«Рекодифікація цивільного законодавства України: перспективи регулювання цивільних правовідносин (пам’яті української вченої, академіка НАПрН України, доктора юридичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Ярослави Миколаївни Шевченко
з нагоди 90-річчя від дня народження).
3 листопада 2022 року відділом проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України було проведено круглий стіл на тему «Рекодифікація цивільного законодавства України: перспективи регулювання цивільних правовідносин (пам’яті української вченої, академіка НАПрН України, доктора юридичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Ярослави Миколаївни Шевченко з нагоди 90-річчя від дня народження).
Особливістю круглого столу було його проведення під час війни, що відобразилося на форматі проведення круглого столу. Незважаючи на складнощі у проведенні наукових заходів, у роботі круглого столу, у тому числі дистанційно, прийняли участь як працівники Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, так і інші учасники, які представляли наукові установи, державні органи, заклади вищої освіти із різних регіонів України.
Відкрив засідання директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, академік НАПрН України Олександр Васильович Скрипнюк, привітавши учасників заходу. Також з вітальними словами до присутніх виступили заступник директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України Наталія Миколаївна Оніщенко.
Після вітань присутнім директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, академік НАПрН України Олександр Васильович Скрипнюк виступив з промовою «Видатна вчена та організатор вітчизняної цивілістичної науки: до 90-річчя від Дня народження академіка Ярославни Миколаївни Шевченко». В своєї промові він звернув увагу на значний науковий доробок Я.М. Шевченко, яка за своє життя опублікувала понад 250 наукових публікацій, які здобули високу оцінку як в колишньому СРСР, так і в Незалежній України, на її активну участь у законопроектній роботі, де вона загалом узяла участь у підготовці близько 180 законопроєктів, у тому числі проектів Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, на її активну викладацьку та громадську діяльність. Виступаючий наголосив, що ім’я Я.М. Шевченко як талановитого науковця, педагога, та адміністратора нерозривно пов’язане з Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, де вона пройшла тривалий шлях від молодшого наукового співробітника до завідувачки відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права (загалом, перша жінка, яка стала керівником у цій установі), віддавши йому 50 плідних років свого життя.
Після цього з промовою «Ярослава Миколаївна Шевченко – вчений, вчитель, людина» виступила заступник директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України Наталія Миколаївна Оніщенко, яка висловила велику пошану до Я.М. Шевченко як науковця, керівника і друга, згадала її широку ерудицію, глибоке розуміння приватноправових та теоретичних засад цивілістики та науки цивільного права. Вона звернула також увагу на чесноти Я.М. Шевченко, яка дуже добре розуміла людей та завжди приципово відстоювала свої наукові та громадські погляди, та на багатогранної особистості. На думку виступаючої сумуючи за нею, як за особистістю, не можна не відмітити, що її життя було яскравим, натхненним та плодотворним, що свідчить про те, що часи завжди однакові і люди, які прагнуть досягти та створити завжди добиваються свого.
З промовами щодо особи Ярослави Миколаївни Шевченко також виступили - радник дирекції Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАН України, академік НАПрН України Юлій Сергійович Шемшученко та завідувач відділу міжнародного права та порівняльного правознавства доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України Володимир Наумович Денисов, які відзначили її вагомий особистий внесок у розвиток цивілістичної науки України, виховання наукових кадрів, підтримання високого наукового статусу Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України тощо.
Після цього слово для виступу було надано кандидату юридичних наук, науковому співробітнику відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Молявко Олесі Михайлівні. В своєму виступі «Шевченко Ярославна Миколаївна (1932 – 2017) вона зазначила, що внесок Я.М. Шевченко у підвищення авторитету Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН складно переоцінити, оскільки вона робила установу знаною у міжнародних колах та серед наукової громадськості як східних, так і західних країн. Виступаюча доповіла присутнім про життєвий, трудовий, науковий та громадський шлях Ярослави Миколаївни Шевченко, окремо зупинившись на широкому спектрі правової проблематики, яка була у сфері наукових інтересів Я.М. Шевченко, доповіла про тематику її дисертаційних досліджень, її наукові публікації, її учнів, її участь у розробці законопроектів, громадську діяльність, її державні нагороди тощо.
Дискусію з актуальних питань рекодифікації цивільного законодавства України в умовах воєнного стану в державі розпочав доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, завідуючий відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України А.Ю. Бабаскін. В своєму виступі на тему «Забезпечувальний платіж як спосіб забезпечення виконання зобов’язань в умовах рекодифікації Цивільного кодексу України» він зазначив, що на відміну від законодавства багатьох країн ЄС, де зазначений вид забезпечення зобов’язань має позитивне правове регулювання, в Україні «забезпечувальний платіж» є непойменованим видом забезпечення виконання зобов’язань». Вказане, з урахуванням відсутності в ЦК України ознак видів забезпечення виконання зобов’язань, неоднорідності правової природи поіменованих видів забезпечення виконання зобов’язань, викликає у правозастосовній практиці проблеми з кваліфікацією «забезпечувального платежу» як самостійного непоіменованого виду забезпечення виконання зобов’язань. З огляду на це актуальною є потреба у наданні позитивного правового регулювання вказаному виду забезпечення виконання зобов’язань, що підтверджується тим, що Концепцією оновлення Цивільного кодексу України передбачається доповнення ЦК України таким новим поіменованим видом забезпечення виконання зобов’язання. Доповідач також звернув увагу присутніх на відмінності «забезпечувального платежу» від поіменованих в статті 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобов’язань, визначив його функції та його особливості, та надав пропозиції щодо внесення змін до ЦК України, з приводу надання вказаного виду забезпечення зобов’язань належного правового регулювання.
Професор кафедри цивільного права Навчально-наукового Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка І.А. Безклубий в своєї доповіді «Місце інституту банківського правочину в системі фінансових послуг» зазначив, що на фоні перспектив розвитку банківських послуг зростає роль цивільного правочину, який регулює суспільні відносини між банком-послугонадавачем та особою-послугоодержувачем. Проблеми банківського правочину криються у помилковому розумінні його правової природи, специфіці суб’єктного складу сторін, практиці застосування чинного законодавства, не точному формулюванні визначення окремих юридичних категорій, що опосередковані з ними. Правочин як юридичний акт, що протиставляється правопорушенню та реалізується через волевиявлення особи, передбачає настання певних правових наслідків. Алгоритм творення прав учасників сфери банківських послуг узгоджується актом цивільного правочину, який в свою чергу формує правотворчий факт. Від вірного вирішення питань, що розкривають зміст поняття банківських правочинів, залежить поширення їх правового режиму на вольові акти, які як правило, виводяться за межі цього виду юридичних фактів (наприклад, здійснення банківської операції, проведення платежу, відкриття акредитива тощо). З огляду на це на переконання доповідача банківський правочин слід розглядати як правомірну дію, яка є результатом дієздатності банківської установи, що проявляється через волю органів управління останньої та зовнішнього її прояву (банківської операції, формуляру, тощо) спрямованого на досягнення суб’єктивного мотиву (сausa). І хоча здебільшого банківські правочини носять характер договірних правовідносин, проте специфіка підприємницької діяльності в банківській сфері передбачає вчинення односторонніх правочинів. На переконання виступаючого майбутнє банківських правочинів лежить у площині подальшого розвитку технологій фінансового інструментарію, що забезпечує швидке, якісне та безпечне надання банківських послуг (FinTech): від платежів, кредитування, інвестування до розробки смартконтрактів, автоматизації роботизованих процесів (RPA) до блокчейн тощо.
Доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Г. П. Тимченко у своєму виступі «Наука цивільного процесу в умовах воєнного стану» зазначив, що першочерговим завданням в умовах нашої неминучої перемоги над країною-агресором є повсюдне впровадження європейських стандартів здійснення правосуддя. Реальне забезпечення права кожного громадянина на доступний судовий захист, справедливий судовий розгляд має стати ключовою ідеєю реформ, що проводяться. Звісно, що такі перетворення не можуть відбутися без активної участі наукової юридичної громадськості, без проведення нею аналізу характеру найважливіших реформ, особливостей їхньої реалізації та точного визначення всіх наслідків здійснення. Це дає дослідникам унікальну можливість, по-новому, поза будь-якими рамками та обмеженнями, звернутися до такої проблематики цивілістичної процесуальної науки, яка зумовлювала б всебічну оцінку та зміну моделі процесуальної діяльності, зрештою, проведення необхідної європеїзації національного цивільного процесу та справжнього утвердження на ниві вітчизняного правознавства європейських цінностей права та правосуддя у цивільних справах. У такому контексті привертають на себе увагу проблеми верховенства права, доступності правосуддя у цивільних справах, гармонізації цивільного процесуального законодавства України з правом ЄС, які, власне, в сучасних умовах не тільки є перспективними напрямами наукового пошуку, а й набувають фундаментального значення.
У доповіді заступниці декану юридичного факультету з наукової роботи ДВНЗ «Ужгородський національний університет», докторка юридичних наук, професорка М.В. Менджул на тему «Правові аспекти визнання шлюбних договорів недійсними та правові позиції Верховного Суду» були розглянуті підстави визнання шлюбного договору недійсним, проаналізована практика Верховного суду щодо визнання шлюбного договору недійним із-за включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, та обгрунтовані пропозиції щодо внесення з цього приводу змін до статті 103 СК України.
Доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, заступник керівника Департаменту аналітичної та правової роботи Верховного суду – начальник правового управління Касаційного цивільного суду М.М. Шумило в своєї доповіді «Роль висновків Верховного суду рід час оновлення Цивільного кодексу України» звернув увагу присутніх на необхідність врахування при проведенні рекодифікації ЦК України правових висновків Верховного суду, вказав на потребу у залучення до роботи над рекодифікацією ЦК України суддів Верховного Суду, які в своєї повсякденній роботі стикаються з прогалинами у правовому регулюванні цивільно-правових відносин, та аналізують судову практику застосування норм цивільного законодавства України. Виступаючий також звернув увагу присутніх на необхідність дотримання при проведенні рекодифікації ЦК України основних засад цивільного законодавства, включаючи принцип правової визначеності, що передбачає перш за все чітке формулювання правової норми, оскільки згідно позиції Європейського Суду з прав людини: «закон повинен бути адекватною мірою доступним, а громадянин повинен мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися в тому, які правові норми застосовуються до даного випадку».
При обговоренні проекту рекодифікації ЦК України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України М.В. Венецька у своєму виступі «Проблеми рекодифікації цивільного законодавства України» підтримала доречність його осучаснення, зокрема, з врахуванням результатів та висновків наукових досліджень останніх років. Водночас, вона звернула увагу на те, що оновлення ЦК України має здійснюватись не заради самого оновлення, його метою має бути підвищення рівня гарантій забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів суб’єктів цивільних правовідносин, передбачення не зарегулювання їх відносин, а надання більш широких диспозитивних можливостей; підкреслила необхідність розрізняти галузі права та галузі законодавства, зокрема, стосовно пропозиції про скасування Сімейного кодексу. Крім того, М.В. Венецька підкреслила необхідність дотримання принципу правової визначеності в процесі унормування та доречність залучення до роботи над ре кодифікацією ЦК України спеціалістів-практиків, у першу чергу суддів Верховного Суду, які в роботі постійно стикаються з прогалинами у правовому регулюванні цивільно-правових відносин.
Кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України І.Ф. Севрюкова в своєї доповіді на тему «Деякі питання рекодифікації Цивільного кодексу України стосовно системи речових прав» зазначила наступне. Одним з суттєвих напрямків рекодифікації є внесення змін у систему речових прав. Втім, представлена у «Концепції оновлення ЦК України» система речових прав є дискусійною і потребує доопрацювання. Зокрема, у Концепції пропонуються наступні нові для вітчизняного цивільного законодавства види: узуфрукт, речові обтяження нерухомості, переважне право купівлі земельних ділянок, речове право очікування, а також добросусідство та деякі забезпечувальні права, крім іпотеки. На наш погляд, систему речових прав, а точніше прав на чужі речі, не слід перевантажувати новими видами без достатніх підстав, оскільки це суттєво впливає на право власності, його свободу і цивільний оборот у цілому. Необхідними, на наш погляд, є додаткові грунтовні дослідження цієї проблеми. Також викликає суттєве зауваження правова конструкція категорії володіння, а точніше віднесення категорії володіння до видів прав на чужі речі. По суті володіння, саме у такому значенні, може бути лише додатковим елементом всієї системи речових прав, необхідним для запобігання їх свавільному порушенню, а не самостійним правом.
В подальшої дискусії прийняв участь кандидат юридичних наук, докторант відділу теорії держави і права Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України О.І. Безклубий, який виступив з доповіддю на тему «Необхідність участі людини в особистих немайнових відносинах». В своєї доповіді виступаючий довів, що саме людина в переважній більшості випадків є основним учасником особистих немайнових відносин, носієм особистих немайнових прав, свобод і обов’язків. Необхідність участі людини в особистих немайнових відносинах обумовлена самою сутністю людини, її властивостями як природної, духовної, суспільної та правової істоти, наявністю в неї низки життєво важливих біологічних і духовних потреб, задоволенню яких служать особисті немайнові права, свободи та обов’язки.
У цілому в межах круглого столу були розглянуті й обговорені напрями рекодифікації ЦК України, що передбачені Концепцією оновлення Цивільного кодексу України, у світлі викликів, що обумовлені режимом воєнного стану, який введено в Україні.
А. Ю. БАБАСКІН,
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «ТРАГЕДІЯ НАРОДУ В ПРАВОВІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ»
До 90-х роковин Голодомору 1932–1933 рр. в Україні
(м. Київ, 27 жовтня 2022 р.)
Круглий стіл організований на виконання указу Президента України колективними зусиллями Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України та Міжнародної асоціації істориків права. Місце проведення – ДНДІ МВС України із залученням частини доповідачів через мережу Інтернет.
Модератором круглого столу виступив Олександр Назарович Ярмиш, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України, президент Міжнародної асоціації істориків права.
Усього виступили 15 осіб, а також через додаток Zoom долучилися кілька десятків науковців, які представляли, окрім названих організацій-засновників, Національну академію Служби безпеки України, Національну академію внутрішніх справ, Львівський державний університет внутрішніх справ, Харківський національний університет внутрішніх справ, Департамент кіберполіції Національної поліції України й інші установи та заклади.
Вступні доповіді виголосили Михайло Георгійович Вербенський, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, директор ДНДІ МВС України, та Олександр Васильович Скрипнюк, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) НАПрН України, заслужений юрист України, директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України.
У своїх виступах доповідачі охопили питання: юридичної кваліфікації Голодомору 1932‒1933 рр. в Україні як геноциду і злочину проти людяності, зокрема, підкреслили важливість удосконалення національного законодавства та міжнародного права для досягнення такої юридичної оцінки Голодомору, яка буде однозначно сприйматися усім світовим співтовариством; особливостей історико-правових підходів до визначення юридичних і соціальних аспектів та наслідків Голодомору 1932‒1933 рр.; ролі радянських партійно-державного апарату, органів безпеки, внутрішніх справ та інших силових структур у злочині Голодомору 1932‒1933 рр.; методології юридичних досліджень злочинів тоталітарних режимів, зокрема комуністичного та сучасного російського. Серед виступів особливий інтерес викликали доповіді: доктора юридичних наук, доцента (нині через збройну агресію РФ проти України перебуває у лавах Збройних Сил України) Богдана Васильовича Бернадського «До питання юридичної кваліфікації Голодомору»; професора, заслуженого юриста України Ігоря Борисовича Усенка «Особливості юридичних наукових досліджень Голодомору 1932‒1933 рр.»; кандидата історичних наук, доцента Ганни Миколаївни Сіромської «Історико-правове обґрунтування Голодомору 1932‒1933 рр. Рафалом Лемкіним»; доктора юридичних наук, професора Володимира Євгеновича Кириченка «Історична ретроспектива неврожаїв та голоду в Російській імперії»; доктора юридичних наук, доцента Володимира Тарасовича Окіпнюка «Від «розкуркулення» до Голодомору: органи ДПУ УСРР у боротьбі з українським селянством на початку 1930-х рр.»; доктора історичних наук, професора Володимира Анатолійовича Греченка
«Деякі аспекти діяльності міліції УСРР в роки Голодомору» та наукового співробітника Євгена Вікторовича Ромінського «Трагедія Голодомору ‒ юридичні й політичні висновки для майбутнього України».
За підсумками круглого столу підготовлений збірник матеріалів, який доступний у електронній формі в мережі Інтернет за таким посиланням:
https://drive.google.com/file/d/10ipTwlYOErwwCFVr0-mA1kWUa7FyHKhV/view
Відеозапис круглого столу доступний на сторінці ДНДІ МВС України в мережі Facebook за посиланням: https://www.facebook.com/dndi.mvs/videos/1100745670813090/
Є. В. РОМІНСЬКИЙ,
науковий співробітник
XIII Міжнародна науково-практична конференція Ради молодих вчених
Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України
«ЗАХИСТ ПРАВ, СВОБОД ТА ІНТЕРЕСІВ ЛЮДИНИ, ГРОМАДЯНИНА ТА ДЕРЖАВИ
В УМОВАХ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(до Дня захисників і захисниць України)
19 жовтня 2022 р. Рада молодих вчених Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України спільно з Міжнародною асоціацією істориків права провела XIII Міжнародну науково-практичну конференцію «Захист прав, свобод та інтересів людини, громадянина та держави в умовах агресії проти України», присвяченої Дню захисників і захисниць України.
Попри усі перешкоди та виклики, які наразі постали перед нашою Батьківщиною та кожним з нас особисто, попри вимушене перенесення захо- ду через посилення ворожих бомбардувань українських міст, конференція відбулася і була проведена в електронному форматі на належному рівні. Усього в конференції узяли участь 45 осіб, зокрема: 11 докторів і професорів,
20 кандидатів наук, 14 здобувачів, аспірантів, магістрантів і студентів. Учасники представляли наукові заклади та виші з усіх регіонів України: Києва, Львова, Дніпра, Хмельницького, Одеси, Чернігова тощо, взяли участь і колеги з іноземних закладів, зокрема з Western University (Лондон, провін- ція Онтаріо, Канада).
Відкрив конференцію вітальним словом директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, профе- сор, академік НАПрН України Олександр Васильович Скрипнюк. Також з вітальними словами виступили заступник директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, профе- сор, академік НАПрН України, заслужений юрист України Наталія Мико- лаївна Оніщенко; заступник голови Ради молодих учених Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, науковий співробітник відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права Інституту Анна Михайлівна Гурова; перший віцепрези- дент Міжнародної асоціації істориків права, завідувач відділу історико-пра- вових досліджень Інституту, кандидат юридичних наук, професор, заслуже- ний юрист України Ігор Борисович Усенко.
Серед виступів на пленарному засіданні слід особливо відзначити допо- віді «Механізми взаємодії громадянського суспільства, особи та держави в умовах воєнного стану» академіка НАПрН України Н. М. Оніщенко; «Верховна Рада України в умовах воєнного стану: праксеологічні аспекти» доктора політичних наук О. В. Кукуруз; «Деякі питання кримінальних прова- джень за ст. 4362 Кримінального кодексу України» професора, заслуженого юриста України І. В. Гловюк.
Після пленарного засідання основна робота конференції зосередилася в трьох дискусійних панелях: «Історичні та міжнародно-правові аспекти забез- печення національної безпеки», «Розвиток кримінального законодавства в умовах протидії військовій агресії» та «Захист прав людини і громадянина в умовах воєнного стану».
Особливо жвавою була робота першої з панелей, в рамках якої були порушені питання іноземного досвіду у боротьбі з агресією. Зокрема, з доповіддю «Відновлення незалежності як теорія та практика конститу- ціоналізму на прикладі країн Балтії» виступила кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник А. Ю. Іванова; з питання безпосередньої агресії «Протидія загрозі розгортання Росією війни в космосі: політи- ко-правові аспекти» виступила кандидат юридичних наук А. М. Гурова та
«Про деякі перспективи взаємодії Європейського Союзу з Україною після початку військової агресії проти нашої держави» – кандидат політичних наук О. М. Оснач. Також багато уваги приділено проблемі протидії колабо- рації і боротьбі з інформаційною агресією, чому були присвячені доповіді
«До проблеми вживання поняття «колабораціонізм» у контексті сучасної війни (історико-правовий аспект)» кандидата юридичних наук К. О. Долго- рученко та «Між протидією пропаганді та політикою пам’яті: до пробле- ми законодавчого шляху «визначення історії» наукового співробітника Є. В. Ромінського та ін.
Панель «Розвиток кримінального законодавства в умовах протидії вій- ськовій агресії» розпочалася програмною доповіддю кандидата юридичних наук, доцента В. Н. Кубальського «Проблема кримінально-правового розу- міння поняття «державний суверенітет», що викликала жваву наукову дис- кусію. Великий інтерес становили доповіді «Кримінальне переслідування in absentia окупаційною владою громадянина України та набуття ним стату- су особи, що перебуває під владою окупаційної держави» доцента М. І. Пашковського; «Допустимість доказів у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів в Україні, зібраних різними суб’єктами» кандидата юридичних наук Н. Л. Дроздович; «Протидія тероризму в Україні в умовах збройного конфлікту» доцента А. С. Політової та ін.
Завершилась конференція виступами учасників панелі «Захист прав людини і громадянина в умовах воєнного стану», серед яких за актуальністю та жвавістю дискусій слід виділити такі доповіді: «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю в Україні в умовах воєнного стану» доцента Г. В. Терели; «Право на судовий захист в умовах воєнного стану» доктора філософії, молодшого наукового співробітника Д. О. Менюк; «Сучасний авторитарний режим та його путінський варіант» кандидата юридичних наук, старшого наукового співробітника О. О. Скрипнюка.
За результатами конференції планується видання електронного збірника конференції.
Інформаційний звіт підготовлено
колективом Ради молодих вчених
Інституту держави і права
імені В. М. Корецького НАН України
XІІІ МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
ПРАВОВОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ ДЕРЖАВИ»
23 червня 2022 р. в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України відбулася щорічна міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми правового розвитку в умовах війни та післявоєнної відбудови держави». Конференція була присвячена болісній проблемі сучасної України, пов’язаній з агресією РФ проти нашої країни. Це значною мірою визначило спрямованість доповідей та їх обговорення.
У конференції взяли участь провідні вчені-юристи України, представники академічної науки, державних органів, викладачі провідних закладів вищої освіти. Активними її учасниками були наукова молодь, докторанти, аспіранти. На конференції сформульовано доктринальні та теоретично-концептуальний підходи щодо проблем, які виникають у правовій сфері в умовах воєнного стану. Представлені дослідження з загальних питань та ті, що мають галузеві виміри. Окремий вектор наукових пошуків присвячено змінам, яких вимагає забезпечення безпеки у світі і в нашій країні.
Зокрема, у вступному слові директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України академік НАПрН України Олександр Васильович Скрипнюк зауважив, що воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. через повномасштабне вторгнення РФ в Україну, поставив на порядок денний багато викликів і питань, що потребують вирішення. Зокрема, він актуалізував питання забезпечення дії Конституції України та правового регулювання у державі в умовах воєнного стану. Вказав на те, що існує чимало проблем, розв’язання яких пов’язано не тільки з необхідністю удосконалення конституційно-правового регулювання у сфері державотворення, прав людини тощо, як це було у мирні часи; вирішення цих проблем в умовах війни пов’язано з нагальною потребою забезпечення життєдіяльності держави, забезпечення безпеки та захисту життя людини, її прав та свобод під час широкомасштабних бойових дій. Доповідач висловив переконання, що заявлена тема конференції, є широкою за своїм змістом і надає простір для обговорення й інших актуальних проблем, пов’язаних з конституційно-правовим регулюванням у державі в умовах воєнного стану.
О. В. Скриппнюк переконаний, що фахові дискусії сприятимуть вирішенню цих питань. Він резюмував, що перехід російсько-української війни до повномасштабної стадії, що до того ж характеризується брутальним порушенням державою-агресором основоположних засад як «права Женеви», так і «права Гааги», свідчить про неефективність універсальної системи підтримання миру та безпеки в рамках ООН, кризу якої можна порівняти з кризою системи Ліги Націй напередодні Другої світової війни.
Варто виділити виступи на конференції таких провідних вчених України, як Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко, С. В. Бобровник, О. В Батанова, Л. О. Макаренко, Л. А. Луць, П. Ф. Кулинича, С. Д. Гусарєва, О. О. Кваші, І. М. Сопілко, Б. І. Андрусишина та ін. Зокрема, були обговорені доктринальні підходи та виміри правової науки, особливості правового регулювання в умовах воєнного стану.
Наталія Миколаївна Оніщенко, академік НАПрН України у своїй промові «Ефективність та якість законодавства у фокусі відбудови України» зазначає про аксіоматичне положення щодо необхідності якісного й ефективного законознавства на всіх етапах нашого життя, яке в нових воєнних реаліях набуває особливого «звучання». Щодо проблематики ефективності та якості законодавства Н. М. Оніщенко наголошує: розгляд і розуміння ефективності як обов’язкового, але не єдиного чинника, показника якості законодавства; визначення якості законодавства як досягнення “maxima” в конкретних умовах (час, простір) по регулюванню суспільних відносин; акцентування на тому, що обов’язковою властивістю «якості» є суспільна корисність, пролонгована у часі, що може бути позитивним вектором впливу на постійну стійку тенденцію зміни законодавчих приписів; пропозиція вивчення теоретичної складової якості законодавства з розглядом практичних факторів, зокрема оптимізації законодавчої діяльності Верховної Ради України в умовах миробудівництва.
Член-кореспондент НАН України Наталія Миколаївна Пархоменко проаналізувала особливості правотворчої діяльності за умов воєнного стану. Вона зазначила, що повномасштабний напад РФ на територію України 24 лютого 2022 р. та подальші події в Україні в умовах війни сутнісно вплинули на її правовий розвиток. Виникла нагальна потреба термінового удосконалення чинного законодавства України шляхом внесення до нього змін і доповнень, а також прийняття нового правового масиву, пов’язаного із необхідністю організації державного механізму та правопорядку за нових суспільно-політичних обставин. Вирішення зазначеного завдання потребує від уповноважених органів державної влади визначення державної стратегії та зміни пріоритетів розвитку соціальних, політичних, економічних та культурних відносин, уведення нових механізмів забезпечення прав, свобод та інтересів як окремих громадян, так і держави загалом, захист суверенітету та територіальної цілісності держави та ін. Всі проблемні питання потребують відповіді та реагування з боку держави. За таких обставин правовий супровід реформування державного ладу в Україні за умов війни є першочерговим завданням суб’єктів правотворчості в Україні. Д. і. н. Богдан Іванович Андрусишин і д. ю. н. Ольга Володимирівна Токарчук зробили історичний екскурс та порівняльний аналіз злочинів РФ проти України, починаючи з 1939 р. та до 2022 р. Автори наголосили, що В. Путін і його генерали віддзеркалюють фашизм і тиранію 70-річної давнини. На їх думку, методи вигадування та оприлюднення неправдивої інформації та методологія російської брехні мають давню традицію. Історичні паралелі між нацистським режимом Гітлера в період Другої світової війни і сучасною путінською РФ дають відповідь на запитання, чи відрізняються їхні злочинні діяння, та однозначно переконливо свідчать про відсутність таких відмінностей. Буча, Маріуполь, Ірпінь та інші окуповані РФ міста і села на сході та півдні України показали справжню природу, масштаби і наслідки рашистського режиму в дії.
На конференції було обговорено значну кількість питань правової проблематики, що пов’язані з діяльністю під час війни, так і з питань, які ймовірно виникнуть у післявоєнний період в Україні і постануть перед світовим товариством, особливо щодо загальних питань безпеки.
Крім доктринальних і теоретико-концептуальних підходів, на конференції було представлено чимало доповідей стосовно теоретико-прикладних і галузевих аспектів, пов’язаних з правовим розвитком в умовах війни та післявоєнною відбудовою держави.
Окремо на конференції була представлена трибуна молодого вченого, де свої дослідження з проблеми, що розглядалася, презентували молоді вчені, аспіранти, здобувачі та студентська молодь.
Загалом можна констатувати, що конференція має важливе значення з огляду на ту ситуацію, яка виникла в Україні і світі для розвитку юридичної науки на сучасному етапі, а її напрацювання є корисними для сьогодення і будуть використані в умовах післявоєнної відбудови України.
Матеріали конференції у вигляді наукових статей надруковано у фаховому науково-практичному журналі «Альманах права», випуск 13 та розміщено на сайті цього видання в електронному вигляді.
В. Ю. ВАСЕЦЬКИЙ,
кандидат юридичних наук
ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ
«РАШИЗМ: СУЧАСНИЙ ВАРІАНТ ВАРВАРСТВА (ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ)»
(м. Київ, 25 травня 2022 р.)
Необхідність осмислення причин і сутності рашизму, а саме ідеологічних, політичних і правових умов, за яких стало можливим його формування, є нагальною потребою для української гуманітаристики, зокрема, для правової науки, яку суттєво актуалізувала активна фаза війни РФ проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 р.
Одна з перших спроб такої життєво важливої наукової рефлексії була здійснена на Всеукраїнській науковій конференції «Рашизм: сучасний варіант варварства (юридичні аспекти проблеми)», яка відбулася 25 травня 2022 р. під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України та Комісії історії українського права при Президії НАН України.
Захід відбувся онлайн і в ньому взяли участь науковці з усієї України. Всього з доповідями виступили 20 дослідників, зокрема, 13 докторів і професорів та 6 кандидатів наук з наукових центрів Києва, Харкова, Львова, Одеси, Дніпра, Запоріжжя й Полтави. Ще майже 20 вчених, зокрема й закор- донні члени МАІП, долучилися до проведення конференції й узяли участь з виступами в обговоренні. Відкрив конференцію незмінний президент Міжнародної асоціації істориків права, провідний науковий співробітник ДНДІ МВС України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України О. Н. Ярмиш.
Конференція була розділена на п’ять тематичних панелей. Під час першої панелі «Особливості путінщини як диктаторського політичного режиму» було охоплено проблеми наукового визначення рашизму (російського фашизму), предтечею якого є путінізм, його складові елементи та головні риси, а також витоки та етапи формування. Була зроблена спроба схарактеризувати рашизм у юридичній, політичній, ідеологічній, економічній та соціальній сферах. Дискусію розпочав директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України О. В. Скрипнюк доповіддю
«Путінський рашистський режим та його ключові характеристики: еволюція від авторитарної диктатури до фашизму». Її продовжили своїми виступами: заступник директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України Н. М. Оніщенко на тему «Деградація російського суспільства у фокусі рашизму»; завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, член-кореспон- дент НАПрН України, заслужений юрист України Н. М. Пархоменко на тему
«Деякі особливостям російської “пострадянської демократії”»; провідний науковий співробітник ДНДІ МВС України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України О. Н. Ярмиш на тему «Формування законодавчої бази путінського режиму в Росії (постановка проблеми)».
Доповіді і дискусія другої панелі «Рашизм: типологія, поняття та складові» здебільшого стосувалися проблем формування ідеології рашизму, історичної тяглості її складових, а також впливу російської пропаганди на українське суспільство та світове співтовариство. З доповідями виступили: професор кафедри теорії права та конституціоналізму Інституту права, пси- хології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», доктор юридичних наук, професор В. С. Макарчук на тему
«Рашизм як найдеградованіша стадія фашизму»; завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби безпеки України, доктор юридичних наук, доцент В. Т. Окіпнюк на тему «Рашизм як сучасна форма російського імперіалізму»; завідувач кафедри теорії та історії держави і права Університету митної справи і фінансів (м. Дніпро), доктор історичних наук, професор К. М. Колесников на тему «Від III Риму до III Рейху: трансформація офіційних ідеологій Московії-Росії»; провідний науковий співробітник відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України В. П. Горбатенко на тему «Еволюція росій- сько-української війни: від гібридної до широкомасштабної».
Робота третьої панелі «Історико-правова наука і протидія рашизму» була зосереджена навколо проблеми посилення ролі історико-правової науки у протидії міфологізації та перекручуванню історії, які є важливим наріжним каменем історіоцентричної ідеології рашизму. Доповідачі звертали увагу як на потреби політичного виховання майбутніх юристів, так і на необхідність недопущення перегинів у частині підміни науки патріотичною міфологією. Змістову основу цієї панелі склали доповіді: завідувача кафедри морського права Національного університету «Одеська морська академія», доктора юридичних наук, професора Н. М. Крестовської «Історія української державності у протидії рашизму»; завідувача кафедри історії держави, права та політико-правових учень юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка І. Й. Бойка «Стратегічні завдання історії держави і права України як науки та навчальної дисципліни в умовах російсько-української війни»; професора кафедри фундаментальних та юридичних дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, док тора юридичних наук, професора В. Є. Кириченка «Методологічні аспекти історико-правових досліджень в умовах війни».
Четверта панель «Українське питання» в ідеології рашизму та російська агресія проти України» об’єднала доповіді, присвячені місцю і ролі України в рашистській людиноненависницькій ідеології та зумовленим нею причинам, складовим і наслідкам. Це доповіді: юрисконсульта Нотаріальної палати України, кандидата юридичних наук, доцента В. І. Бірюкова «“Денацифікація України” як закономірний вияв рашизму»; старшого наукового співробітника Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, кандидата юридичних наук, доцента І. В. Музики «Дефектна правосвідомість як підва- лина ідеології рашизму»; юрисконсульта ПП «Архівні інформаційні систе- ми», кандидата юридичних наук О. М. Волощенко-Віслобокової на тему «РПЦ як інструмент путінського режиму та співорганізатор військового вторгнення в Україну».
Фінальна п’ята панель «Російська пропаганда і російське суспільство в добу агресії РФ проти України» стосувалася проблем російської культури та суспільства, зокрема і наукового середовища, їх ролі у формуванні рашизму й способів взаємодії з ними, а також національного питання в самій Україні в умовах військової агресії. Були заслухані виступи: старшого наукового співробітника Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, кандидата юридичних наук, старшого наукового співробітника Т. І. Бондарук на тему «Російська культура як базова складова рашизму»; директора ГО «Харківська правозахисна група», голови правління Української Гельсінкської спілки з прав людини, кандидата технічних наук Є. Ю. Захарова на тему «Російсько-українська війна та “інша Росія”»; завідувача відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, кандидата юридичних наук, професора, заслуженого юриста України І. Б. Усенка на тему «Юридичні й етичні аспек- ти міжособистісних стосунків у науковому середовищі в умовах російської агресії проти України»; професора кафедри підприємництва і права Полтавського державного аграрного університету, доктора юридичних наук, професора Л. І. Рябошапки на тему «Російська дезінформація про українсько-єврейські відносини – складова інформаційної війни проти України».
Виголошені на конференції доповіді та дискусія, яка їх супроводжувала, привернули увагу до різних складових феномену рашизму, що дає змогу зробити суттєвий крок до його наукового осмислення, означення способів протидії цьому людиноневисницькому явищу та викликів, які постають перед юридичною наукою.
Конференція проведена силами і на базі відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України на чолі з завідувачем відділу професором І. Б. Усенком (заступник голови оргкомітету – керівник робочої групи з підготовки конференції). Активну участь у роботі конференції взяли усі співробітники відділу, а технічну частину конференції забезпечував провідний інженер інституту П. С. Демченко.
Анотована програма конференції з короткими тезами усіх доповідей оприлюднена в електронній формі до початку конференції, згодом вона була надрукована. Відеозапис конференції розміщений на youtube-каналі Міжнародної асоціації істориків права за посиланням:
URL: https://www.youtube.com/channel/UCetr4frhXrB18Fzv4Z-EN3Q/featured
Т. І. БОНДАРУК,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник
МІЖНАРОДНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «ДЕОКУПАЦІЯ. ЮРИДИЧНИЙ ФРОНТ»
18 березня 2022 р. відбувся Міжнародний експертний круглий стіл «Деокупація. Юридичний фронт», організований Державним торговельно- економічним університетом спільно з Українською асоціацією порівняльного правознавства, Українською асоціацією міжнародного права та Асоціацією реінтеграції Криму. Ініціатор і модератор заходу – О. В. Кресін, доктор юридичних наук, член-кореспондент Міжнародної академії порівняльного права, керівник Центру порівняльного правознавства Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, професор Державного торговельно- економічного університету. Цей круглий стіл став першим у світі юридичним форумом, присвяченим юридичній оцінці проблем, викликаних новою стадією агресії РФ проти України.
Як відзначалося під час відкриття експертного круглого столу, широкомасштабне вторгнення РФ на територію України стало новою стадією війни, яка триває вже дев’ятий рік, і гібридної агресії, закоріненої у неготовності Кремля і значної частини росіян сприйняти незалежність нашої держави і навіть саме існування українського народу.
У цих умовах особливого значення набуває юридичний фронт протистояння агресору. По-перше, юристи покликані творити нові смисли, виваженою науковою мовою обґрунтовуючи наше право на існування, цілісність і суверенітет – на противагу дискурсу агресора, ладного виправдати своє порушення всіх принципів права і моралі. По-друге, своїм узагальненням і юридичною кваліфікацією величезної кількості злочинів, проблем і ситуацій, викликаних війною, своїми висновками і рекомендаціями юристи і політологи створюють фундамент захисту і відновлення прав та інтересів людини і держави. І хоча право не діє так швидко і ефектно, як військова сила, політичний та економічний тиск, але в тривалій перспективі воно є не лише більш ефективним, а й єдиним надійним засобом відновлення справедливості.
Тому вперше в умовах повномасштабної війни, як нової й трагічної реальності, було вирішено об’єднати зусилля багатьох учених для пошуку правових відповідей на проблеми, що постали перед нами. Для цього було обрано експериментальну форму проведення науково-практичного заходу, що поєднала платформу, створену в мережі Facebook, з комунікаційними засобами платформ Zoom та YouTube. Усе це допомогло забезпечити надзвичайну оперативність, доступність та інтерактивний характер підготовки і проведення заходу. Матеріали круглого столу готувалися і були представлені для обговорення завчасно. Вони охопили дванадцять обраних організаторами напрямів: кваліфікація правового статусу АР Крим, м. Севастополь та ОРДЛО; відповідальність за колабораціонізм на територіях, анексованих і незаконно контрольованих РФ; захист прав людини на територіях, анексованих та незаконно контрольованих РФ; охорона культурної спадщини та екологічна безпека на територіях, анексованих і незаконно контрольованих РФ; кваліфікація агресії РФ проти України на морських просторах; судовий фронт протистояння України та РФ і відповідальність останньої за здійснення агресивної війни та вчинення воєнних злочинів; відповідальність РФ за терористичні й кібертерористичні дії проти України; режими міжнародних санкцій проти РФ у зв’язку з агресією проти України; кваліфікація гібридної війни РФ проти України та відповідальність за її ведення; стан і перспективи міжнародної миротворчої діяльності в Україні; заборона проросійських політичних пар- тій, громадських об’єднань та ЗМІ, її законодавче забезпечення.
Міжнародний експертний круглий стіл «Деокупація. Юридичний фронт» відбувся в нескореній столиці України Києві. Загалом було представлено 44 доповіді та 17 виступів, підготовлених дослідниками з усіх регіонів України, а також США, Польщі, Італії, Молдови, Естонії, Франції, Литви. Окрім англомовної та україномовної сесій, на круглому столі було також передбачено загальну дискусію. Загалом у цьому форумі на платформі Zoom взяли участь понад 90 учасників, а також майже 500 учених ско- ристалися трансляцією заходу в YоuTube. Значна частина доповідачів експертного круглого столу – наукові співробітники Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України: Н. В. Воротіна, С. О. Короєд, О. В. Кресін, І. О. Кресіна, В. Н. Кубальський, П. Ф. Кулинич, Н. Р. Малишева, В. І. Олещенко, Н. М. Оніщенко, І. М. Проценко, К. О. Савчук, О. М. Стойко, М. Д. Ходаківський, В. Д. Явір та ін. З матеріалами круглого столу, розміщеними на платформі Facebook, ознайомилися понад 4500 читачів. За підсумками круглого столу протягом кількох днів було опубліковано збірник матеріалів.
Але найважливішим доробком учених стали підготовлені окремо докладні й конкретні висновки і рекомендації щодо кожного з визначених напрямів, що містять аналіз та юридичну кваліфікацію, конкретні пропозиції правотворчого, правозастосовного, політичного й управлінського харак- теру. Цей документ є першою комплексною експертизою правових проблем, викликаних російською агресією проти України. Його було надіслано для розгляду і використання органам влади нашої держави, а також урядам зарубіжних держав, міжнародним організаціям і судовим інстанціям. У середині березня побачив світ також англійський переклад цієї колективної експертизи. Українською текст опублікований у збірнику матеріалів круглого столу, а також у щорічній Національній доповіді НАН України та інших виданнях.
За підсумками міжнародного експертного круглого столу 13 квітня 2022 р. було представлено, а згодом і опубліковано доповідь на засіданні Президії НАН України на тему «Правові аспекти протидії російській агресії та відновлення територіальної цілісності України». У доповіді було також запропоновано актуальні напрями діяльності НАН України в умовах війни.
О. В. КРЕСІН,
доктор юридичних наук, професор
МЕТОДОЛОГІЧНІ ВИКЛИКИ В ДОСЛІДЖЕННІ СУВЕРЕНІТЕТУ Й ОСМИСЛЕННІ
СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
Методологічні семінари, які відбулися у відділі історико-правових досліджень упродовж 2022 р., стосувалися двох великих блоків питань, що викликають сталий дослідницький інтерес і жваві наукові дискусії. По-перше, це надзвичайно актуальне в умовах реальної загрози з боку РФ питання сувере- нітету та його історико-правове дослідження. По-друге, це питання східнослов’янської державності, спотворене трактування якого лежить в основі історичної концепції держави-агресора.
Так, 15 лютого 2022 р. відбувся методологічний семінар «Суверенітет як предмет історико-правового пізнання», на якому з доповіддю «Суверенітет: явище, конструкт, поняття» виступила старший науковий співробітник І. В. Музика.
Зокрема, вона зазначила, що, попри те, що поняття «суверенітет» широко застосовується в політичній і правовій сфері, наука не має остаточної відповіді щодо його суті та змісту. Окрім того, немає також чіткого розмежування між великою кількістю видів суверенітету, що виникли і продовжують вини- кати у правовій і політичній науці та практиці повсякчас. Так, вирізняють внутрішній і зовнішній суверенітет, юридичний і фактичний суверенітет, державний, народний, національний, політичний, економічний, фінансовий та інші типи або види суверенітету. З одного боку, це свідчить про складність та багатоаспектність досліджуваного явища, а з другого – породжує потребу детального аналізу усіх його проявів.
Доповідачка зазначила, що в сучасних умовах суверенітет найчастіше розглядається як верховенство влади держави всередині країни та її незалежність від влади будь-якої іншої держави. Правовою основою суверенітету є конституції, декларації, загальновизнані принципи міжнародного права, які де-юре фіксують суверенну рівність держав, їхню територіальну цілісність, невтручання у внутрішні та зовнішні справи, право націй на самовизначення. Однак, якщо говорити про його ретроспективне дослідження, слід зважати на його еволюцію, оскільки суверенітет за своїм історичним походженням є насамперед політичною ідеєю, яка лише згодом перетворилася на правову. Свого часу Г. Еллінек зазначав: «Не вчені, відірвані від життя, відкрили його у своїх учених кабінетах – його створили ті могутні сили, боротьба яких наповнює зміст століть». У зв’язку з цим важливим є залежність наповнення змісту суверенітету від усвідомлення його носія. Спочатку йшлося про монарха, орган державної влади; згодом про конкретні історичні умови, що зумовили піднесення суверенітету народу, нації. Нині, у XXI столітті, державний суверенітет є пов’язаним з процесами глобалізації та інтеграції.
Важливим у історико-правовому дослідженні є концепти народного і національного суверенітету, коли суверенітет розглядається не лише з держа- воцентричних позицій.
Доповідачка також привернула увагу до неоліберального трактування державного суверенітету, який має точний зміст і рамки застосування та розглядається як об'єктивна реальність, яка не вимагає чийогось затвердження, але передбачає використання його як основи інших державно-правових явищ.
Значну увагу привернув до себе методологічний семінар «Проблеми історико-правової термінології в контексті осмислення східнослов’янської державності та права» (взяли участь понад 20 науковців з різних освітніх осередків України), що відбувся 21 червня та 5 липня 2022 р. в онлайн-режимі. Доповідачем на ньому виступив науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Є. В. Ромінський.
Доповідь «Русь, Давня Русь, Київська Русь, Середньовічна Україна, дер- жави Рюриковичів, інше: народ, територія, правління» була присвячена проблемі формування та еволюції культурно-правового і політичного простору, який пов’язується з функціонуванням східнослов’янських державних утворень, щодо яких традиційно в науці вживається термін «Київська Русь». Простежено формування цього простору від зародження і до його остаточного занепаду в межах сучасної України. Відзначені основні види зовнішніх культурних впливів, що, зокрема, були однією з умов поступової регіоналізації цього простору.
У фокусі уваги перебувала проблема невідповідності східнослов’янського культурно-правового та політичного простору, неможливості його подальшої екстраполяції на сучасні держави чи нації.
Відзначено, що на теренах сучасної України східнослов’янський культурно-правовий і політичний простір трансформувався в європейський культурний простір, про що свідчить, зокрема, поширення тут ідей реформації та ренесансу. Це супроводжувалося і значними культурно-політичними конфліктами, які призвели до необхідності ідентифікації населення.
З огляду на це доповідач пропонує початком такої трансформації вважати зникнення 1471 р. Київського князівства як його останнього осередку українського середньовіччя. Наслідком відповідних процесів стане як занепад багатьох територій, виникнення Дикого поля, так, зрештою, й формування сучасної української нації як модерної нації мультифронтиру.
У доповіді «Русь/«дєржава» Рюриковичів як мультифронтир» увага була зосереджена більшою мірою на проблемі термінів для позначення тих східнослов’янських державних утворень і східнослов’янського культурно-правового і політичного простору, огляд якого було подано в першій частині семінару.
У центрі уваги доповідача перебувала проблема штучності та умовності тих термінологічних конструкцій, які здебільшого вживаються в наукових і науково-популярних дослідженнях для позначення цих територій чи їх частин. Зокрема, звертається увага на складність самого слова «Русь», його походження та особливості вживання як етноніма, автоніма та екзоніма. Розглянуте походження різних видів «Русі»: Київської, Галицької, Московської, Північної, Чорної, Білої, Малої та Великої. Окреслена проблема виникнення історичних, часто негативних, конотацій термінів, які мали чітке і зрозуміле, абсолютно не дискримінуюче значення на етапі виникнення та первинного вжитку. Так само звертається увага на територіальну «міграцію» названих термінів, які за століття вжитку позначали цілковито різні регіони.
Розглянута проблема прив’язки номінації окремих територій не до назв певних культур (народів), а до родових імен правителів (імперія Рюриковичів тощо) чи термінів, які починають вживатися до позначення певної території в подальший час. Так, розглянуті особливості появи та вживання терміна «Україна» на ранньому етапі його книжного та актового вжитку.
Доповідач зазначив, що, на його думку, на сучасному етапі розвитку історичного й історико-правового знання найвідповіднішими та найменш політизованими термінами лишаються «східнослов’янський культурно-правовий і політичний простір», «східнослов’янські державні утворення» та короткий термін «Давня Русь», як такий, що позначає певну культурну спільність, що існувала у минулому, але повністю зникла, змінена новими етнокультурними спільнотами та подальшими націями.
Доповіді викликали жвавий інтерес і дискусію, що дає підстави стверджувати про актуалізацію відповідних досліджень з урахуванням методологічних позицій, висловлених і обґрунтованих учасниками семінару, та врахування їх у наукових пошуках і освітніх практиках.
Т. І. БОНДАРУК,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник
