ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

16 травня 2017 року в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відбудеться щорічна Міжнародна науково-практична конференція «Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні аспекти». Детальна інформація про конференцію міститься у прикріпленому файлі.

Правова позиція щодо статусу Автономної Республіки Крим

Щодо виступу С.П. Головатого у телепрограмі каналу 112 Україна

Рецензія на Енциклопедію міжнародного права (Том 1)

Щодо публікації С.П. Головатого
у газеті "День"

 

 

 

Про відділ проблем аграрного, земельного та екологічного права

Про Відділ

За період діяльності відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права зусиллями його працівників зроблений істотний внесок у розвиток наукових досліджень проблем правового регулювання суспільних відносин в сільському господарстві, в земельній сфері, у сфері використання, відтворення та охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, а також у сфері космічного та енергетичного права.

У складі відділу зараз працює дві творчі групи - з проблем аграрного та земельного права, яку очолював доктор юридичних наук Павлович З.А., потім – доктор юридичних наук Семчик В.І., та група екологічного права, яку очолюють академік НАН України, доктор юридичних наук Шемшученко Ю.С. та академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук Малишева Н.Р.

Фактично відлік історії наукових досліджень за тематикою Відділу можна вести з початку діяльності Сектора держави і права АН УРСР, на базі якого у подальшому було утворено академічний Інститут держави і права. Започаткувала ці дослідження у 1949 році Ц.В. Боцян (Бичкова). Зокрема, з-під її пера у той період вийшли такі праці, як «Правові питання постачання електроенергії сільському господарству» (1953 рік) та «Нове у статутах сільськогосподарської артілі» (1958 рік). У 1956 році вона захистила кандидатську дисертацію на тему: «Значення та особливості договірних відносин колгоспів з державними організаціями».

З 1961 р. у складі Сектора почали організовуватися науково-галузеві групи на громадських засадах, серед яких була й група колгоспного і земельного права. А серед опублікованої у той час серії монографічних праць Сектора, які стосувалися актуальних за тих умов проблем розвитку держави і права, були роботи «Правові питання діяльності міжколгоспних об’єднань» Ц.В. Бичкової і В.Л. Мунтяна (1961 рік) та «Адміністративно-правова охорона колгоспної власності» В.Л. Мунтяна (1961 рік).

Наприкінці 50-х – на початку 60-х років ХХ сторіччя в Секторі починають здійснюватись перші в Україні наукові дослідження в сфері правової охорони природи і раціонального природокористування. Наукові пошуки у відповідному напрямку спершу проводились «в надрах» аграрно-правової (колгоспно-правової) науки фахівцями саме цієї галузі знань, однак їх сміливо можна вважати такими, які започаткували новий, природоохоронний, напрям в правовій науці України. У 1957-1962 роках проблемами колгоспного права і правової охорони природи у Секторі розпочав все більш активно займатися В.Л. Мунтян. В 1960 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Адміністративно-правова охорона колгоспної власності». В 1964 році виходить з друку перша в Українській РСР монографічна правознавча робота В.Л. Мунтяна природоохоронної спрямованості «Правова охорона лісів Української РСР», а вже в 1965 році вийшла з друку ще одна його праця «Правова охорона ґрунтів Української РСР» (Видання Академії наук УРСР і Українського Товариства охорони природи та сприяння розвитку природних багатств).

Послідовно розвиваючи даний науковий напрям, в наступному, 1966 році під грифом Сектору держави і права Академії наук УРСР вийшла нова книга, присвячена правовій охороні і раціональному використанню ще одного важливого природного ресурсу – води. Авторами цього дослідження стали Ц.В. Бичкова і В.Л. Мунтян. У книзі під назвою «Правове регулювання водних відносин в УРСР» досліджується питання правового регулювання експлуатації водних ресурсів, збереження їх корисних якостей.

Розглядаючи з позицій сьогодення наукові еколого-правові дос¬лідження Сектору 60-х років, необхідно відзначити, що ці перші творчі пошуки велися в умовах, коли природоохоронна проблематика ще до кінця не стала самостійною сферою правових досліджень, вона тільки робила перші заявки на право самостійного розвитку.

24 червня 1969 року постановою Президії АН УРСР за № 202 Сектор держави і права АН УРСР було реорганізовано в Інститут держави і права АН УРСР. В додатку № 2 до вказаної Постанови «Структура і науковий профіль основних підрозділів Інституту держави і права АН УРСР» встановлювалося, що одним із напрямків науково-дослідної роботи Відділу державного та господарського управління визначалось дослідження ролі права у зміцненні економічних зв’язків між промисловістю та сільським господарством. Таким чином, офіційно було закріплено один із основних напрямків дослідження в тогочасних умовах та було закладено підвалини для формування окремого, предметно-спрямованого структурного науково-дослідного підрозділу – Відділу.

На початку 70-х років до досліджень проблем сільськогосподарського права підключився З.А. Павлович. У 1973 році він захистив кандидатську дисертацію «Матеріальна відповідальність членів колгоспу за шкоду, заподіяну колгоспові (на матеріалах УРСР)».

В 70-х роках розпочався новий етап в еколого-правових дослідженнях Інституту. Зокрема, відбулася певна переорієнтація від розробки поресурсних аспектів природоохорони до розгляду комплексних проблем у відповідній галузі. Значною мірою цьому сприяли наукові розробки, пов’язані з ім’ям Ю.С. Шемшученка. Об’єктом дослідницького інтересу монографії ІО.С. Шемшученка і В.Ф. Погорілка «Адміністративно-правова охорона природи Української РСР» стали питання реалізації природоохоронної функції держави засобами адміністративно-правового (управлінського) впливу. Поступово була сформована досить потужна проблемна група проблем правової охорони навколишнього середовища, яка спершу функціонувала у відділі державного (конституційного) права (завідувач А.П.Таранов), а з лютого 1979 р. – у відділі радянського будівництва, завідувачем якого було призначено Ю.С.Шемшученка. Саме він і очолював відповідну проблемну групу, до складу якої увійшли М.І.Малишко, Н.Р.Малишева, Н.Д.Красіліч, а згодом – М.І.Єрофеєв, В.А.Максимков, М.І.Матьора.

Слід зазначити, що сфера досліджень, пов’язана з природоохоронною функцією держави та її реалізацією в процесі державного управління, стала домінуючою в наукових еколого-правових розробках науковців відділу в наступні 15-20 років. При цьому послідовно поглиблюється науковий пошук у вказаному напрямку, а це, в свою чергу, вивело Інститут держави і права АН УРСР наприкінці 70-х років на рівень провідних центрів дослідження еколого-правових проблем в Україні.

Серед монографічних праць за участю науковців проблемної групи з екологічного права, що вийшли в наступному десятиріччі (середина 70-х – початок 80-х років) під грифом Інституту, є: «Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР» Ю.С. Шемшученка (1976 рік); «Юридическая ответственность в области охраны природы» Ю.С. Шемшученка, В.Л. Мунтяна, Б.Г. Розовського (1978 рік); «Охрана окружающей среды в городах (организационно-правовые вопросы)» авторського колективу: Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малишева, Н.Д. Красіліч, Б.Г. Розовський, М.І. Малишко (1981 рік); Державний контроль за охороною атмосферного повітря» М.І. Малишка (1982 рік); «Советы народных депутатов и охрана окружающей среды» авторського колективу: Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малишева, Н.Д. Красіліч, С.О. Боголюбов, В.В. Костицький (1984 рік); «Охрана окружающей среды от шумового воздействия (правовые и организационные вопросы)» Н.Р. Малишевої (1984 рік); «Правовая охрана окружающей среды в области промышленного производства» авторського колективу: Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малишева, Н.Д. Красіліч, В.А. Максимков, М.М. Бринчук, В.В. Круглов, В.І. Андрейцев, С.М. Кравченко (1986 рік).

У 1977 році у Відділі державно-правових проблем управління народним господарством (завідувач В.В. Цвєтков) було створено проблемну групу з правових проблем сільського господарства. До неї увійшли В.І. Семчик (керівник), З.А.Павлович, Ц.В. Бичкова, В.П. Нагребельний та П.Ф.Кулинич (1980 рік). Цією групою були досліджені такі планові теми: «Законодавчі основи і практичні рекомендації щодо міжгосподарської кооперації у сільськогосподарському виробництві» (1977-1979 роки); «Правові питання управління сільським господарством в умовах міжгосподарської кооперації» (1980-1982 роки); «Законодавчі основи і практичні рекомендації щодо вдосконалення управління сільським господарством в умовах спеціалізації і концентрації виробництва» (1981-1983 роки). За результатами наукових досліджень проблемної групи у Відділі були підготовлені і вийшли друком монографія Ц.В. Бичкової, «Договір у виробничо-економічних зв’язках між сільським господарством і промисловістю» (1980 рік) та колективна праця «Правові питання міжгосподарської кооперації у сільському господарстві», автори: В.І. Семчик, Ц.В. Бичкова, В.П. Нагребельний, З.А.Павлович, В.П.Зенін, В.В.Гречко, З.А.Підопригора (1981 рік).

У 1982 році, а саме 14 червня, відповідно до наказу № 74 за підписом директора Інституту держави і права АН УРСР, академіка АН УРСР Б.М. Бабія, на базі двох у той час існуючих відділів – Відділу конституційного права і вдосконалення законодавства та Відділу проблем радянського будівництва, було створено три нові відділи Інституту. Серед них був і Відділ правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища. Завідувачем Відділу було затверджено Ю.С.Шемшученка. До Відділу увійшли дві творчі проблемні групи науковців: з правових проблем сільського господарства (з 1990-го року – аграрного права) та з правових проблем навколишнього середовища (з 1990-го року – екологічного права).

Результатом перших п’ятнадцяти років наукової діяльності стали десятки монографічних праць. Серед них в галузі аграрного права, окрім згаданих вище, варто відзначити такі: «Правова охорона колгоспної власності» В.І. Семчика (1978 рік); «Організаційно-правові питання керівництва сільським господарством» З.А. Павловича (1979 рік); «Правове положення спеціалістів колгоспів» В.І. Семчика і В.З. Янчука (1979 рік); «Правові питання міжгосподарської кооперації в сільському господарстві» за редакцією В.І. Семчика (1981 рік).

В цей час до розробки природоохоронної проблематики долучається все більш широке коло правознавців як в Україні, так і в інших союзних республіках колишнього СРСР. Еколого-правові дослідження починають здійснюватись, зокрема на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка під керівництвом В.Л. Мунтяна, а також в наукових установах та вищих юридичних навчальних закладах Львова, Харкова, Донецька, Луганська та деяких інших наукових центрів. В умовах розширення географії осередків наукових досліджень цієї проблематики у складі Відділу сформувався творчий науковий колектив загальносоюзного рівня, який за визнанням авторитетного вченого у даній галузі, тогочасного завідувача кафедри екологічного права Московського державного університету В.В. Петрова став основою київської наукової школи екологічного права, очолюваної Ю.С.Шемшученко, у здобутках якої чимало фундаментальних праць.

До них беззаперечно, відноситься опублікована в 1989 році індивідуальна монографія Ю.С. Шемшученка «Правовые проблемы экологии». В ній автор, з позицій свого двадцятирічного досвіду в науці, висловив власні міркування з приводу деяких актуальних еколого-правових проблем того часу. Це питання права людини на сприятливе навколишнє середовище в світлі концепції прав людини; питання загальнонародної власності на природні ресурси; тенденції розвитку права навколишнього середовища і проблеми кодифікації відповідного законодавства; проблеми механізмів реалізації природоохоронного законодавства і юридичної відповідальності у вказаній сфері. Дослідження всіх цих проблем об’єднане єдиною цільовою спрямованістю – удосконалення управління якістю навколишнього середовища засобами правового регулювання та іншого державного впливу.

Розпочата з середині 80-х років перебудова суспільного життя в Радянському Союзі демократизувала процеси розвитку науки, що знайшло прояв і в уточненні тематики наукових досліджень Інституту на 1986 і подальші роки. Зокрема, до основних напрямків його наукових досліджень було віднесено організаційно-правові питання розвитку агропромислового комплексу і охорони навколишнього середовища. Виходячи з цього, на той час увага науковців Відділу була сконцентрована на дослідженні таких планових науково-дослідних тем під керівництвом З.А. Павловича: «Законодавчі основи і практичні рекомендації щодо вдосконалення управління сільським господарством в умовах спеціалізації і концентрації виробництва» (1981-1983 роки); «Проблеми вдосконалення управління і правового регулювання виробничих економічних зв’язків в АПК» (1984-1986 роки); «Правові засоби стимулювання ефективності сільськогосподарського виробництва в АПК» (1987-1989 роки).

У січні 1988 року, завідувача Відділом правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища Ю.С. Шемшученка було обрано членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «Право». А 12 жовтня того ж року Президією АН УРСР Ю.С. Шемшученка було затверджено на посаді директора Інституту.

Після цього була розроблена система заходів з перебудови наукової діяльності Інституту на основі переосмислення насамперед ідеологічних стереотипів у галузі держави і права, що дісталися у спадок від часів однопартійної командно-адміністративної системи. Під нові напрями була реформована і структура Інституту. Як наслідок, Відділ правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища отримав нову назву – Відділ правових проблем екології і аграрного права.
Початок так званого «перебудовного» процесу в СРСР у 80-х роках суттєвим чином вплинув на сферу охорони навколишнього середовища. В таких умовах творчий колектив юристів-екологів, кістяк якого складали науковці Відділу, підготував і у 1990 році видав монографічне дослідження «Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике» (авторський колектив: Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малишева, М.І. Єрофеєв, Н.Д. Красіліч, Б.Г. Розовський, С.М. Кравченко, М.М. Бринчук).

Продовжувались в цей час і наукові дослідження в галузі аграрного права, що знаходило свій прояв у таких публікаціях, як: "Правове вопросы деятельности производственных аграрно-промышленных объединений" (под редакцией Ю.С.Шемшученка, коллектив авторов Семчик В.И., Павлович З.А., Бычкова Ц.В., Кулинич П.Ф., Усенко М.И. - К., 1983); індивідуальна монографія Семчика В.И. "Имущественные правоотношения в сельском хозяйстве". - К., 1984; «Правовий статус РАПО» (1986 рік) В.І. Семчика, Ц.В. Бичкової, З.А. Павловича, П.Ф.Кулинича, «Раціональне використання меліорованих земель: питання правового забезпечення» П.Ф. Кулинича (1987 рік); «АПК і право» Ю.С. Шемшученка, В.І. Семчика, Ц.В. Бичкової, З.А. Павловича (1988 рік), "Производственно-хозяйственные связи в агропромышленном комплексе (организационно-правовые вопросы)" (под редакцией Ю.С.Шемшученка, коллектив авторов Семчик В.И., Павлович З.А., Бычкова Ц.В., Кулинич П.Ф. - К., 1988; "Конституция УССР: реализация ее принципов и норм" (под редакцией Таранова А.П., коллектив авторов Шемшученко Ю.С., Сиренко В.Ф., Семчик В.И. и др.- К., 1988); «Виробничо-господарські зв'язки в АПК (організаційні та правові питання)» (1989 рік) В.І. Семчика, Ц.В. Бичкової, З.А. Павловича, П.Ф.Кулинича, «Попередження транскордонних забруднень (міжнародно-правові проблеми)» О.О. Шишка (1990 рік), «Природа і закон» Ю.С.Шемшученка, В.В.Костицького, П.Ф.Кулинича (1991 рік) тощо.

Сучасний, якісно новий етап у діяльності Інституту, розпочався з прийняттям у 1990 році Декларації про державний суверенітет України та у 1991 році – Акта проголошення незалежності України. Після цього, з розпадом СРСР відбулися істотні зміни у підходах до дослідження державно-правової тематики України. Одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень Інституту на початку 90-х років була проблема правового регулювання аграрних відносин та охорони навколишнього середовища.

У цей період у творчій групі аграрного і земельного права під керівництвом В.І.Семчика розроблялись такі науково – дослідні теми: «Проблеми вдосконалення господарського механізму АПК в умовах перебудови економіки» (1990-1992 роки); «Проблеми правового регулювання аграрних відносин в Україні в умовах ринку» (1992-1994 роки); «Проблеми реалізації аграрного законодавства України» (1995-1997 роки); «Проблеми права власності у сільському господарстві України» (1998 – 2000 роки).

У 90-х роках з під пера науковців відділу вийшли у світ десятки монографічних праць з відповідних актуальних проблем. Найбільш важливими з них в галузі аграрного та земельного права були: індивідуальна монографія Семчика В.І. «Кооперація і право» (1991 рік); «Агропромисловий комплекс: правові питання» (за редакцією Ю.С. Шемшученка, колектив авторів Семчик В.І., Кулинич П.Ф., Погрібний О.О., Олійник В.О. (1992 рік); "Нові форми сільськогосподарського виробництва: організаційно-правові питання" (відповідальний редактор Семчик В.І.; колектив авторів Семчик В.І., Погрібний О. О., Кучеренко І.М., Усенко М.І., Бичкова Ц.В., Петрина В.Н., Сонюк В.А. - К., 1994); «Право власності в споживчій кооперації України» (за редакцією В.І. Семчика, колектив авторів Семчик В.І., Шемшученко Ю.С., Бабенко С.Г., Погрібний О.О. (1996 рік); "Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення" (за редакцією Саблука П.Т. та Юрчишина В.В., колектив авторів Саблук П.Т., Юрчишин В.В., Семчик В.І. та інш. - К., 1996); "Право власності за Конституцією України" Семчика В.І. (1997).

Набуття Україною незалежності і пов’язане з цим відкриття нових перспектив для розвитку еколого-правових, земельно-правових та аграрно-правових досліджень, водночас поставило перед наукою ряд принципово нових проблем, спричинених тим, що старе загальносоюзне законодавство вже не могло забезпечити належне регулювання суспільних відносин, а нове законодавство України ще не було створене.

У цей час науковці Відділу обґрунтували необхідність комплексного підходу до регулювання охорони і раціонального використання всього природного комплексу, що й було реалізовано в Законі України від 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища». В розробленні цього Закону брали безпосередню участь співробітники Відділу В.І. Олещенко, Н.Р. Малишева та В.В.Костицький. Закон став базовим для подальшого регулювання відповідних відносин в Україні, комплексно охопивши проблеми охорони природи, раціонального природокористування і забезпечення екологічної безпеки.

Створюваний в подальші роки масив екологічного законодавства розвивав і поглиблював базові принципи і норми, закладені у вищезазначеному законі. В 1990-ті роки минулого століття – на початку 2000-х років було в основному створене екологічне законодавство України. Безпосередню участь у його формуванні брали співробітники Відділу Ю.С.Шемшученко, Н.Р. Малишева, В.І. Олещенко, М.І.Єрофеєв, В.В.Костицький та інші.

Кілька редакцій проектів Земельного, Лісового кодексів, Водного кодексу України, Кодексу України про надра, Законів України «Про екологічну експертизу», «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря», «Про мисливське господарство та полювання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про екологічний аудит», «Про екологічну мережу України», зміни і доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, значна кількість указів Президента і урядових постанов з відповідних питань – ось далеко не повний перелік правотворчого доробку перших років незалежного державотворення в нашій державі. Науковці Відділу брали активну участь як у створенні концептуальних засад цих законопроектів, так і в безпосередній підготовці їх текстів.

З 90-і роки ХХ-го сторіччя Україна оформила своє членство у великій кількості міжнародних договорів екологічного спрямування. Виконання Українською стороною міжнародних зобов’язань за цими договорами, імплементація їх положень до національного законодавства, узгодження їх з уже існуючим регулюванням відповідних відносин – все це потребувало ґрунтовних наукових досліджень.

Одним із важливих напрямків таких досліджень після ратифікації Україною в 1994 р. Конвенції про біорізноманіття стали наукові розробки правових проблем збереження в Україні біорізноманіття. Чималий науковий доробок у відповідній сфері мають співробітники Відділу В.І.Олещенко, Н.Р.Малишева та Н.Д.Красіліч. Так, В.І.Олещенко, Н.Р.Малишева брали участь у колективній міждисциплінарній роботі «Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника», яка містить результати аналізу та пропозиції щодо правових засад збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, визначення державної політики у цій сфері, регулювання діяльності біосферного заповідника (1997), Н.Р. Малишева підготувала кілька розділів підручника «Заповідна справа в Україні» (2003), Н.Р.Малишева, В.І.Олещенко, Н.Д. Красіліч, С.В.Кузнєцова за результатами відповідних наукових досліджень підготували колективну монографію «Правові засади впровадження в Україні Конвенції про біорізноманіття» (2003).

Однією з найбільш актуальних проблем еколого-правового характеру, розробка якої вийшла на перший план в кінці 90-х - на початку 2000-х років, стала проблема екологічних прав громадян, їх гарантій, забезпечення охорони та захисту. В.І.Олещенко взяв участь у підготовці Керівних принципів щодо участі громадськості у процесі прийняття рішень у сфері охорони навколишнього середовища (ЄЕК ООН, 1996), які в подальшому було покладено в основу відомої Орхуської конвенції 1998 року «Про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля».

В цей же період Н.Р.Малишева бере участь у підготовці низки як монографічних, так і популярних видань з проблематики, пов’язаної з ратифікацією Україною цієї Конвенції. У 2000 р. Н.Р.Малишева у співавторстві видає Путівник із доступу до інформації з екологічних питань «Я маю право знати», а в 2001 р. книгу – "Судовий захист екологічних прав громадян", яка була схвально сприйнята судовими працівниками, для яких категорія справ, пов’язаних із захистом екологічних прав громадян, виявилась новою, недостатньо зрозумілою і складною.

Не стояли науковці Відділу осторонь і нагальної на той час проблеми формування власного національного аграрного та земельного законодавства України. За результатами наукових досліджень були підготовлені та направлені державним органам різного рівня наукові доповіді і наукові записки з висновками і рекомендаціями. Працівники Відділу брали активну участь у підготовці ряду проектів Законів України. Так, В.І. Семчик у 1992 році підготував альтернативний проект Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який було направлено до Кабінету Міністрів України. Він же брав участь у підготовці окремих розділів Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», прийнятого 14 лютого 1992 року. У 1996 р. В.І. Семчик розробив альтернативний проект Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», який було взято за основу при розробці остаточного варіанту, прийнятого Верховною Радою України у 1997 році. Співробітники Відділу (В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, Т.П. Проценко) також брали участь у розробці проектів законів України «Про рибне господарство» та «Про сільську поселенську мережу» тощо.

Одним з напрямків наукових досліджень екологів-правознавців Відділу в другій половині 90-х років стали питання дії екологічного права в нових умовах господарювання, в умовах переходу до ринкової економіки. Реалізуючи принципи сталого розвитку, схвалені Конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку, проведеною в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, під грифом Інституту виходить праця науковців Відділу Н.Р. Малишевої, М.І. Єрофеєва, В.Н. Петрини «Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса» (1993 рік). У наступному ж монографічному дослідженні «Економіко-правові питання екології» (1996) авторський колектив Відділу у складі Ю.С. Шемшученка, Н.Р. Малишевої, М.І. Єрофеєва, Н.В. Єремеєвої, С.В. Кузнєцової, С.І. Рищенко сконцентрував увагу на таких нових правових реаліях у відповідній сфері, як механізм платності за забруднення навколишнього середовища, функціонування спеціальних екологічних фондів, зміна пріоритетів і акцентів у режимі матеріальної відповідальності за шкоду навколишньому середовищу, розширення сфери застосування та підвищення ролі договірних відносин в галузі охорони навколишнього середовища тощо.

З перших років незалежності, чітко визначивши свою прихильність до ринкової економіки, Україна взяла на себе зобов’язання адаптації своєї правової системи до норм і принципів, за якими живе Європа. Саме цим питанням в еколого-правовій сфері була присвячена індивідуальна монографія Н.Р. Малишевої «Гармонизация экологического законодательства в Европе» (1996 рік), на основі якої автором було успішно захищено докторську дисертацію.

Після прийняття Конституції України 1996 року, науковці Відділу запропонували шляхи приведення поточного аграрного і земельного законодавства у відповідність з Основним Законом. Найбільш повно ці питання відображені в науковій доповіді, яка в 1997 році була подана на розгляд Міністерства агропромислового комплексу України для врахування при розробці відповідних заходів, а також у колективній монографії «Аграрне законодавство України: проблеми ефективності» (1998 рік). Відповідальний редактор – В.І. Семчик, автори – Ц.В. Бичкова, З.А. Павлович. П.Ф. Кулинич, В.М. Стретович, О.О. Погрібний, Т.П. Проценко, О.А. Поліводський, В.А. Сонюк.

Окрім планових тем, проблемна група Відділу з правових проблем аграрного права здійснювала актуальні свого часу дослідження і госпрозрахункових тем.

Це, зокрема:

  • “Правове забезпечення впровадження Національної та регіональних програм соціального розвитку села”;
  • “Вдосконалення правової бази функціонування споживчої кооперації”;
  • “Правове регулювання споживчої кооперації України та інших країн”.

Після проведення в 90-х роках ряду структурних уточнень в Інституті, наприкінці 1998 року Відділ правових проблем екології і аграрного права було реорганізовано у Відділ проблем аграрного, земельного та екологічного права, який продовжував очолювати Ю.С. Шемшученко.
Тогочасні здобутки творчого колективу Відділу були якісно втілені в процесі розробки проектів законодавчих актів. Так, В.І. Семчик і П.Ф. Кулинич підготували альтернативний проект Земельного кодексу України, який був направлений до Верховної Ради України. Новий, нині чинний, Земельний кодекс України був підготовлений на основі альтернативного законопроекту, прийнятого Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року і який набув чинності з 1 січня 2002 року.

В.І. Семчик у складі робочої групи Мінекономіки України брав участь у розробці проекту Закону України «Про кооперацію», який був прийнятий 10 липня 2003 року. П.Ф. Кулинич підготував проекти: Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», прийнятого 5 червня 2003 року, Закону України «Про фермерське господарство», прийнятого 19 червня 2003 року та Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», прийнятого 20 січня 2005 року.

У той же час, науковцями Відділу проводилась активна роз’яснювальна робота населенню щодо дії та застосування нового аграрного та земельного законодавства молодої держави України. Зокрема, В.І. Семчик та П.Ф.Кулинич у 2002-2003 роках проводили таку роботу на Першому національному каналі телебачення у програмі «Сільський час». У 2002 р. П.Ф. Кулинич почав вести в щоденній передачі Першого каналу Національного радіо «Агроновини» правову сторінку, в якій надавав відповіді на листи радіослухачів з питань застосування земельного законодавства.

Новою для Інституту у 90-х роках стала наукова діяльність з підготовки та видання підручників, в якій активну участь брали і працівники Відділу. З того часу вже побачили світ і використовуються у навчальному процесі підручники: «Кооперативне право» за редакцією В.І. Семчика (1998 рік); «Земельне право. Академічний курс» за редакцією В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича (2001 рік); «Земельне право України» за ред. М.В.Шульги (співавтори В.І.Семчик та П.Ф.Кулинич), «Екологічне право України. Академічний курс» за редакцією Ю.С. Шемшученка, до авторського колективу якого увійшли Н.Р.Малишева, Н.Д.Красіліч, С.В.Кузнєцова, М.І.Єрофеєв (2005 рік); В.І.Семчика, П.Ф.Кулинича, М.В.Шульги «Земельне право України. Академічний курс» (2008 рік) тощо.

Користуються популярністю і видані збірники та коментарі чинного законодавства України, підготовлені за участю наукових працівників Відділу зокрема: «Ядерне законодавство України» за редакцією Ю.С. Шемшученка (1998 рік); «Космічне право України» за редакцією Ю.С. Шемшученка, Н.Р.Малишевої (чотири томи, 5 книг, видання продовжується); Коментар до Закону України «Про космічну діяльність» (за редакцією Н.Р. Малишевої), «Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар» за редакцією В.І. Семчика (2002 рік, перевиданий у 2004 та 2007 рр.), «Фермерське господарство: правові засади створення, функціонування та припинення» (2004 рік, співавтор П.Ф.Кулинич), «Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» П.Ф.Кулинича (2004 рік) тощо.

За час існування Відділу його наукові працівники неодноразово удостоювалися академічних та інших премій, звань, державних нагород. Зокрема, у 1984 році Медаль АН УРСР з премією за кращу роботу молодого ученого - монографію «Охорона навколишнього середовища від шумового впливу (правові та організаційні питання)» отримала Н.Р. Малишева. У 1991 році Премію АН України імені Д.З. Мануїльського присуджено Ю.С. Шемшученку і Н.Р. Малишевій – за цикл робіт з правових проблем охорони навколишнього середовища; у 1992 році присвоєно Почесні звання «Заслужений юрист України» Н.Р. Малишевій та В.В. Костицькому; у 1995 році присвоєно Почесні звання «Заслужений діяч науки і техніки України» Ю.С. Шемшученку та В.І. Семчику; у 1996 році присвоєно Почесне звання «Заслужений юрист України» В.М. Стретовичу; у 1997 році Премію Президії НАН України імені В.П. Василенка присуджено Ю.С. Шемшученку – за книгу «Права, за якими судиться малоросійський народ»; у 2002 році почесне знання Заслужений юрист України присвоєно В.І.Олещенку; у 2003 р. П.Ф.Кулинич став лауреатом Премії ім.Ярослава Мудрого, присвоєної Академією правових наук України за вагомий внесок у дослідження земельно-правової проблематики; у 2004 році Лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки стали Ю.С.Шемшученко і В.І. Семчик; у 2005 році Лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки стали Н.Р. Малишева та В.І.Олещенко; у 2006 році Премію Президії НАН України імені М.П. Василенка присуджено В.І. Семчику і П.Ф. Кулиничу – за цикл наукових праць «Теоретичні проблеми аграрної і земельної реформ та законодавчого процесу в Україні»; у 2006 році Д.В.Бусуйок стала переможцем конкурсу на здобуття стипендії НАН України для молодих учених тощо.

Плідна праця та активна громадянська позиція науковців Відділу була відзначена державними та іншими нагородами. Зокрема:

Ю.С. Шемшученко нагороджений: орденами «Ярослава Мудрого» V та IV ступеню; медалями «Ветеран труда», «За трудовое отличие»;

В.І. Семчик нагороджений: орденами «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеню, «За заслуги» III ступеню, «Святого князя Володимира» IV ступеню, «Ярослава Мудрого» V ступеню, медалями «За победу над Германией в Великой Отечественной Войне 1941-1945», «Ветеран труда», «Захиснику вітчизни»;

В.В. Костицький нагороджений: Орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступеню;

Т.П. Проценко нагороджена: Знаком «Відмінник освіти України» тощо.

У своїй діяльності Відділ активно співробітничає з Верховною Радою України, її Комітетами, юридичними службами Апарату, з Секретаріатом Президента України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, Міністерством юстиції України, Міністерством аграрної політики України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Конституційним судом України, Верховним Судом України, Вищим адміністративним судом України, Вищим господарським судом України, Генеральною прокуратурою України, органами внутрішніх справ, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх асоціаціями, іншими органами влади. Науковці Відділу є членами численних науково-консультативних рад при відповідних державних органах, працюють у створюваних ними комісіях, робочих групах тощо.

Наукові ідеї співробітників Відділу проходять первинну апробацію в студентських аудиторіях, в процесі читання лекцій студентам Київського університету права Національної академії наук України (Семчик В.І. – кооперативне право, Малишева Н.Р. – екологічне право, Кулинич П.Ф. – земельне право; Проценко Т.П. – аграрне право, Бусуйок Д.В. - спецкурси із земельного права), на географічному факультеті Київського національного університету ім.Тараса Шевченка (В.Олещенко - екологічне право, менеджмент природних ресурсів, міжнародне екологічне право).

Відділ підтримує тісні творчі контакти з Академією правових наук України, Інститутом законодавства Верховної Ради України, Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого (м. Харків), юридичними факультетами Київського і Львівського національних університетів, Інститутом економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), Одеською національною юридичною академією, Академією Служби безпеки України, Національним університетом внутрішніх справ України, Університетом внутрішніх справ (м. Харків), Львівським державним університетом внутрішніх справ України, Національним аграрним університетом, Білоцерківським національним аграрним університетом тощо.

З іноземних центрів найбільш тісні зв’язки Відділ підтримує з Інститутом держави і права Російської академії наук, Інститутом законодавства і порівняльного правознавства при Уряді Російської Федерації, юридичним факультетом Московського державного університету ім.М.Ломоносова, Московською державною юридичною академією, Російським державним аграрним університетом "МСХА ім. К. Тимирязева," юридичним факультетом Білоруського державного університету, Університетом м. Пуатьє (Франція), Інститутом права навколишнього середовища (Вашингтон, США), Університетом Мак Гілл (Монреаль, Канада), Центром дистанційного зондування Землі та космічного права Університету Міссісіпі (США) та іншими науковими центрами та учбовими закладами.

Таким чином, на всіх етапах свого становлення і розвитку Відділ проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України намагається проводити глибокі правові наукові дослідження, сприяти впровадженню сучасних наукових засад правового регулювання відносин у сільському господарстві, земельних відносин та відносин з використання, відтворення та охорони навколишнього природного середовища у практику державно-правового будівництва. Відділ активно впливав і впливає на стан як галузевої юридичної науки (аграрне право, земельне право, екологічне право, природоресурсне право, енергетичне право, ядерне право, космічне право), так і української юридичної науки в цілому.

8-(044)–278–80–46

Вверх>>

G Analytics










сайт создан компанией