Основні напрями наукової діяльності відділу правових проблем політології (2017–2023)
У відділі правових проблем політології досліджуються актуальні проблеми державотворення та правотворення в Україні, зокрема: стратегічні напрями політико-правового розвитку України, розвитку і поширення наукового напряму правова політологія, розвитку громадянського суспільства, територіальної організації та децентралізації влади, адміністративно-територіального устрою України, здійснення політико-правових реформ, дотримання прав людини і громадянина, формування і реалізації інформаційної, етнонаціональної, етнокультурної, міграційної політики, подолання сепаратизму, проявів дискримінації, розв’язання етнополітичних конфліктів, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, наукове обґрунтування нових теоретичних концептів у сфері політико-правового розвитку України у період війни та повоєнної відбудови (інформаційної держави, справедливого суспільства, політики національного прагматизму, політики героїв, політики ідентичності тощо)
Відділом опрацьовано низку актуальних науково-дослідних тем:
- Політичні та міжнародно-правові механізми деокупації та відновлення територіальної цілісності держави: світовий досвід і Україна (2017);
- Правовий вимір інформаційної політики України в умовах глобальних викликів (2017–2018);
- Етнокультурна автономія як інститут забезпечення прав національних меншин: світовий досвід і Україна (2018);
- Політико-правові засади миротворчої операції на Донбасі: світовий досвід для України (2018);
- Концептуальні засади правової політології в умовах інтеграції наукового знання (2019–2020);
- Відродження постконфліктних територій: світовий досвід і Україна (2020–2021);
- Особливості адміністративно-територіального устрою України в умовах децентралізації (2021);
- Політична корупція: глобальні виклики і Україна (2022);
- Стратегія політико-правового розвитку України до 2030 року (2021–2023).
Результатами діяльності співробітників відділу стали колективні й індивідуальні монографії, наукові записки, підручник, енциклопедичні та біобібліографічні видання, відродження імен і наукової спадщини (видання наукових праць) видатних і поки що маловідомих в Україні українських учених.
Біобібліографічне видання: «Кресіна Ірина Олексіївна: до 65-річчя від дня народження» (2017), у якому висвітлюються основні етапи наукового, творчого шляху та громадської діяльності відомого українського вченого –політолога, етнополітолога, засновника української школи правової політології, завідувача відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, члена-кореспондента НАПрН України, доктора політичних наук, професора І. О. Кресіної. Подаються біографія І. О. Кресіної, окреслюються основні напрями наукової, експертної діяльності вченого, представлені думки учнів, колег, друзів про ювілярку та перелік основних праць.
Біобібліографічне видання: «Горбатенко Володимир Павлович: до 60-річчя від дня народження і 30-ліття науково-педагогічної діяльності» (2017), у якому висвітлено основні етапи життя, творчості та громадської діяльності відомого українського політолога, правознавця, педагога, доктора політичних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Володимира Павловича Горбатенка. Подано біографію В. П. Горбатенка, інтерв’ю, свідчення друзів, колег, учнів, перелік його праць і публікацій про нього.
Книга «Старосольський В. Й. Держава і політичне право: у 2 частинах» (2017). Передмова І.О. Кресіної, В.Л. Згурської, О.В. Кресіна. Це перше в Україні видання фундаментального дослідження «Держава і політичне право» (у двох частинах) Володимира Старосольського – видатного українського історика і теоретика права, державознавця, етнополітолога, громадського діяча, адвоката. Воно є відтворенням авторського машинописного тексту із збереженням його стилю та правопису. В книзі викладено оригінальну авторську концепцію держави як політичного інституту, засобу реалізації інтересів нації, політичного права як права на здійснення влади, людини як суб’єкта політичних прав, громадянина як співтворця держави і права.
Наукова записка: Кол. авторів. «Політичні та міжнародно-правові механізми деокупації та відновлення територіальної цілісності держави: світовий досвід і Україна» (2017), у якій розглянуто теоретико-методологічні підходи до вирішення проблем відновлення територіальної цілісності держави та деокупації. Проаналізовано світову практику вирішення таких проблем. Охарактеризовано стан законодавчої бази України щодо статусу окремих районів Донецької і Луганської областей, Автономної Республіки Крим. Розглянуто законодавчі ініціативи щодо деокупації, реінтеграції, відновлення суверенітету Української держави на цих територіях, запропоновано розглядати деокупацію як комплекс заходів, що містять військову, адміністративну, економічну та реінтеграційну складові.
Монографія: Стойко О. М. «Трансформація політичних інститутів у сучасних перехідних суспільствах» (2016), у якій розглянуто визначення джерел та прогнозування наслідків інституційних змін як одне з найважливіших завдань політичної науки, оскільки пошук найбільш оптимальної форми інституційного устрою держави, здатного відповідати на виклики сьогодення і майбутнього, є актуальним як для перехідних суспільств, так і розвинених демократій. Розглянуто основні наукові підходи до розуміння політичних інститутів, процесів їх трансформації та еволюцію інституційного аналізу. Визначено чинники інституційного вибору в перехідних країнах, типологізовано умови, що сприяють демократизації, та охарактеризовано основні напрями інституційних змін. Проаналізовано взаємозв’язок між демократизацією та державотворенням, між інституційною спроможністю держави та якістю політичних інститутів. З’ясовано вплив форми державного правління та особливостей формування уряду на успішність демократичного транзиту, проаналізовано значення конституції для становлення політичного режиму. Розглянуто роль та функції політичної партії як основного актора демократизаційних процесів.
Наукова записка: Кресіна І.О., Ходаківський М.Д., Явір В.А. «Етнокультурна автономія як інститут забезпечення прав національних меншин: світовий досвід і Україна» (2018), у якій досліджено етнокультурну автономію як найбільш ефективний інститут забезпечення прав національних меншин, що запобігає дезінтеграційним ризикам для територіальної цілісності поліетнічної держави. Здійснено порівняльний аналіз етнокультурної та етнотериторіальної форм автономії. Виявлено загрози та ризики сецесії внаслідок запровадження етнотериторіальної автономії. Доведено доцільність та переваги застосування етнокультурної автономії для задоволення культурних потреб і забезпечення прав представників національних меншин у поліетнічних державах. Простежено теоретико-концептуальну історію напрацювання і становлення етнокультурної автономії як політико-правового інституту забезпечення прав представників національних меншин. Вивчено зарубіжні моделі етнокультурної автономії. Проаналізовано політико-правову базу функціонування етнокультурної автономії в Україні. Запропоновано проєкти змін до законодавства України у цій сфері.
Монографія: Кол. авторів; за ред. І.О. Кресіної. «Правовий вимір державної інформаційної політики України в умовах глобальних викликів» (2018), у якій досліджено правові засади державної інформаційної політики України в умовах формування інформаційного суспільства та гібридної війни Російської Федерації проти України. Проаналізовано зарубіжний досвід реалізації державної інформаційної політики у контексті глобальних тенденцій розвитку, збереження державного суверенітету, дотримання прав людини та протидії зловживанню інформаційними технологіями. Визначено суть та основні етапи розвитку державної інформаційної політики України, особливості її реалізації у пріоритетних сферах. Розроблено рекомендації щодо протидії інформаційній агресії в умовах гібридної війни та вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює інформаційну сферу.
Монографія: Явір В. А. «Етнополітична інтеграція та дезінтеграція у сучасному світі: політико-правовий концепт» (2018), у якій досліджено процеси етнополітичної інтеграції та дезінтеграції, їх взаємозв’язок, взаємозумовленість та взаємну трансформацію у сучасному світі (в межах глобалізаційної та глокалізаційної парадигм). Проаналізовано основні наукові підходи до осмислення інтеграції та дезінтеграції у політичній науці. Акцентовано широке розуміння інтеграції/дезінтеграції як вектора розвитку всіх етнополітичних процесів та вузьке – як об’єднання/розпаду етнополітичної системи. Систематизовано найбільш поширені класифікації та досліджено моделі етнополітичних інтеграційно-дезінтеграційних процесів. Запропоновано авторське визначення етнополітичної інтеграції та дезінтеграції, класифікацію рівнів етнополітичної інтеграції та дезінтеграції. Проаналізовано зарубіжний досвід етнополітичної дезінтеграції та інтеграції, особливості перебігу цих процесів на Корейському півострові, Кіпрі, у Грузії та Молдові. Досліджено перспективні для застосування в Україні стратегії, політико-правові механізми протидії дезінтеграції та забезпечення інтеграції (реінтеграції). Розглянуто передумови, фактори, етапи та особливості етнополітичної дезінтеграції України, яка розпочалася в 2014 р. Досліджено прояви зовнішньополітичних дезінтеграційних чинників, які становлять загрозу територіальній цілісності держави. Проаналізовано процес етнополітичної реінтеграції України. Обґрунтовано розгляд політики реінтеграції в контексті державної етнонаціональної політики України. Особливу увагу приділено умовам, особливостям та політико-правовим механізмам реінтеграції тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу.
Наукова записка: Кол. авторів. «Політико-правові засади миротворчої операції на Донбасі: світовий досвід для України» (2018), в якій проаналізовано міжнародно-правові аспекти миротворчості, правове регулювання миротворчої діяльності ООН, механізми її ініціювання, здійснення, фінансування, інституційні особливості ухвалення рішень ООН щодо проведення миротворчих операцій, визначено види миротворчих операцій, їх принципи, критерії, класифікацію, нормативно-правові засади співпраці ООН у цій сфері з регіональними та субрегіональними організаціями. Представлено аналіз досвіду здійснення основних видів сучасних миротворчих операцій, визначено основні чинники успішності миротворчих операцій. Здійснено міжнародно-правову характеристику ситуації на сході України і доведено, що збройне втручання Російської Федерації слід однозначно кваліфікувати як збройну агресію. Огрунтовано й запропоновано пропозиції щодо внесення змін до законодавства України.
Монографія: Кол. авторів; за ред. І.О. Кресіної. «Правова політологія: проблеми концептуалізації та інституціоналізації» (2019), у якій обґрунтовано концепт правової політології як науково-пізнавальної системи, дослідницької парадигми, наукового напряму та навчальної дисципліни. Розкрито її теоретичний, аксіологічний, праксеологічний потенціал; визначено об’єкт, предмет, методологію, принципи, функції, понятійно-категоріальний апарат. Взаємодія політики і права показана як евристична засада правової політології. Досліджено вітчизняний та зарубіжний досвід наукової, організаційної, навчальної інституціоналізації правової політології. Аналізуються проблеми концептуалізації політичного права як міждисциплінарного напряму наукових досліджень. Правова політика розкривається як практична реалізація політико-правової парадигми суспільного розвитку та інструмент модернізації суспільства.
Монографія: Горбатенко В. П. «Футурологія і політика» (2019), у якій досліджено розвиток знань про майбутнє, специфіку футорологічної науки та її взаємозв’язків з політикою, галузевих прогностичних і футурологічних досліджень, роль дослідницьких центрів у цьому процесі, а також проблеми цивілізаційного переходу від Модерну до Постмодерну й визначальні тенденції глобалізації. Систематизовано здобутки теорії, методології і практики забезпечення політичного прогнозування, ключові прогностичні ідеї та їх відображення в політиці, методи, алгоритм і напрями прогнозування соціально-політичного розвитку та конструювання реальності.
Монографія: Кукуруз О. В. «Взаємодія політики і права у процесі суспільної трансформації в Україні та Республіці Польща» (2020), у якій на основі міждисциплінарного підходу комплексно проаналізовано політику і право як два важливі суспільні регулятори, які мають спільну мету – ефективний розвиток суспільства. До дослідження їх взаємодії залучено теоретичні, методологічні й прикладні напрацювання українських і польських науковців. Запропоновано авторський функціонально-телеологічний підхід до понять «політика», «право», «взаємодія політики і права». Переосмислено роль колективних та індивідуальних суб’єктів у процесі розроблення і реалізації політики та права. Розглянуто їх взаємодію на прикладі таких суспільно-політичних об’єктів як форма державного правління, парламентська коаліція, виборча система. Визначено партикулярну і корпоративну моделі взаємодії політики і права в Україні та Республіці Польща. Розкрито такі їх основні показники, як політична імітація, політична доцільність, уявний конституціоналізм, політична інструменталізація права, інфляція права. Запропоновано суспільно корисну модель взаємодії політики і права, іманентними складовими якої визначено: наукову основу, ціннісну складову, інформаційно-комунікативний компонент, політичну і юридичну відповідальність. Доведено, що належна взаємодія політики і права можлива як результат максимального зближення їх практичного і теоретичного рівнів на основі науково обґрунтованих рекомендацій.
Монографія: Тарасюк В. М. «Застосування інформаційних технологій в умовах гібридної війни» (2020), у якій досліджено політико-правові засади застосування інформаційних технологій в умовах гібридної війни. Показано, що сучасні інформаційні технології, як інструмент управління процесами інформування, безпосередньо впливають на формування суспільної (масової) свідомості, моделювання поведінки мас й створення потрібних суспільно-політичних наративів. Монографія розрахована на наукових працівників, співробітників спеціальних та оперативних підрозділів силових структур, правознавців, викладачів, студентів та курсантів вищих навчальних закладів.
Наукова записка: Кол. авторів. «Відродження постконфліктних територій: світовий досвід і Україна» (2020), у якій проаналізовано міжнародний досвід залучення зовнішніх донорів до відбудови постконфліктних територій, зокрема у формі цільових фондів багатьох донорів та участі ООН. Розкрито правовий статус території ОРДЛО в українському законодавстві та міжнародному праві, його значення для відновлення територіальної цілісності України. Розглянуто основні елементи концепта перехідного правосуддя, зокрема: кримінальне переслідування, звільнення від кримінального переслідування чи покарання, встановлення фактів, відшкодування шкоди, люстрація тощо. Обґрунтовано необхідність реформування економіки у процесі відбудови де окупованих територій та відмови від фіскальних преференцій при розробці державної стратегії відновлення і розбудови миру в східних регіонах України.
Підручник для вищих закладів освіти: Кол. авторів; за ред. І.О. Кресіної. «Правова політологія. Академічний курс» (2021) містить тексти базових лекцій, в яких висвітлюються найважливіші теоретичні положення про сутність політичних і правових явищ, політико-правових процесів і проблем та сучасних підходів щодо їх вирішення, про особливості функціонування основних інститутів політики та права. У 15 розділах послідовно розкриті питання становлення правової політології як науки та навчальної дисципліни, її методологічні засади, особливості взаємодії політики і права, розкрито суть таких понять і політико-правових феноменів, як політична влада, правова політика, політичне право, політико-правова система, держава, політичний режим, політична участь, політичні партії, політичне представництво та прогнозування. Кожен розділ закінчується контрольними запитаннями та списком рекомендованої літератури.
Наукова записка: Батанова Н.М., Кресіна І.О., Кресін О.В., Стойко О.М. «Особливості адміністративно-територіального устрою України в умовах децентралізації» (2021). Проаналізовано результати першого етапу децентралізаційної реформи в Україні та зарубіжний досвід у цій сфер. Сформульовано практичні рекомендації з точки зору нової урбаністики.
Монографія: Кресіна І.О., Кушнарьов І.В. «Політична корупція: глобальні виклики і Україна» (2022). Розкриваються суть, основні форми і прояви політичної корупції. Показано досвід різних країн у протидії та мінімізації загроз політичної корупції. Визначені особливості антикорупційної політики та формування антикорупційних цінностей в Україні.
Монографія: Горбатенко В. П. «Чеслав Мілош: «Більше за одне життя» (2022). Ця книга – життєва і творча біографія Чеслава Мілоша — великого польського поета, есеїста, перекладача, політичного мислителя, лауреата Нобелівської премії. Як літописець ХХ століття, що пережив німецьку окупацію, радянське поневолення, вимушену еміграцію, він до кінця виконав місію провідника в безкомпромісній боротьбі із задухою тоталітаризму та ініціатора утворення родинної Європи – сукупності малих батьківщин, здатних дбайливо оберігати свою ідентичність. Життя і творчість Чеслава Мілоша — цінне джерело для усвідомлення багатокультурної мозаїки Європи, особливостей боротьби польського народу за свободу і демократію, взаємозалежності літератури і політики, перспектив формування нової цивілізації.
Науково-аналітична записка: (кол. авторів; за ред. І.О. Кресіної) «Стратегія політико-правового розвитку України до 2030 року» (2022). Розкрито засадничі положення Стратегії. Доведено необхідність докорінної зміни наукових підходів до стратегічного планування політико-правового розвитку в умовах війни Росії проти України та післявоєнної відбудови, зовнішніх і внутрішніх викликів, геополітичних змін, європейської та євроатлантичної інтеграції, суспільної модернізації. Запропоновано концепт ідеології і політики національного прагматизму для досягнення цілей розвитку Української держави наявними ресурсами і креативним потенціалом нації. Сформульовано низку засадничих положень задля реалізації стратегій в основних сферах політико-правового розвитку і розробки тексту нової Конституції України – Конституції Української Республіки.
