Основні напрями наукової діяльності відділу

Основні напрями наукової діяльності відділу правових проблем політології за останні роки

У відділі правових проблем політології досліджуються актуальні проблеми державотворення та правотворення в Україні, розвитку громадянського суспільства, територіальної організації влади, здійснення політико-правових реформ, дотримання прав людини і громадянина, реалізації етнонаціональної політики, формування партійної системи, подолання сепаратизму, проявів дискримінації, проблеми реінтеграції Донбасу і Криму, розв’язання етнополітичних конфліктів, питання мовної, етнокультурної політики.

Відділом опрацьовано низку актуальних тем науково-дослідних робіт, а саме:

  • Політика, право і влада в контексті трансформаційних процесів в Україні (2005-2006);
  • Політико-правові проблеми адміністративно-територіальної реформи в Україні (2007-2008);
  • Конфліктогенний потенціал міграційних та етнонаціональних процесів у контексті глобалізаційних викликів для України (2008);
  • Правові засади державної етнонаціональної політики в Україні (2009-2010);
  • Розробка нормативно-правового акту «Про запровадження сучасної моделі адміністративно-територіального устрою України» (2009);
  • Правові механізми врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні (2010);
  • Правові механізми забезпечення соціальної легітимації суспільно-політичних перетворень в Україні (2011);
  • Правові засади оптимізації адміністративно-територіального устрою України (2011-2012);
  • Правові форми політичної відповідальності: аналіз зарубіжного досвіду та висновки для України (2012);
  • Громадський контроль діяльності органів публічної влади: політико-правовий аналіз (2013);
  • Політико-правові механізми запобігання ксенофобії та іншим видам дискримінації в Україні в контексті європейської інтеграції (2013-2014);
  • Політико-правові механізми запобігання сепаратизму в демократичному суспільстві (2014);
  • Етнополітична безпека України: політико-правові механізми протидії етнополітичної дезінтеграції держави (2015);
  • Політико-правові механізми формування національної ідентичності населення Донбасу (2015);
  • Політико-правові засади трансформації партійної системи України (2015-2016).

Політичні та міжнародно-правові механізми деокупації та відновлення територіальної цілісності держави: світовий досвід і Україна (2017)

Результатом роботи співробітників відділу стали такі наукові записки та монографії:

  • Монографія «Політика, право і влада в контексті трансформаційних процесів в Україні» (2006), в якій розглянуто проблеми суспільної трансформації та утвердження прозорості влади, верховенства права, політико-правових механізмів легітимації суспільно-політичних перетворень в Україні; проаналізовано досвід адаптації політико-правових стандартів ЄС у країнах Східної Європи та можливості його застосування в Україні; процес трансформації досліджено крізь призму взаємозв’язку політичної та правової систем, що дало змогу комплексно підійти до проблем реформування Української держави, зробити важливі теоретико-методологічні узагальнення, скласти ієрархію чинників суспільної трансформації, визначити спектр альтернатив національного розвитку та проаналізувати вірогідність кожної з них;
  • Наукова записка «Конфліктогенний потенціал міграційних і етнонаціональних процесів у контексті глобалізаційних викликів для України» (2008), що містить ґрунтовний аналіз особливостей сучасних глобалізаційних викликів для України, спричинених посиленням міграційних потоків і їх значним впливом на етнонаціональну ситуацію в Україні. Проаналізовано місце і роль України у глобальному потоці міграції; визначено позитивні й негативні наслідки міграційних процесів; досліджено проблему якісних людських ресурсів; запропоновано шляхи і засоби нейтралізації етноконфліктогенного потенціалу міграційних процесів, механізми управління етнічними конфліктами; визначено концептуальні засади міграційної політики України в умовах глобалізації; викладено основні пропозиції щодо оптимізації міграційної політики в Україні та вдосконалення етнонаціонального законодавства, зокрема щодо змін до Закону України «Про національні меншини в Україні», Закону України «Про мови в Україні», законопроекту «Про концепцію етнонаціональної політики в Україні». Результати дослідження дістали відображення також у доповіді з проблем запобігання проявам дискримінації на расовому, етнічному та релігійному ґрунті й формування культури толерантності в Україні на засіданні Ради з етнонаціональнолї політики при Президентові України.
  • Монографія «Політико-правові засади адміністративно-територіальної реформи в Україні» (2009), що містить цілісну концепцію адміністративно-територіальної реформи в Україні.
  • Монографія «Правові засади державної етнонаціональної політики в Україні» (2011), в якій проаналізовано законодавчу базу етнонаціональної політики України; визначені правові механізми регулювання етнонаціональних відносин, оптимальна модель етнонаціональної політики загалом та конкретні законодавчі пропозиції щодо заповнення прогалин у правовому регулюванні окремих сфер етнополітики – законопроект «Про концепцію державної етнонаціональної політики України».
  • Наукова записка «Правові механізми врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні (2010) містить аналіз концептуальних та практичних правових проблем врегулювання етнополітичного конфлікту; виклад основних механізмів регулювання міжетнічних відносин, закріплених у міжнародних та європейських нормативно-правових актах. Проаналізовані міжнародно-правові норми щодо прав представників національних меншин. Розкриваються причини та особливості етнополітичних конфліктів у сучасній Україні, значну увагу приділено правовому захисту етнокультурних та мовних прав як запобіжному чиннику етнополітичних конфліктів. Визначено потенційні чинники етнополітичних конфліктів в Україні. Дано рекомендації щодо вдосконалення вітчизняної нормативно-правової бази щодо запобігання етнічним конфліктам.
  • Монографія «Реформування адміністративно-територіального устрою: український та зарубіжний досвід (2011), у якій представлено політико-правовий аналіз адміністративно-територіального устрою України та наукових підходів до його реформування. Розглянуто залежність адміністративно-територіальної реформи від рівня розвитку демократичних інститутів, громадянського суспільства, її вплив на реалізацію політичних, економічних, соціальних реформ у державі. В історичній ретроспективі виділено закономірності циклічного розвитку системи адміністративно-територіального устрою. Детально досліджено зарубіжний досвід реформи адміністративно-територіального устрою, системи місцевого самоврядування у зарубіжних країнах, визначено їх завдання, особливості здійснення на сучасному етапі, перспективи використання в Україні європейського досвіду.
  • У науковій записці «Правові механізми забезпечення соціальної легітимації суспільно-політичних перетворень в Україні» (2011) соціальну легітимацію вперше розглянуто у взаємозв’язку з ефективністю діяльності органів державної влади та дотриманням принципу справедливості при прийнятті політичних рішень. Також вказано на основні причини низького рівня соціальної легітимації суспільно-політичних перетворень: ігнорування принципу справедливості у процесі прийняття державних рішень, недосконалість процедур формування основних політичних інститутів, неможливість реалізації на практиці таких інструментів впливу на органи державної влади, як референдум, мирні зібрання; недостатнє використання можливостей інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Авторами запропоновано комплексний підхід до внесення змін до виборчого законодавства, законодавства щодо проведення референдумів та реалізації права громадян на свободу зібрань; визначено найбільш ефективні, з точки зору громадян, інструменти впливу на діяльність органів державної влади, удосконалення процедур, застосування яких дасть змогу підвищити соціальну легітимність як самих органів, так і рішень, які ними приймаються; розглянуто сучасні тенденції використання механізмів залучення громадян до процесів прийняття та реалізації рішень у розвинених демократичних країнах.
  • Розділ «Сучасні концепції державного суверенітету»у колективній монографії «Правове забезпечення державного суверенітету України в умовах глобалізації» (2011), у якому здійснено фундаментальне дослідження нових змістовних, інституційних і правових характеристик та форм реалізації державного суверенітету в умовах глобалізації.
  • У науковій записці «Правові форми політичної відповідальності: аналіз зарубіжного досвіду та висновки для України» (2012) досліджено вітчизняну практику реалізації інституту політичної відповідальності; проаналізовано досвід зарубіжних країн з метою з’ясування місця і ролі правових форм відповідальності для зміцнення демократичних інститутів; виявлено найбільш ефективні механізми правової відповідальності та спрогнозовано можливість їх застосування в Україні.
  • Монографія «Правові засади оптимізації адміністративно-територіального устрою України (2013), в якій проаналізовано стан та перспективи оптимізації адміністративно-територіального устрою України з використанням зарубіжного досвіду, з урахуванням вимог міжнародних та регіональних організацій щодо адміністративно-територіального поділу та організації місцевого самоврядування.
  • Наукова записка «Громадський контроль діяльності органів публічної влади» (2013), де проаналізовано сучасні теоретико-методологічні підходи до здійснення громадського контролю діяльності органів публічної влади, його значення для розвитку демократичних інститутів та громадянського суспільства. Розглянуто зарубіжний досвід залучення громадян до здійснення контролю діяльності органів публічної влади. Досліджено вітчизняні правові механізми громадського контролю діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Запропонована низка рекомендацій щодо внесення змін до законодавства щодо посилення контролю з боку громадян за виконанням органами публічної влади своїх функцій.
  • Наукова записка «Політико-правові засади етнокультурної консолідації українського суспільства» (2013), в якій проаналізовано теоретико-методологічні підходи до етнокультурної консолідації в світі та в Україні, визначено поняття етнокультурної консолідації суспільства. У межах дослідження вивчено політико-правові засади етнокультурної консолідації українського суспільства, проаналізовано основні чинники етнокультурного розколу, що гальмують процес об’єднання різних етнокультурних компонентів українського суспільства в політичну націю. Встановлено, що причини деконсолідації та розколу українського суспільства є наслідком дії, з одного боку, об’єктивних культурно-історичних умов, а з іншого – політико-правових: неузгодженості, недостатнього рівня розробки законодавчого забезпечення процесу етнокультурної консолідації. Вказано на шляхи їх усунення, в тому числі щодо аналізу та врахування досвіду етнокультурної консолідації інших держав. Сформульовано рекомендації для удосконалення політико-правових засад етнокультурної консолідації українського суспільства, запровадження послідовної, структурованої політики етнокультурної консолідації як невід’ємної складової державної етнонаціональної політики, орієнтованої на формування української політичної нації. Зазначається, що вдосконалення правових засад передбачає напрацювання законодавчої бази, яка сприятиме етнокультурній консолідації суспільства та реалізації Україною міжнародних зобов’язань у сфері етнонаціональних відносин. У рамках проекту було розроблено п’ять проектів законів.
  • У монографії «Запобігання ксенофобії та іншим видам дискримінації в Україні в контексті європейської інтеграції (2015) систематизовано науково-теоретичні підходи до дослідження феномена дискримінації, удосконалено антидискримінаційний сегмент етнонаціональної політики, що покликано сприяти виконанню міжнародних зобов’язань України, зокрема Плану дій щодо лібералізації візового режиму ЄС для України. Авторами досліджено причини, чинники і основні прояви ксенофобії та дискримінації в Україні в умовах глобалізації та посилення міграційних потоків. Проаналізовано вітчизняну нормативно-правову базу в сфері запобігання та протидії дискримінації. Вивчено зарубіжний досвід у сфері боротьби з різними видами дискримінації. Внесено пропозиції щодо вдосконалення антидискримінаційного законодавства України. Розроблено нормативно-правові документи, спрямовані на формування системи забезпечення захисту від дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, національної належності, етнічного походження, мовних уподобань, віросповідання, релігійних переконань в Україні. Удосконалено антидискримінаційну складову державної етнонаціональної політики України.
  • У науковій записці «Етнополітична безпека України: політико-правові механізми протидії етнополітичної дезінтеграції держави» (2015) досліджено стан і перспективи забезпечення етнополітичної безпеки в Україні. Визначено поняття етнополітичної безпеки; охарактеризовано чинники, що впливають на неї; проаналізовано зарубіжний досвід протидії розпаду держави у результаті загострення міжетнічних та регіональних суперечностей. Авторами розглянуто законодавчу базу етнополітичної безпеки та визначено її місце у системі національної безпеки України; запропоновано політико-правові механізми протидії етнополітичній дезінтеграції держави.
  • Наукова записка «Політико-правові механізми формування національної ідентичності населення Донбасу» (2015), в якій розглянуто теоретико-методологічні підходи до вивчення національної ідентичності, проаналізовано зарубіжний досвід формування національної ідентичності в умовах зміцнення регіоналізму (Великобританія, Іспанія), реінтеграції (Німеччина) або в ході постконфліктної відбудови (Македонія). Охарактеризовано основні причини виникнення конфлікту на Донбасі (історичні, географічні, економічні, мовні, етнічні, політичні) та визначено основні засади державної політики щодо формування національної ідентичності населення Донбасу, консолідації української політичної нації.
  • У монографії «Політико-правові засади трансформації партійної системи України» (2016) проаналізовано особливості основних етапів еволюції політичних партій; розкрито зміст інституціоналізації партійних систем у ході демократичної консолідації та визначено її основні характеристики; розглянуто еволюцію ідеологічного спектра партійної системи України та її залежність від моделі виборчої системи. Показано вплив виборчої системи на становлення партійної системи в Україні. Детально проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід державної підтримки діяльності політичних партій, визначено основні переваги та недоліки вітчизняної моделі. Проаналізовано діяльність парламентської коаліції з точки зору її ефективності та впливу на стабілізацію партійної системи України, а також розкрито питання конституційно-правової відповідальності політичних партій на сучасному етапі.
  • Наукова записка «Модель етнонаціональної політики для реінтеграції Донбасу і Криму» (2016), у якій запропоновано авторське визначення політики реінтеграції як невід’ємної складової державної етнонаціональної політики; виявлено місце та роль політики реінтеграції в державній етнонаціональній політиці України з урахуванням сучасних етнополітичних викликів. Вивчено зарубіжний досвід реінтеграції країн, що зазнали анексії, іноземного вторгнення, дезінтеграції. Досліджено політико-правові передумови і чинники реінтеграції України, проаналізовано етнополітичний статус анексованої Автономної Республіки Крим та окупованих частин Донецької, Луганської областей. Вивчено етнополітичну ситуацію на тимчасово окупованих територіях, ставлення населення до ідеї реінтеграції. Досліджено роль міжнародної підтримки, обміну досвідом у досягненні реінтеграції України.
  • Наукова записка «Політичні та міжнародно-правові механізми де окупації та відновлення територіальної цілісності держави: світовий досвід і Україна» (2017).

<<Вверх

G Analytics
сайт создан компанией