Вибори директора
Інституту держави і права імені
В.М. Корецького Національної
академії наук України

Про розмір оплати за надання
платних послуг Інститутом
держави і права імені В.М. Корецького НАН України
(Наказ № 60 від 03.09.2022 р.)




Умови прийому до аспірантури Інституту держави і права імені
В.М. Корецького НАН України у
2022 році

Умови прийому до докторантури Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України у 2021 році

Акуленко В І.
Науково-публіцистичні етюди до портрета професора Володимира Денисова венциклопедичному інтер’єрі до 70-річчя Інституту держави і права імені
В.М. Корецького НАН України
(1949–2019)

Євроатлантичний вектор України: національна доповідь./ ред.кол. С.І. Пирожков,І.О.Кресіна, А.І. Кудряченко, Ю.С. Шемшученко та ін.Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Київ: Національна академія наук України,2019. 328 с.

Правова позиція щодо статусу Автономної Республіки Крим

Рецензія на Енциклопедію міжнародного права (Том 1)


Бібліометричний профіль інституту держави і права імені
В.М. Корецького НАН України у
Google Scholar






Основні напрями наукової діяльності відділу

Основні напрями наукової діяльності відділу правових проблем політології (2017–2021)

У відділі правових проблем політології досліджуються актуальні проблеми державотворення та правотворення в Україні, зокрема: розвитку і поширення наукового напряму – правова політологія, розвитку громадянського суспільства, територіальної організації влади, здійснення політико-правових реформ, дотримання прав людини і громадянина, формування і реалізації інформаційної, етнонаціональної, етнокультурної політики, подолання сепаратизму, проявів дискримінації, реінтеграції Донбасу і Криму, розв’язання етнополітичних конфліктів.

Відділом опрацьовано низку актуальних науково-дослідних тем:

  • Політичні та міжнародно-правові механізми деокупації та відновлення територіальної цілісності держави: світовий досвід і Україна (2017);
  • Правовий вимір інформаційної політики України в умовах глобальних викликів (2017–2018);
  • Етнокультурна автономія як інститут забезпечення прав національних меншин: світовий досвід і Україна (2018);
  • Концептуальні засади правової політології в умовах інтеграції наукового знання (2019–2020);
  • Відродження постконфліктних територій: світовий досвід і Україна (2020–2021).

Результатами діяльності співробітників відділу стали колективні й індивідуальні монографії, наукові записки, підручник, енциклопедичні та біобібліографічні видання.

  • Біобібліографічне видання «Кресіна Ірина Олексіївна: до 65-річчя від дня народження» (2017), у якому висвітлюються основні етапи наукового, творчого шляху та громадської діяльності відомого українського вченого –політолога, етнополітолога, засновника української школи правової політології, завідувача відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, члена-кореспондента НАПрН України, доктора політичних наук, професора І. О. Кресіної. Подаються біографія І. О. Кресіної, окреслюються основні напрями наукової, експертної діяльності вченого, представлені думки учнів, колег, друзів про ювілярку та перелік основних праць.
  • Біобібліографічне видання: «Горбатенко Володимир Павлович: до 60-річчя від дня народження і 30-ліття науково-педагогічної діяльності» (2017), у якому висвітлено основні етапи життя, творчості та громадської діяльності відомого українського політолога, правознавця, педагога, доктора політичних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Володимира Павловича Горбатенка. Подано біографію В. П. Горбатенка, інтерв’ю, свідчення друзів, колег, учнів, перелік його праць і публікацій про нього.
  • Книга «Старосольський В. Й. Держава і політичне право: у 2 частинах» (2017). Передмова І.О. Кресіної, В.Л. Згурської, О.В. Кресіна. Це перше в Україні видання фундаментального дослідження «Держава і політичне право» (у двох частинах) Володимира Старосольського – видатного українського історика і теоретика права, державознавця, етнополітолога, громадського діяча, адвоката. Воно є відтворенням авторського машинописного тексту із збереженням його стилю та правопису. В книзі викладено оригінальну авторську концепцію держави як політичного інституту, засобу реалізації інтересів нації, політичного права як права народу здійснювати владу, людини як суб’єкта політичних прав, громадянина як співтворця держави і права.
  • Наукова записка «Політичні та міжнародно-правові механізми деокупації та відновлення територіальної цілісності держави: світовий досвід і Україна» (2017), у якій розглянуто теоретико-методологічні підходи до вирішення проблем відновлення територіальної цілісності держави та деокупації. Проаналізовано світову практику вирішення таких проблем. Охарактеризовано стан законодавчої бази України щодо статусу окремих районів Донецької і Луганської областей, Автономної Республіки Крим. Розглянуто законодавчі ініціативи щодо деокупації, реінтеграції, відновлення суверенітету Української держави на цих територіях, запропоновано розглядати деокупацію як комплекс заходів, що містять військову, адміністративну, економічну та реінтеграційну складові.
  • Індивідуальна монографія Стойко О. М. «Трансформація політичних інститутів у сучасних перехідних суспільствах» (2016), у якій розглянуто визначення джерел та прогнозування наслідків інституційних змін як одне з найважливіших завдань політичної науки, оскільки пошук найбільш оптимальної форми інституційного устрою держави, здатного відповідати на виклики сьогодення і майбутнього, є актуальним як для перехідних суспільств, так і розвинених демократій. Розглянуто основні наукові підходи до розуміння політичних інститутів, процесів їх трансформації та еволюцію інституційного аналізу. Визначено чинники інституційного вибору в перехідних країнах, типологізовано умови, що сприяють демократизації, та охарактеризовано основні напрями інституційних змін. Проаналізовано взаємозв’язок між демократизацією та державотворенням, між інституційною спроможністю держави та якістю політичних інститутів. З’ясовано вплив форми державного правління та особливостей формування уряду на успішність демократичного транзиту, проаналізовано значення конституції для становлення політичного режиму. Розглянуто роль та функції політичної партії як основного актора демократизаційних процесів.
  • Наукова записка «Етнокультурна автономія як інститут забезпечення прав національних меншин: світовий досвід і Україна» (2018), у якій досліджено етнокультурну автономію як найбільш ефективний інститут забезпечення прав національних меншин, що запобігає дезінтеграційним ризикам для територіальної цілісності поліетнічної держави. Здійснено порівняльний аналіз етнокультурної та етнотериторіальної форм автономії. Виявлено загрози та ризики сецесії внаслідок запровадження етнотериторіальної автономії. Доведено доцільність та переваги застосування етнокультурної автономії для задоволення культурних потреб і забезпечення прав представників національних меншин у поліетнічних державах. Простежено теоретико-концептуальну історію напрацювання і становлення етнокультурної автономії як політико-правового інституту забезпечення прав представників національних меншин. Вивчено зарубіжні моделі етнокультурної автономії. Проаналізовано політико-правову базу функціонування етнокультурної автономії в Україні. Запропоновано проекти змін до законодавства України у цій сфері.
  • Колективна монографія «Правовий вимір державної інформаційної політики України в умовах глобальних викликів» (2018), у якій досліджено правові засади державної інформаційної політики України в умовах формування інформаційного суспільства та гібридної війни Російської Федерації проти України. Проаналізовано зарубіжний досвід реалізації державної інформаційної політики у контексті глобальних тенденцій розвитку, збереження державного суверенітету, дотримання прав людини та протидії зловживанню інформаційними технологіями. Визначено суть та основні етапи розвитку державної інформаційної політики України, особливості її реалізації у пріоритетних сферах. Розроблено рекомендації щодо протидії інформаційній агресії в умовах гібридної війни та вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює інформаційну сферу.
  • Індивідуальна монографія Явір В. А. «Етнополітична інтеграція та дезінтеграція у сучасному світі: політико-правовий концепт» (2018), у якій досліджено процеси етнополітичної інтеграції та дезінтеграції, їх взаємозв’язок, взаємозумовленість та взаємну трансформацію у сучасному світі (в межах глобалізаційної та глокалізаційної парадигм). Проаналізовано основні наукові підходи до осмислення інтеграції та дезінтеграції у політичній науці. Акцентовано широке розуміння інтеграції/дезінтеграції як вектора розвитку всіх етнополітичних процесів та вузьке – як об’єднання/розпаду етнополітичної системи. Систематизовано найбільш поширені класифікації та досліджено моделі етнополітичних інтеграційно-дезінтеграційних процесів. Запропоновано авторське визначення етнополітичної інтеграції та дезінтеграції, класифікацію рівнів етнополітичної інтеграції та дезінтеграції. Проаналізовано зарубіжний досвід етнополітичної дезінтеграції та інтеграції, особливості перебігу цих процесів на Корейському півострові, Кіпрі, у Грузії та Молдові. Досліджено перспективні для застосування в Україні стратегії, політико-правові механізми протидії дезінтеграції та забезпечення інтеграції (реінтеграції). Розглянуто передумови, фактори, етапи та особливості етнополітичної дезінтеграції України, яка розпочалася в 2014 р. Досліджено прояви зовнішньополітичних дезінтеграційних чинників, які становлять загрозу територіальній цілісності держави. Проаналізовано процес етнополітичної реінтеграції України. Обґрунтовано розгляд політики реінтеграції в контексті державної етнонаціональної політики України. Особливу увагу приділено умовам, особливостям та політико-правовим механізмам реінтеграції тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу.
  • Колективна монографія «Правова політологія: проблеми концептуалізації та інституціоналізації» (2019), у якій обґрунтовано концепт правової політології як науково-пізнавальної системи, дослідницької парадигми, наукового напряму та навчальної дисципліни. Розкрито її теоретичний, аксіологічний, праксеологічний потенціал; визначено об’єкт, предмет, методологію, принципи, функції, понятійно-категоріальний апарат. Взаємодія політики і права показана як евристична засада правової політології. Досліджено вітчизняний та зарубіжний досвід наукової, організаційної, навчальної інституціоналізації правової політології. Аналізуються проблеми концептуалізації політичного права як міждисциплінарного напряму наукових досліджень. Правова політика розкривається як практична реалізація політико-правової парадигми суспільного розвитку та інструмент модернізації суспільства.
  • Індивідуальна монографія Горбатенко В. П. «Футурологія і політика» (2019), у якій досліджено розвиток знань про майбутнє, специфіку футорологічної науки та її взаємозв’язків з політикою, галузевих прогностичних і футурологічних досліджень, роль дослідницьких центрів у цьому процесі, а також проблеми цивілізаційного переходу від Модерну до Постмодерну й визначальні тенденції глобалізації. Систематизовано здобутки теорії, методології і практики забезпечення політичного прогнозування, ключові прогностичні ідеї та їх відображення в політиці, методи, алгоритм і напрями прогнозування соціально-політичного розвитку та конструювання реальності.
  • Індивідуальна монографія Кукуруз О. В. «Взаємодія політики і права у процесі суспільної трансформації в Україні та Республіці Польща» (2020), у якій на основі міждисциплінарного підходу комплексно проаналізовано політику і право як два важливі суспільні регулятори, які мають спільну мету – ефективний розвиток суспільства. До дослідження їх взаємодії залучено теоретичні, методологічні й прикладні напрацювання українських і польських науковців. Запропоновано авторський функціонально-телеологічний підхід до понять «політика», «право», «взаємодія політики і права». Переосмислено роль колективних та індивідуальних суб’єктів у процесі розроблення і реалізації політики та права. Розглянуто їх взаємодію на прикладі таких суспільно-політичних об’єктів як форма державного правління, парламентська коаліція, виборча система. Визначено партикулярну і корпоративну моделі взаємодії політики і права в Україні та Республіці Польща. Розкрито такі їх основні показники, як політична імітація, політична доцільність, уявний конституціоналізм, політична інструменталізація права, інфляція права. Запропоновано суспільно корисну модель взаємодії політики і права, іманентними складовими якої визначено: наукову основу, ціннісну складову, інформаційно-комунікативний компонент, політичну і юридичну відповідальність. Доведено, що належна взаємодія політики і права можлива як результат максимального зближення їх практичного і теоретичного рівнів на основі науково обґрунтованих рекомендацій.
  • Індивідуальна монографія Тарасюк В. М.  «Застосування інформаційних технологій в умовах гібридної війни» (2020), у якій досліджено політико-правові засади застосування інформаційних технологій в умовах гібридної війни. Сучасні інформаційні технології, як інструмент управління процесами інформування, безпосередньо впливають на формування суспільної (масової) свідомості, моделювання поведінки мас й створення потрібних суспільно-політичних наративів. Монографія розрахована на наукових працівників, співробітників спеціальних та оперативних підрозділів силових структур, правознавців, викладачів, студентів та курсантів вищих навчальних закладів.
  • Наукова записка «Відродження постконфліктних територій: світовий досвід і Україна» (2020), у якій проаналізовано міжнародний досвід залучення зовнішніх донорів до відбудови постконфліктних територій, зокрема у формі цільових фондів багатьох донорів та участі ООН. Розкрито правовий статус території ОРДЛО в українському законодавстві та міжнародному праві, його значення для відновлення територіальної цілісності України. Розглянуто основні елементи концепта перехідного правосуддя, зокрема: кримінальне переслідування, звільнення від кримінального переслідування чи покарання, встановлення фактів, відшкодування шкоди, люстрація тощо. Обґрунтовано необхідність реформування економіки у процесі відбудови де окупованих територій та відмови від фіскальних преференцій при розробці державної стратегії відновлення і розбудови миру в східних регіонах України.
  • Підручник «Правова політологія. Академічний курс» (2021) містить тексти базових лекцій, в яких висвітлюються найважливіші теоретичні положення про сутність політичних і правових явищ, політико-правових процесів і проблем та сучасних підходів щодо їх вирішення, про особливості функціонування основних інститутів політики та права. У 15 розділах послідовно розкриті питання становлення правової політології як науки та навчальної дисципліни, її методологічні засади, особливості взаємодії політики і права, розкрито суть таких понять і політико-правових феноменів, як політична влада, правова політика, політичне право, політико-правова система, держава, політичний режим, політична участь, політичні партії, політичне представництво та прогнозування. Кожен розділ закінчується контрольними запитаннями та списком рекомендованої літератури.

G Analytics
сайт создан компанией