робота — одна з найбільш відповідальних ділянок роботи МЦКП, яка з перших днів функціонування Центру стала мірилом кваліфікації її працівників, їх вміння не на словах, а на ділі поєднувати академічні знання з конкретними запитами суспільної практики. А такі запити здебільшого походили від Національного космічного агентства України, а пізніше — й від підприємств космічної галузі.

За період існування МЦКП була проведена науково-правова оцінка різного роду ситуацій, що склались у рамках виконання міжнародних космічних проектів “Глобалстар”, “Циклон”, “Морський старт”, “Вега”, “Либідь”, "Дніпро", "Наземний старт" та деяких інших — всього більше 60 експертиз.

Крім оцінки ситуацій, що склалися в ході космічної діяльності, на розгляд в МЦКП надходять матеріали, пов’язані з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) суб’єктами космічної діяльності України. Якщо у відповідних служб ДКАУ, що займаються такою реєстрацією, виникають сумніви щодо правового змісту контракту, він подається на експертизу до МЦКП.

Звичайно, було б значно краще, якби суб’єкти космічної діяльності, ще до того, як їм вступити в договірні відносини, залучали консультантів-юристів для надання правової допомоги, зокрема, пов’язаної з оформленням договірних відносин, і МЦКП як єдиний спеціалізований центр космічно-правової спрямованості міг би бути корисним саме на цій стадії. Однак до цього часу у відповідних колах все ще спостерігається правовий нігілізм, недооцінка важливості саме попередньої передпроектної роботи.

Слід зазначити, що науково-правова експертиза стала найулюбленішим напрямом діяльності його співробітників, які, не звертаючи уваги на часові і трудові затрати, мобілізують максимальні зусилля для того, щоб кожний експертний висновок був підготовлений на високому професійному рівні.

 

Плідно працює і сектор видавничої діяльності МЦКП. За роки свого існування МЦКП видав п’ять випусків збірника “Космічне право України” (українською мовою), до яких включені як міжнародно-правові документи (багатосторонні та двосторонні), так і акти національного законодавства України з питань космічної діяльності. Ці збірники стали настільними книгами для підприємств космічної галузі, науковців, що займаються космічним правом, органів управління у відповідній сфері.

З 2000 р. МЦКП розпочав ще один важливий проект — видання багатотомного коментованого Тематичного зібрання “Космічне законодавство країн світу”, що видається українською та англійською мовами (відповідальні редактори — Н.Р. Малишева, Ю.С. Шемшученко).

Всього заплановано видати сім томів. Уже видано п’ять томів (6 книг).

 

Слід зазначити, що всі видані до цього часу томи Зібрання презентувались в Юридичному підкомітеті Комітету ООН з питань використання космічного простору в мирних цілях, у Міжнародному інституті космічного права, Європейському центрі космічного права, на міжнародних наукових конференціях і скрізь отримували схвальні відклики. До МЦКП надійшли запити на відповідне видання від спеціалізованих установ з космічного права Кельна (Німеччина), Національного центру з дистанційного зондування та космічного права Університету штату Міссісіпі (США), Інституту космічного права Університету Західної Бретані (Брест, Франція), Національного інституту космічних досліджень Бразилії та наукових установ космічного профілю багатьох інших країн світу.

 

Під егідою Центру видано три наукові монографії: І.П. Андрушко. Космічне право України: проблеми становлення та розвитку. - К.: Юридична думка, 2006. – 192 с.; В.В. Семеняка. Страхування в сфері космічної діяльності: теоретико-правові засади. – К.: ВД «Академперіодика», 2008. – 240 с., Н.Р. Малишева. Нариси з космічного права. – К.: Алерта. – 2010. – 296 с.

а також дві збірки наукових праць:

1) "Статус, применение и прогрессивное развитие международного и национального космического права. Материалы симпозиума (практикума) ООН/Украина по космическому праву (6-9 ноября 2006 г. К., Украина" (відповідальний ред. Н.Р.Малишева) – К., 2007. – 286 с.;

2) Повышение потенциала космического права.  Материалы  международной научно-практической конференции, посвященной 10-летию создания Международного центра космического права. – Киев, 5-6 июня 2008 г. (відп. редактор Н.Р. Малишева) – К., Атіка. – 186 с.

Співробітниками Центру постійно публікуються наукові статті з космічного права в українських та зарубіжних наукових виданнях.

 

Одним із найважливіших аспектів діяльності МЦКП є міжнародне співробітництво в галузі космічного права. Центр активно розвиває і підтримує наукові зв’язки з міжнародними організаціями та зарубіжними інституціями в галузі космічного права.

Щорічно інформація про діяльність МЦКП є предметом розгляду Юридичного підкомітету Комітету ООН з мирного використання космічного простору (Відень, Австрія). Делегація України на щорічних сесіях Юридичного підкомітету цього Комітету формується переважно за рахунок співробітників Центру, активно працює, виступаючи з пропозиціями практично по кожному пункту Порядку денного сесій.

Директор МЦКП академік НАН України Ю.С.Шемшученко та його заступник академік НАПрН України Н.Р. Малишева обрані членами-кореспондентами Міжнародної академії астронавтики.

У 2003 р. МЦКП прийнятий колективним членом Міжнародного інституту космічного права; його індивідуальним членом з 2001 р. є заступник директора Центру Н.Р. Малишева.

У 2004 р. МЦКП був прийнятий першим колективним членом Української ради миру, а старший науковий співробітник С.В. Кузнєцова увійшла до складу Правління цієї авторитетної громадської організації.

У 2007 р. Н.Р.Малишева обрана до групи міжнародних експертів ООН з питань освіти в галузі космічного права, якій доручено розроблення програм і планів з космічного права для регіональних центрів ООН з питань космічної техніки та технологій.

В 2008 р. МЦКП уклав Рамкову угоду про співробітництво з міжнародною організацією супутникового зв’язку "Інтерсупутник". А в 2010 р. – з Інститутом космічного права і телекомунікацій Уеіверситету Париж-11 (Франція).

Постійні ділові зв’язки встановлено МЦКП з УНІДРУА (Рим, Італія), Міжнародною академією астронавтики, Міжнародним інститутом космічного права Міжнародної астронавтичної федерації (Париж, Франція), Європейським центром космічного права (Франція), Міжнародним інститутом повітряного і космічного права при Лейденському університеті (Лейден, Нідерланди), Інститутом повітряного і космічного права університету Лапландії (Фінляндія), Бразильським товариством аерокосмічного права (Бразилія), Бразильським національним інститутом космічних досліджень, Німецьким аерокосмічним центром та Інститутом повітряного і космічного права Університету Кельну (Німеччина), Інститутом міжнародних просторів Університету Західної Бретані Факультету права та економічних наук м. Брест (Франція), Управлінням політики та права Національної космічної адміністрації Китаю та деякими іншими.

В плані поглиблення творчих зв’язків МЦКП з міжнародними науковими інституціями та вищими навчальними закладами в галузі космічного права, а також з метою підвищення кваліфікації науковців Центру МЦКП практикує навчання молодих співробітників Центру за кордоном. Так, молодші наукові співробітники І.П. Андрушко, О.Б.Чеботарьов та О.С. Стельмах в різні роки пройшли курси літньої школи з космічного права ЄС, організовані Європейським космічним агентством. А О.С. Стельмах, пройшла повний курс двомовної (французько-англійської) програми Інституту космічного права та телекомунікацій при Університеті Париж-ХІ, отримавши кваліфікацію магістра зі спеціальності «космічне право та право телекомунікацій» (2007-2008), а також прослухала курс зі спеціальності «космічні науки» Міжнародного космічного університету, Страсбург (2008).  В 2008 р. на стажуванні в США перебував науковий співробітник Центру к.ю.н. В.П. Непийвода. В умовах бурхливого розвитку міжнародних інтеграційних процесів у сфері космічної діяльності МЦКП має на меті продовжувати наукові обміни, стажування, навчання фахівців МЦКП у провідних світових центрах з космічного права, — з одного боку, з іншого ж — підготовки зарубіжних наукових кадрів по космічному праву на базі Центру.

Найважливішою формою міжнародного співробітництва МЦКП завжди вважалось проведення міжнародних конференцій, симпозіумів, круглих столів та інших наукових та науково-практичних форумів. У вересні 2001 р. МЦКП виступив ініціатором та організатором проведення міжнародної наукової конференції “Правові питання регіонального співробітництва держав у сфері космічної діяльності”. У 2003 р. у Києві разом з юристами, що працюють в космічній галузі КНР, Центром був проведений двосторонній українсько-китайський круглий стіл з питань розвитку національного космічного законодавства.

В 2005 р. МЦКП став співорганізатором європейсько-українського семінару з питань прав інтелектуальної власності і трансферу технологій в космічній сфері, організованого в рамках проекту Bistro 2 "Комерціалізація українських космічних технологій і регулювання прав інтелектуальної власності".

Визнанням великого вкладу Центру в справу розвитку міжнародного та національного космічного права стало рішення Комітету ООН з мирного використання космічного простору щодо проведення в Україні саме на базі МЦКП п’ятого міжнародного симпозіуму-практикуму з космічного права ООН/Україна "Статус, застосування та прогресивний розвиток міжнародного та національного космічного права (листопад 2006 р., Київ). В роботі симпозіуму взяли участь 85 фахівців космічного права з 22 країн світу та 2-х міжнародних організацій. Було заслухано 33 доповіді і прийнято рекомендації, подані Організації Об’єднаних Націй для затвердження на її Генеральній асамблеї.

Крім того, співробітники Центру беруть активну участь у роботі наукових форумів, що проводяться в сфері космічної діяльності, під егідою Міжнародного інституту космічного права, Міжнародної астронавтичної федерації, Європейського центру космічного права та ін.., де виступають з науковими доповідями та повідомленнями.

Результати діяльності тієї чи іншої структури завжди краще бачаться ззовні. Саме зовнішні оцінки роботи завжди є найбільш об’єктивними, позбавленими нашарувань заінтересованості і суб’єктивізму. З цієї позиції Центру є чим пишатися.

В доповідях Юридичного підкомітету Комітету ООН з мирного використання космічного простору Генеральній асамблеї ООН діяльність МЦКП аналізувалась неодноразово. Так, в Доповіді 42-ї сесії Юридичного підкомітету Комітету ООН з мирного використання космічного простору, що відбулася в квітні 2003 р., МЦКП згадувався двічі. Зокрема, сесія “вітала внесок, зроблений міжурядовими і неурядовими організаціями в розробку і сприяння застосуванню космічного права. У зв’язку з цим Підкомітету була подана інформація про заходи, проведені Національним центром по дистанційному зондуванню і космічному праву Університету штату Міссісіпі (Сполучені Штати Америки) і Міжнародним центром космічного права в Києві.  А в доповіді 46-ї сесії Юридичного підкомітету Комітету ООН з мирного використання космічного простору Генеральній асамблеї ООН (Док. ООН А/АС. 105/С.2/L/268/Add.1) була висловлена глибока вдячність МЦКП за організацію роботи симпозіума – практикума (пункт 34).

Наукова робота МЦКП двічі була предметом розгляду Президії Національної академії наук України, де з доповіддю про роботу Центру виступив його директор академік НАН України Ю.С. Шемшученко. За результатами розгляду було прийнято 2 постанови Президії НАН України: № 55 від 15 березня 2000 р. та  від 2007 р. Так, в Постанові № 55 від 15.03. 2000 р. “Теоретичні проблеми наукових досліджень у галузі космічного права”, зокрема, схвалено діяльність МЦКП щодо розвитку актуальних теоретичних і прикладних проблем міжнародного космічного права та космічного права України, здійснення правового супроводу національних космічних проектів та програм, а також накреслено перспективні напрями подальших наукових досліджень Центру.

Під час проведення міжнародної конференції “Україна — ЄС: співробітництво в космічній галузі” (Київ, січень 2004 р.) надійшов лист від Президента Європейського центру космічного права, в якому висловлювалася підтримка діяльності Центру щодо налагодження співробітництва з європейськими структурами, що мають відношення до космічного права, зокрема, зазначалось: “Я вітаю встановлення продуктивних робочих стосунків між Центром космічного права в Києві та Європейським центром космічного права, зокрема, щодо взаємного обміну документацією та інформацією про наші програми з космічного права, вашої участі у виданнях журналу ЄЦКП та ін. Я сподіваюсь також, що наше співробітництво зможе розвиватись далі завдяки більш тісній співпраці в сфері створення відповідних баз даних на користь українських та європейських студентів. Я переконаний, що відповідний тип контактів дуже корисний для розвитку та утвердження космічного права”.

Чимало схвальних відгуків надійшло на адресу МЦКП з підтримкою друкованої продукції Центру, передусім багатотомного видання “Космічне законодавство країн світу”.

Так, у листі доктора Марієтти Бенко, Директора Інституту повітряного та космічного права Університету Кельні (Німеччина), адресованому МЦКП, зазначено: “Один примірник Зібрання “Космічне законодавство країн світу” щойно отриманий нашим Інститутом. Ми дуже вражені тією роботою, яку виконано вашою установою і щиро вдячні за те, що маємо примірник цього чудового видання в нашій бібліотеці. З щирими вітаннями і величезною подякою Марієтта Бенко”.

А відомий французький вчений у галузі міжнародного космічного права професор Армель Керрест у своєму листі на адресу МЦКП зазначає: “Я мав нагоду користуватися в бібліотеці нашого Факультету права та економічних наук примірником тематичного зібрання “Космічне законодавство країн світу”. Я відзначив високу якість цієї книги. Я вважаю, що цей твір та наступні томи, що анонсовані, становлять величезний інтерес з точки зору дослідження національного космічного законодавства. А те, що вони видані російською та англійською мовами, дає змогу їх міжнародному поширенню. З розширенням приватної діяльності в космосі, національні закони починають займати визначальне місце. Тому ваше видання повністю відповідає сучасній необхідності пізнання того, як же в національних законодавствах імплементуються вимоги міжнародного космічного права. З великою подякою за вельми необхідну роботу, яка вами здійснюється, Армель Керрест, професор Університету Західної Бретані, член делегації Франції в Комітеті ООН з мирного використання космічного простору, Президент Асоціації космічного права Франції, член-кореспондент Міжнародної астронавтичної академії, член Міжнародного інституту космічного права, член Комітету з космічного права Асоціації міжнародного права, член адміністративної ради Європейського центру космічного права, Президент Інституту космічного права” (Франція).

У найближчому майбутньому МЦКП планує не тільки поглибити і розвинути вже усталені форми і напрями своєї діяльності, а і розширити їхній спектр.

 

Головним напрямом наукових досліджень Центру на перспективу залишаться регіональні аспекти співробітництва в космічній сфері. Це той напрям, де ми маємо певний науковий пріоритет, а з питань особливостей співробітництва держав світу в космічній сфері МЦКП є єдиною науковою установою, що узагальнює відповідний досвід і до якої звертаються за інформацією і консультаціями зарубіжні науковці та фахівці, що працюють в сфері практичного застосування космічного права. В перспективних планах МЦКП передбачається вироблення моделі правового регулювання регіонального співробітництва держав в космічній сфері на прикладі СНД, що буде запропонована Комітету ООН з мирного використання космічного простору для можливого наступного поширення на інші регіони.

Замовниками робіт і послуг МЦКП дотепер в основному були суб’єкти космічної діяльності України. Однак потенціал Центру дозволяє йому розширити просторові рамки своєї діяльності, поширивши її на інші країни. Ведуться також переговори з Аерокосмічним комітетом Міністерства енергетики та мінеральних ресурсів Республіки Казахстан про більш активне залучення фахівців цієї країни до діяльності МЦКП, зокрема, розглядається пропозиція про можливість включення представників Республіки Казахстан до складу Наглядової ради МЦКП.

Незважаючи на різноплановість діяльності МЦКП, домінуючою залишається спрямованість роботи Центру на забезпечення практичних правових потреб космічної галузі. Адже саме з цим була пов’язана ідея його створення. В цьому плані також є ще чимало перспективних можливостей. Зокрема, зважаючи на унікальність Центру на теренах СНД і всієї Центральної та Східної Європи, перспективним було б створення Медіаційного центру з питань врегулювання (примирення) конфліктів, що виникають у процесі здійснення космічної діяльності між її суб’єктами, а також у ході здійснення міжнародних космічних проектів і програм, сторонами яких є суб’єкти космічної діяльності країн СНД, Центральної та Східної Європи. Такі центри успішно функціонують в багатьох регіонах світу, особливого поширення вони набули в Сполучених Штатах Америки, вони на практиці довели свою життєздатність і спроможність розв’язання конфліктів на найбільш ранній (досудовій) стадії, що серед іншого дозволяє учасникам конфліктів досягти компромісів і одночасно уникнути великих фінансових втрат. МЦКП має певні теоретичні напрацювання у відповідній галузі, однак для того, щоб перейти від ідеї до її реалізації, необхідно здійснити значні організаційні кроки. Важливою також є підготовка суспільної свідомості суб’єктів космічної діяльності регіону, їх переконання в перспективності та корисності функціонування відповідного Медіаційного центру.

Протягом вже кількох років Україна послідовно виступає в Комітеті ООН з космосу на підтримку ідеї кодифікації міжнародного космічного права шляхом розробки й прийняття всеосяжної Конвенції з космічного права. Ця ідея в Комітеті по космосу офіційно згадується як “пропозиція Китаю, Греції, України”. Слід відзначити й внесок співробітників Центру у виборюванні цієї ідеї, яка з кожним роком знаходить все більше прибічників. Зважаючи на те, що необхідність і доцільність здійснення кодифікаційних робіт під егідою Комітету ООН з космосу найбільш активно сьогодні відстоюється країнами саме регіону Центральної та Східної Європи, вважаємо, що Міжнародний центр космічного права при Інституті держави і права НАН України зміг би здійснювати методичне спрямування попередніх робіт щодо формулювання концепції відповідної Конвенції, а також розробки її структури, залучивши до цієї роботи всіх бажаючих фахівців з космічного права інших держав — членів Комітету ООН з космосу та заінтересованих міжнародних організацій.

В цілому підводячи підсумки функціонування Міжнародного центру космічного права при Інституті держави і права, слід в першу чергу відзначити продуктивність самої ідеї створення подібних структур, яка витримала випробування часом. Однак це не означає, що треба безоглядно вдаватись до формування все нових і нових підрозділів такого характеру в структурі Інституту чи при ньому.

Досвід МЦКП переконує в тому, що для забезпечення життєздатності подібних структур важливим є поєднання кількох умов. По-перше, необхідне соціальне замовлення з боку конкретної сфери, іншими словами, зацікавленість практики в функціонуванні відповідного центру. По-друге, ця зацікавленість повинна носити не кон’юнктурний, тимчасовий характер, пов’язаний з певною подією, по перебігу якої потреба в науковому центрі відпаде (для досягнення таких цілей слід створювати тимчасові творчі колективи), це має бути стабільний інтерес з довгостроковими цілями; по-третє, діяльність відповідних наукових центрів безумовно повинна спиратися на концепцію диверсифікації джерел фінансування, самоокупності, однак навряд чи центр буде життєздатним без опори на певне головне джерело фінансування, тобто повинна існувати структура, заінтересована в стабільному довготривалому фінансуванні відповідного центру; нарешті, кваліфікаційні вимоги до персоналу центрів повинні бути дещо іншими, ніж до співробітників основних структур Інституту – відділів, зорієнтованих виключно на наукову роботу: підбір кадрів до центрів повинен базуватись на оптимальному поєднанні глибоких теоретичних знань з вмінням їх використовувати в практичних ситуаціях правозастосовчої сфери. Впевнена, що дотримання всіх цих вимог неодмінно забезпечить успіх в діяльності відповідного центру.

Зважаючи на те, що процес створення центрів в/при Інституті держави і права імені В.М. Корецького набув певного поширення і продовжує розвиватись, важливо розробити загальні правові засади взаємовідносин таких структур з Інститутом. Звичайно, цей документ не може бути прийнятий у вигляді Типового положення,  оскільки сьогодні нереально урівняти статус різних центрів, ніякої одноманітності в цій справі не існує і існувати не може: кожен центр створювався, виходячи з конкретних умов, спонукальних мотивів, на різних організаційно-правових та фінансово-економічних засадах. Але все це структури, що працюють під методичним керівництвом ІДП НАН України. Тому варто і прийняти локальний методичний документ, в якому відобразити критерії створення відповідних центрів, загальні засади організації та діяльності центрів при Інституті, основи взаємовідносин таких центрів з Інститутом: в яких формах здійснюється методичне керівництво, планування і координація наукової діяльності центрів, періодичність та форма звітності, фінансові зобов’язання, порядок призначення на керівні посади в центрах та деякі інші питання. Такий підхід, з одного боку, сприятиме подальшому вдосконаленню роботи відповідних центрів, їх правовій організованості,  з іншого ж – формуванню цілеспрямованої політики Інституту до розвитку відповідних структур.

 

 

Керівникoм Міжнародного центру космічного права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України є директор Інституту Шемшученко Юрій Сергійович.

Шемшученко Ю.С. (14.ХІІ 1935 р., м. Глухів Чернігівської (тепер — Сумської обл.) — український правознавець, фахівець в галузі конституційного, адміністративного, екологічного і аграрного права. Доктор юридичних наук (1979 р.), професор (1985 р.), академік НАН України (1992 р.), Академії правових наук України (1993 р.) і Української академії політичних наук (1995 р.). Закінчив Глухівську середню школу № 2 (1954 р.). Вищу освіту отримав на юридичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1962 р.). Потім працював в органах прокуратури Сумської обл. З 15 листопада 1966 р. — аспірант Сектора, а потім — Інституту держави і права АН УРСР.

Після завершення навчання в аспірантурі свою подальшу творчу діяльність Ю.С.Шемшученко пов'язав з Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Працював молодшим (1969-72 рр.) і старшим науковим співробітником (1972-79 рр.), завідувачем відділом проблем радянського будівництва (1979-82 рр.), а в жовтні 1982 р. очолив відділ правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища (зараз — відділ аграрного і екологічного права). З 12 жовтня 1988 року — директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Кандидатську дисертацію на тему «Забезпечення соціалістичної законності в діяльності місцевих органів радянського державного управління засобами прокурорського нагляду» захистив у 1970 р., а докторську — «Державне управління охороною навколишнього середовища в СРСР» — у 1979 р. Опублікував понад 500 наукових праць. Є автором або співавтором 25 монографій: «Місцеві Ради і забезпечення законності» (1973 р.);»Адміністративно-правова охорона природи Української РСР» (1973 р.); «Організаційно-правові питання охорони навколишнього середовища в СРСР» (1976 р.); «Юридична відповідальність в галузі охорони навколишнього середовища» (1978 р.); «Місцеві Ради і охорона навколишнього середовища» (1988 р.); «Правові проблеми екології» (1989 р.); «Національна державність союзної республіки» (1991 р.); «Юридична наука і освіта на Україні» (1992 р.); «Жертви репресій» (1993 р.); «Академічна юридична думка» (1998 р.); «Український парламентаризм: минуле і сучасне» (1999 р.); «Державотворення і правотворення в Україні» (2001 р.) та ін. Наукові праці Ю.С. Шемшученка є вагомим внеском у розвиток юридичної науки і одержали високу оцінку наукової громадськості в Україні та за її межами, є значним кроком у пошуку нових шляхів ефективного вирішення суспільних проблем, розвитку правової системи України.

Ю.С. Шемшученко був автором проекту, керівником авторського колективу і головою редколегії 6-томної “Юридичної енциклопедії” та 10-томної “Антології української юридичної думки”, організатором багатьох інших фундаментальних юридичних видань. Ю.С.Шемшученко є членом Національної конституційної ради, членом колегії Міністерства юстиції України. Брав участь у розробці багатьох проектів законів України. Президент Української асоціації політологів (1991-94 рр.), перший голова Спілки юристів України (1991-93 рр.). З 1994 р. — академік-секретар Відділення правових проблем екологічного, аграрного і господарського права Академії правових наук України. Ректор Київського університету права (1996 – 2005 рр.). Голова Комісії з питань громадянства при Президентові України (1994 – 2004 рр.), арбітр Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, експерт Ради Європи з екологічного права (1993 р.). Заслужений діяч науки і техніки України (1995 р.)., лауреат премії НАН України ім.М.П.Василенка (1997 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004 р.).

Тел. Центру: 235 78 13

G Analytics
сайт создан компанией