Персональний склад відділу

Персональний склад відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права

Кулинич Павло Федотович – завідувач відділом проблем аграрного, земельного та екологічного права, доктор юридичних наук, професор;

Малишева Наталія Рафаелівна – провідний науковий співробітник, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, Заслужений юрист України;

Олещенко В’ячеслав Іванович – старший науковий співробітник, кандидат географічних наук, доцент, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, Заслужений юрист України, академік Української екологічної академії наук;

Красіліч Наталія Дмитрівна – старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент;

Бусуйок Діана Вікторівна – науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Поліводський Олександр Анатолійович – науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Бігун В’ячеслав Степанович – науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Чорноус Олександра Володимирівна – молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Федоровська Ольга Борисівна – науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Настечко Катерина Олександрівна - молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Кишко-Єрлі Оксана Борисівна - молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук; 

 

Нагребельний Андрій Володимирович - молодший науковий співробітник;

Куліш Тетяна Василівна – старший лаборант.

 

 

Шемшученко Юрій Сергійович (14.12.1935 року, м.Глухів, тепер – Сумської області)
Директор Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, завідувач відділу (1982 - 2006), доктор юридичних наук, професор, академік НАН України та НАПрН України, іноземний член Російської академії наук.

У 1966 - 1969 роках був аспірантом Сектору держави і права АН УРСР, у подальшому працює в Інституті держави і права АН УРСР. У лютому 1970 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Забезпечення соціалістичної законності в діяльності місцевих органів радянського державного управління засобами прокурорського нагляду (на матеріалах Української РСР)». Робота лягла в основу першої монографічної праці, підготовленої у співавторстві з І. Бутко – «Місцеві Ради і забезпечення законності».

У листопаді 1969 року Юрія Сергійовича було обрано на посаду молодшого, а у грудні 1972 року – старшого наукового співробітника Інституту. У цей же час він обрав новий напрям наукової діяльності – екологічне право. Саме ця проблематика визначила зміст подальшого творчого пошуку Ю.С.Шемшученка на тривалий період і принесла йому широке наукове визнання.

У лютому 1979 року Юрій Сергійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Державне управління охороною навколишнього середовища в СРСР». На початку 1979 року Юрія Сергійовича було затверджено завідувачем відділу проблем радянського будівництва, а в квітні 1982 року – завідувачем відділу правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища Інституту. У жовтні 1985 рішенням ВАК при Раді Міністрів СРСР йому було присвоєно звання професора.

У січні 1988 року Загальні збори АН УРСР обрали Юрія Сергійовича членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «Право». Восени цього ж року колектив Інституту та Відділення історії, філософії та права АН УРСР демократично обрали, а 12 жовтня Президія АН УРСР затвердила Ю.С. Шемшученка на посаді директора Інституту держави і права АН УРСР.

Після призначення на посаду директора Інституту Юрій Сергійович значно розширив сферу наукової діяльності. Він вже не обмежується еколого-правовою тематикою, а приділяє багато уваги науковій розробці проблем теорії та історії держави і права, політології, конституційного права і державного управління, космічного, кооперативного та аграрного права. Ю.С. Шемшученко опублікував понад 500 наукових праць та є автором або співавтором 25 монографій. Юрій Сергійович є одним з ініціаторів, керівником авторського колективу і головою редколегії 6-томної «Юридичної енциклопедії», 10-томної «Антології української юридичної думки», організатором багатьох інших фундаментальних юридичних видань. Був членом Конституційної комісії Верховної Ради України (1990-1993 рр.), брав участь у розробці багатьох проектів Законів України («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про енергозбереження», «Про науку і наукову діяльність» тощо), підготовці Концепції розвитку законодавства України та Концепції розвитку української правової науки.

Є лауреатом Державної премії України у галузі науки і техніки (2004), відзначений орденами «Ярослава Мудрого» V та IV ступеню, медалями «Ветеран труда», «За трудовое отличие».

Ю.С. Шемшученко був президентом Української асоціації політологів (1991-1994 рр.), першим головою Спілки юристів України (1991-1993 рр.), одним із засновників Національної академії правових наук України, є членом її Президії та академіком-секретарем Відділення аграрного, екологічного і господарського права (з 1994 року), почесним ректором Київського університету права НАН України (з 1996 року).

Він також є академіком Української екологічної академії наук (з 1992), Української академії політичних наук (з 1995 року) та єдиним з українських учених-юристів іноземним членом Російської академії наук (з 1999 року).

Активною є й міжнародно-правова діяльність Ю.С. Шемшученка. Він є експертом Ради Європи, членом Міжнародного арбітражного суду, Міжнародної ради з права навколишнього середовища (з 1990 по 1992 роки був Регіональним координатором цієї ради), Комісії екологічного права Міжнародного союзу захисту природи, почесним членом Інституту правових досліджень Польської академії наук, членом міжнародної Академії екологічного права (США), був учасником багатьох міжнародних форумів.  

Кулинич Павло Федотович (01.01.1956 року, м.Шпола Черкаської області), завідувач відділом проблем аграрного, земельного та екологічного права, доктор юридичних наук, професор.

Закінчив з відзнакою юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1980). Навчався та стажувався з питань земельного права в Нью-Йоркському (Wagner Public School, 1995) та Лондонському (Queen Mary and Westfield College, 1995-1996) університетах.

Працює в Інституті держави і права НАН України з серпня 1980 р. У відділі проблем аграрного, земельного та екологічного права працює від його створення і до цього часу.

Займається дослідженням проблем земельного, аграрного та екологічного права. Брав участь у дослідженні багатьох планових тем, які виконувались у відділі, а також у проведенні позабюджетних наукових досліджень. У 1985 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Правове забезпечення раціонального використання меліорованих земель».
За час роботи в Інституті опублікував більше 250 наукових праць, присвячених актуальним питанням земельного, аграрного та екологічного права. Має академічні наукові нагороди. В 2003 р. став лауреатом Премії ім. Ярослава Мудрого Академії правових наук України, а в 2006 р. – лауреатом Премії Президії НАН України імені М.П. Василенка, присудженої за цикл наукових праць «Теоретичні проблеми аграрної і земельної реформ та законодавчого процесу в Україні», в 2009 році став лауреатом Премії ім. Ярослава Мудрого за підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти.

Науково-дослідницьку діяльність поєднує з педагогічною діяльністю. З 1997 р. працює за сумісництвом на посаді доцента Київського університету права НАН України, де викладає курс «Земельне право України». Під його науковим керівництвом підготовлені та захищені ряд кандидатських дисертацій.

З 1997 р. є позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. Приймав активну участь у розробленні Земельного кодексу України (2001), особисто розробив проекти законів України «Про фермерське господарство» (2003), «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (2003) та «Про захист конституційних прав громадян на землю» (2005), які були прийняті Верховною Радою України, та деяких інших законопроектів.

Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення».

Малишева Наталія Рафаелівна (25.04.1952 року, м.Київ), провідний науковий співробітник Відділу, заступник директора Міжнародного центру космічного права, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, член-кореспондент Міжнародної Академії астронавтики, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений юрист України, нагороджена медаллю Академії наук України для молодих вчених, лауреат премії Академії наук України ім. Д.З.Мануїльського за цикл робіт з правових проблем охорони довкілля.

У Відділі працює з дати його створення і до цього часу. Наталією Рафаелівною у 1979 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Охорона навколишнього середовища від шумового впливу (правові та організаційні питання)». У 1996 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Гармонізація екологічного законодавства в Європі».

Під науковим керівництвом Н.Р. Малишевої успішно захищено 11 кандидатських дисертацій. Член двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій: при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та при Інституті законодавства Верховної Ради України.

З 1997 р. – професор екологічного права Київського університету права НАН України та його Рівненської філії (пізніше – Інституту). Викладає курс правових засад екологічного аудиту в Екологічному інституті Мінприроди України та у Водному Інституті Держводгоспу.

Профіль діяльності – національне, міжнародне та європейське екологічне та космічне право. Була керівником і відповідальним виконавцем багатьох планових тем, що виконувались у відділі, а також позабюджетних наукових досліджень. Автор більше 300 наукових праць, в т.ч. більше 20 монографій (індивідуальних та колективних), кількох підручників та коментарів чинного законодавства.

Є членом національних та міжнародних спілок та громадських організацій екологічного спрямування, зокрема, Національного комітету МАБ ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, Світового конгресу викладачів аграрного та екологічного права, Міжнародної спілки юристів-екологів, Міжнародного інституту космічного права, Міжнародної астронавтичної федерації, Української асоціації міжнародного права, Науково-методичної ради Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Голова секції правових основ природокористування, член Президії Всеукраїнського товариства охорони природи. Член редколегії Екологічної енциклопедії, а також редколегій журналів: „Повітряне і космічне право. Юридичний вісник”, „Міжнародне право і національне законодавство”, „Судова апеляція”, тощо.

Неодноразово працювала в якості запрошеного професора в університетах Західної Європи, зокрема, в Університеті м. Пуатьє, Франція (в 1992 р., 1996 р., 1997, 1998 рр.); Католицькому університеті Лувен-ла-Нев, Бельгія (1993 р.), Університеті Жан-Мулен, Ліон-ІУ, Франція (1994 р.). Працювала в складі міжнародної робочої групи в дослідницькому центрі Академії Міжнародного права в Гаазі, Нідерланди (1994 р.). Брала участь в міжнародній робочій групі фахівців аграрного права країн Центральної та Східної Європи в міжнародному проекті „Лібералізація сільського господарства в країнах Центральної та Східної Європи” (1992-1997 р.р.). В 1991- 1992 р.р. представляла Україну в Комітеті ООН з питань цивільної відповідальності за ядерну шкоду (МАГАТЕ, Відень, Австрія). Член делегації України в Комітеті ООН з питань космічного простору та його Юридичному підкомітеті (2000-до цього часу).

Бере активну участь в законотворчій роботі. Є співавтором значної кількості законопроектів в сфері екологічного та космічного права (зокрема, Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про природно-заповідний фонд України”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про мисливське господарство та полювання”, „Про питну воду та питне водопостачання”, „Про екологічний аудит”, „ Про космічну діяльність”, „ Про прибережну смугу морів”, Водного кодексу України та інших).

Костицький Василь Васильович (20.06.1956 року, с.Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області) провідний науковий співробітник Відділу, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, член-кореспондент Національной академії правових наук України, народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань, президент Української спілки підприємців малого і середнього бізнесу з часу її створення (16.07.1997).

У 1973 році вступив на юридичний факультет Львівського державного університету. По закінченні навчання у 1978-1987 р.р. не пориваючи наукової роботи працював у Львівському облвиконкомі. У цей час без відриву від роботи навчався в аспірантурі Інституту держави і права Академії наук СРСР у Москві та Львівському лісотехнічному інституті на інженерно-економічному факультеті.

У лютому 1986 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Проблеми вдосконалення управління охороною навколишнього природного середовища на рівні області». З 1987 по 1991 рік на викладацькій роботі у Львівському лісотехнічному інституті спочатку на посаді старшого викладача, а потім – на посаді доцента.
Учасник становлення руху зелених в Україні. Тривалий час був заступником голови Львівської екологічної асоціації „Зелений світ” та віце-президентом Української екологічної асоціації „Зелений світ”.

З 1990 року на громадських засадах науковий консультант у Верховній Раді України. У 1991 – 1993 роках – заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища України, старший радник з питань охорони довкілля у Європейській Економічній Комісії ООН. З 1993 року – народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань. У 1996 - 2002 роках – член Парламентської Асамблеї Ради Європи, віце-президент групи Європейської народної партії та християнських демократів ПАРЕ. Одночасно був завідувачем кафедрою теорії держави і права, професором та одним із засновників юридичного факультету (нині – Юридичний інститут) Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, потім – директор Інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

В останні роки Василь Костицький працював першим заступником голови Державної судової адміністрації, заступником міністра фінансів, науковим керівником Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи. Був радником Президента України на громадських засадах.

У 2006 - 2007 рр. проф. Костицький В.В. працює начальником Науково-дослідного центру Державної податкової служби України, а з травня 2007 року – директором Юридичного інституту „Інституту повітряного і космічного права” Національного авіаційного університету. У жовтні 2006 року обраний Президентом Асоціації українських правників.

З 1993 року В.В.Костицький – член-кореспондент Національної академії правових наук України, академік та віце-президент громадської Української екологічної академії. У 2004 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні: теорія та практика».

Він є автором майже 200 наукових робіт, серед яких 16 монографій, у тому числі 8 індивідуальних, коментарі Конституції України та Кримінального кодексу України, кілька збірників нормативно-правових актів, навчальні посібники, більше 20 брошур.

Найважливіші наукові роботи – монографії та брошури: „Екологія перехідного періоду (право, держава, економіка)”, „Закон перманентної концентрації капіталу”, „Оподаткування: економіка, право, екологія”, „Економічний патріотизм як складова національної ідеї”, „Податкова система України: стан і перспективи”, „Лісове право України”.

У 1996 році В.В.Костицький був членом Тимчасової спеціальної комісії по доопрацюванню проекту Конституції України, він – автор або співавтор більше ста законопроектів, більшість з яких були ухвалені Верховною Радою України, у тому числі закони „Про Конституційний суд України”, „Про Вищу раду юстиції”, „Про судоустрій”, „Про власність”, Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про основи цивільного захисту населення”, у 2007 році під його керівництвом розроблено проект Екологічного кодексу України.

В.В.Костицький - Заслужений юрист України (1992 рік), нагороджений орденом „За заслуги ІІІ ступеня” (1996 рік) та орденом „За заслуги ІІ ступеня” (2007 рік), Грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, рядом церковних орденів та грамот.

Бичкова Цецілія Володимирівна (27.02.1926 року, м. Київ) доктор юридичних наук з 1982 року, професор.

Закінчила 1949 року юридичний факультет Київського університету. З липня 1949 року – молодший науковий співробітник Сектора держави і права АН УРСР, з 1969 – провідний науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України. Зараз проживає у м.Москві. Досліджує проблеми аграрного права, зокрема цивілістичні питання договірних відносин в АПК та земельного права.

У 1956 році Цецілія Володимирівна захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Значення та особливості договірних відносин колгоспів з державними організаціями». У 1981 році нею захищається дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Проблеми використання договору в агропромисловому комплексі».

Основні праці – "Правові питання аграрно-промислового кооперування" (1974), "Договір у виробничо-економічних зв’язках між сільським господарством та промисловістю" (1980), "Виробничо-господарське кооперування у сільському господарстві (правові питання)" (1985). Співавтор ряду колективних монографій: "АПК і право" (1988), "Нові форми сільськогосподарського виробництва (організаційно-правові питання)" (1994).

Мунтян Василь Лук’янович (22.02.1922 року, с.Іванівка (тепер с.Мирне) Бобринецького району Кіровоградської області) доктор юридичних наук, професор.

Учасник Великої Вітчизняної Війни, Василь Лук’янович у 1941-1942 роках командував взводом зв’язку 818 стрілецького полку 236 дивізії. Після поранення перебував у госпіталях.

У 1945-1947 роках навчався в Одеській юридичній школі. Після її закінчення працював народним суддею в м. Чернівцях, пізніше – завідувачем юридичними консультаціями адвокатів у районах Буковини. Одночасно, з 1948 року до 1953 року, навчався в Київському філіалі Всесоюзного юридичного заочного інституту. В 1953-1954 роках був відповідальним секретарем Чернівецької обласної колегії адвокатів.

З 1954 по 1957 рік навчався в стаціонарній аспірантурі юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Після закінчення аспірантури з 1953 по 1962 рік працював науковим співробітником Сектора держави і права АН УРСР. У 1960 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Адміністративно-правова охорона колгоспної власності». У 1961 році опублікував монографії «Правові питання діяльності міжколгоспних об’єднань» та «Адміністративно-правова охорона колгоспної власності».

Працюючи в Секторі держави і права АН УРСР, розпочав дослідження правових питань охорони природи, результатом яких було опублікування ряду монографічних праць, а саме: «Правова охорона лісів Української РСР» (1964), «Правова охорона ґрунтів Української РСР» (1965), «Правове регулювання водних відносин в УРСР» (1966), «Правова охорона природи Української РСР» (1966), «Охрана природы и воспитание человека» (1966), «Правова охорона тваринного світу» (1968), Збірник законодавчих актів по охороні природи (1969), «Правові проблеми раціонального природокористування» (1973), «Правова охорона природи УРСР» (1973).

У 1975 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Правові проблеми раціонального природокористування». Згодом, у співавторстві з Ю.С.Шемшученком та Б.Г.Розовським, опублікував монографію «Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды» (1978), навчальні посібники «Правові основи охорони природи» (1979), «Правова охорона природи УРСР» (1982).

Всього Мунтяном В.Л. було опубліковано понад 150 наукових праць, з яких 10 монографій і навчальних посібників.

У 1978 році В.Л.Мунтяну присвоєно вчене звання професора по кафедрі трудового, колгоспного і земельного права. У цей період він був головою спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями цивільне право і процес, трудове право, колгоспне право, правова охорона природи, земельне право, природоресурсне право, господарське право при Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка.

На сьогодні професор Мунтян В.Л. бере активну участь у підготовці та науковому становленні юридичних кадрів в Україні, є почесним науковим співробітником Відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, членом двох Спеціалізованих вчених рад по захисту докторських дисертацій (спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право) Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Павлович Здислав Антонович (01.02.1937 року, м.Самбір, тепер Львівська обл. – 12.12.1997, м. Київ) провідний науковий співробітник, доктор юридичних наук, професор.

У 1966 р. закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю правознавство. В 1966-1970 роках працював адвокатом у Рівненський області. З 1970 по 1973 рік навчався в аспірантурі при Інституті держави і права АН України, з 1974 р. – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник – з 1982 р.

1990 року переїхав до Одеси, де займався викладацькою діяльністю, був завідувачем кафедри аграрного, екологічного і трудового права юридичного факультету Одеського державного університету. З 1990 року – доктор юридичних наук. У 1995 році повернувся до Києва, працював провідним науковим співробітником Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

У 1973 році він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Матеріальна відповідальність членів колгоспу за шкоду, заподіяну колгоспові (на матеріалах УРСР)», а в 1989 р. - дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Теоретичні та практичні проблеми удосконалення управління агропромисловим комплексом в СРСР».
Брав участь у підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів. Досліджував організаційно-правові проблеми сільськогосподарського (аграрного) права, державного управління сільським господарством. Основні праці: «Матеріальна відповідальність членів колгоспу» (1976), «Організаційно-правові питання керівництва сільським господарством» (1979), «Державне управління агропромисловим комплексом» (1984), «АПК і місцеві Ради» (1987) та інші.

Красіліч Наталія Дмитрівна (15.06.1954 року), м.Київ, старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент.

Працювала у відділі правових проблем аграрного, земельного, екологічного права з моменту його створення до вересня 1990 р. спочатку на посаді молодшого наукового співробітника, потім на посаді наукового співробітника. Брала участь у дослідженнях наукових проблем екологічного права.

З 1990 р. до 2000 р. працювала на викладацькій роботі у вищому навчальному закладі. З травня 2000 р. працює у Міжнародному центрі космічного права при Інституті держави і права на посаді старшого наукового співробітника, а також за сумісництвом – у відділі правових проблем аграрного, земельного та екологічного права.

У 1988 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Організаційно-правові питання охорони природно-заповідного фонду». Має понад 80 наукових праць серед яких розділи у колективних монографіях, підручники, наукові статті, навчальні посібники та ін. Займається викладацькою діяльністю. Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук з проблем космічного права.

Олещенко В’ячеслав Іванович (02.07.1953 року, м.Полтава), старший науковий співробітник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Заслужений юрист України (2002), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2005), кандидат географічних наук (1992), доцент (2007), академік (2002), член-кореспондент (1993) Української екологічної академії наук (відділення права та управління).

Закінчив з відзнакою географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1975), аспірантуру там же (1979) та Національну юридичну академію України ім. Я.Мудрого (1996). Навчався, займався науковою роботою та стажувався з питань глобальної безпеки, охорони навколишнього середовища, виконання міжнародних договорів та з інших питань у Кембриджському, Оксфордському, Де-Монтфортському університетах (Велика Британія), Академії освітнього розвитку (США), у Європейських Економічних Комісіях ООН, у Раді Європи, Європейських комісіях.

З 1979 року після закінчення аспірантури працював у Держкомітеті УРСР по охороні природи інспектором, провідним інспектором по заповідних територіях, помічником Голови Держкомітету, начальником відділу (сектору) науки та міжнародного співробітництва, у 1990-1996 роках – старший, головний консультант Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, у подальшому, до листопада 2006 року – головний консультант, завідувач відділу, заступник, перший заступник Керівника Головної державно-правової служби Адміністрації (потім - Секретаріату) Президента України. Лауреат Всеукраїнського конкурсу на краще професійне досягнення "Юрист року" у номінації юрист органів державної влади та органів місцевого самоврядування (1999, 2002 рр.), нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за особливі заслуги у розвитку місцевого самоврядування (2002).

Роботу на державній службі постійно поєднував з науковою, викладацькою та громадською діяльністю. З переходом на наукову роботу з лютого 2007 року постійно працює старшим науковим співробітником відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, за сумісництвом - провідний науковий співробітник відділу проблем регіональної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Віце-президент Українського географічного товариства (з 2004). Член Спілки юристів України. Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук захистив у 1992 році на тему «Аналіз організації геосистем для оптимізації охорони навколишнього природного середовища».
Один з розробників сучасних наукових та організаційних засад охорони навколишнього природного середовища в Україні, співавтор найважливіших законопроектів у сфері екологічного права, зокрема, проектів Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про екологічну мережу", "Про екологічний аудит", "Про відходи", "Про Червону книгу України", Водного, Лісового кодексів, а також проектів законів з питань внесення змін до Конституції України, територіальної організації влади, регіональної політики, стимулювання розвитку регіонів, адміністративної реформи, проведення виборів, функціонування органів виконавчої влади, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, територіального планування. Брав участь у підготовці низки міжнародних договорів.

Координатор та виконавець численних національних та міжнародних наукових проектів, програм, зокрема Національної академії наук України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства регіонального розвитку та будівництва, Глобального екологічного фонду, Всесвітнього банку, ЄЕК ООН, Ради Європи з питань сталого розвитку, збереження природного різноманіття, управління відходами, створення національної системи моніторингу довкілля, екологічних інформаційних систем підтримки управлінських рішень, розвитку екологічно дружньої підприємницької діяльності, місцевого самоврядування, регіональної, екологічної політики, правового забезпечення енергетичної політики, енергозбереження, використання альтернативних джерел енергії тощо.

Представник України у Комітеті старших посадових осіб з питань територіального планування (СЕМАТ, Рада Європи, з 2001 року), заступник голови секції загальної теорії адміністративної юстиції Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (з 2007), член президії Науково-технічної ради Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (з 2007), тривалий час був експертом з питань екологічної політики ЄЕК ООН, Європейського центру екологічної політики (Брюссель).

Автор та співавтор понад 100 наукових публікацій, виданих в Україні та за кордоном, 19 з яких - монографічні, довідники, підручник, коментар законодавства. Викладає за власними програмами курси "Правові основи природокористування", "Менеджмент природних ресурсів", "Міжнародні екологічні угоди", "Правові засади туристичної діяльності", організатор та учасник численних міжнародних та всеукраїнський наукових конгресів, конференцій, семінарів тощо.

Проценко Тамара Павлівна (30.04.1954 року, с.Бишів, Макарівського району Київської обл. – 18.09.2008, м.Київ), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Трудова діяльність Тамари Павлівни в Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України розпочалася з 1975 року. У відділі аграрного, земельного та екологічного права Інституту працювала з 1994 року, займаючи спочатку посаду молодшого наукового співробітника, з 1995 року — наукового співробітника, а з 2000 року – старшого наукового співробітника. У 1996 році Т.П. Проценко захистила дисертацію на тему «Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств України» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.06. – аграрне право, земельне право, екологічне право, природоресурсне право.

Проценко Т.П. займалась науковими дослідженнями в аграрному праві. Значну увагу приділяла дослідженню проблем правового регулювання діяльності фермерських господарств України. Про це свідчить ряд публікацій, в тому числі індивідуальна монографічна праця „Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств України”; брошура „Конституційні засади розвитку селянських (фермерських) господарств” та ін.

Крім зазначеного напрямку наукових пошуків, Проценко Т.П. приділяла увагу правовим проблемам розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні. Наукові пошуки в даній сфері знайшли втілення у 25 наукових працях, серед яких розділи колективних монографій, наукові статті та доповіді на наукових конференціях та ін.

За період роботи у відділі Т.П. Проценко брала участь у розробці планових тем, що виконувалися співробітниками відділу, а також у підготовці наукових висновків на запити Міністерства аграрної політики України й інших органів державної влади. Опубліковано біля 70 наукових праць, в тому числі розділи у колективних монографіях, одна індивідуальна монографія, одна брошура.

Проценко Т.П. здійснювала наукове керівництвом аспірантами та здобувачами. Наукову роботу поєднувала з викладацькою діяльністю. Викладала курс лекцій з Аграрного права України в Київському університеті права НАН України.

У 2003 році Проценко Т. П. рішенням Вищої атестаційної комісії присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, а у 2004 році Міністерством освіти і науки України вона нагороджена знаком "Відмінник освіти України".

Єрофеєв Микола Іванович (13.11.1950 року, м.Клайпеда, Литва) старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Працював у відділі з 1982 р. по лютий 1996 року. З початку проходив навчання у аспірантурі, а потім послідовно займав посади молодшого та старшого наукового співробітника. У січні 1986 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Планування в галузі охорони навколишнього середовища (організаційно-правові питання)» (науковий керівник - Шемшученко Ю.С.). Наукові роботи Єрофеєва М.І. у цей період були присвячені дослідженню організаційно-правових та економіко-правових питань охорони навколишнього природного середовища. У лютому 1996 року перейшов працювати до Верховної Ради України. У даний час є завідуючим відділом з аграрних і екологічних питань та природокористування Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України. Продовжує наукову роботу. Має публікації з питань систематизації екологічного законодавства, удосконалення земельного законодавства, правового забезпечення екологічної безпеки та управління в галузі охорони довкілля, фінансово-правового забезпечення природоохоронної діяльності. Усього підготував понад 130 публікацій (статті у наукових журналах, енциклопедіях, розділи у підручниках, колективних монографіях, коментарі до законів України).

Костецька Тетяна Анатоліївна (14.11.1958 року, с.Бишев, Макарівського району Київської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент.

Працюючи у відділі, у 1983 р. закінчила Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е. Дзержинського (заочний факультет), з 1986 по 1989 рр. - аспірант відділу конституційного права, радянського будівництва і проблем національно-державних відносин Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. В 1990 р. захистила дисертацію на здобуття вченого ступеню кандидата юридичних наук на тему «Організаційно-правові питання інформування населення про роботу місцевих рад, прийнятих рішеннях». З листопада 1991 р. працювала на посаді наукового співробітника відділу. З серпня 1996 р. - старший науковий співробітник відділу конституційного права Інституту.

Основні напрями наукових досліджень – конституційне право, інформаційне право. Серед наукових пошуків – конституційно-правові аспекти інформаційних правовідносин, проблеми становлення в Україні інформаційного законодавства та ін.

Є автором більше 130 наукових публікацій серед яких, зокрема, брошура, розділи в колективних монографіях. Є співавтором таких колективних монографій, як: "Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики" (2001), “Органи державної влади” (2002), "Проблеми реалізації нової Конституції України: теорія і практика” (2002), “Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні” (2006), “Інформаційне законодавство України. Науково-практичний коментар” (2006) та ін.

Як один з укладачів брала участь в підготовці до друку 6-ти томного збірника законодавчих актів: “Інформаційне законодавство України” (1том); “Інформаційне законодавство країн СНД і Балтії” (2,3 томи); “Інформаційне законодавство країн Європи і Азії” (том 4); “Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері” (том 5); “Міжнародно-правові угоди України в інформаційній сфері” (том 6).

Брала участь в підготовці ряду підручників та навчальних посібників: “Конституційне право України. Академічний курс.” (2008), “Конституція незалежної України”, "Виборче право".

Бере участь в законотворчій діяльності. В 1992 р. у складі робочої групи брала участь у розробці Закону України “Про інформацію”, брала участь у розробці Ініціативного проекту Інформаційного кодексу України, була членом Міжвідомчої комісії Кабінету Міністрів України по підготовці Концепції інформаційного законодавства України. На ряд законопроектів підготувала наукові висновки, а також ряд експертних висновків щодо доктринального тлумачення і застосування інформаційного законодавства за дорученням Ради наукових експертиз при Інституті.

Наукову діяльність поєднує з викладацькою. Має вчене звання доцента. Викладає навчальні курси “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Інформаційне право” в ряді вузів Києва. Є автором багатьох навчально-методичних розробок з навчальних курсів по конституційному праву, конституційному праву зарубіжних країн, інформаційному праву. Здійснює наукове керівництво підготовкою кандидатських дисертацій аспірантами, дипломних студентських, магістерських та бакалаврських робіт.

За вагомий особистий внесок у розвиток юридичної освіти і науки, високий професіоналізм нагороджена Подякою та іменним подарунком Київського міського голови, Почесною грамотою Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Міністерством освіти і науки України в 2004 р. нагороджена Знаком “Відмінник освіти України”.

Крупка Юрій Миколайович (13.02.1951 року, м.Казань), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент.

Закінчив юридичний факультет Київського державного університету з спеціальності правознавство у 1978 році.

1980-1982 рр. – стажер-дослідник Інституту держави і права АН УРСР. У 1985 захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблеми кримінології щодо запобігання насильницьким злочинам, що вчиняються у сфері особистістно – побутових відносин». 02.1994-09.1995 рр. – старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. З 11 листопада 1997 р. до 10 грудня 1999 р. працював старшим науковим співробітником Відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права. Займався розробкою пропозицій щодо вдосконалення ядерного законодавства України, підготовкою статей до юридичної енциклопедії. Має 32 наукові праці, в тому числі розділи у 2-х колективних монографіях.

Кузнєцова Світлана Валентинівна (7.03.1966 року, с.Покошичі, Коропського району Чернігівської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент.

Працювала на посаді стажиста-дослідника у відділі правових проблем аграрного, земельного, екологічного права Інституту з 1991 року після закінчення Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. З початку 1998 року працює у Міжнародному центрі космічного права при Інституті, з 2003 року – також на посаді старшого наукового співробітника відділу (за сумісництвом).

У 2000 році захистила дисертацію з екологічного права на тему «Правове забезпечення фінансування у сфері охорони навколишнього природного середовища».

Має понад 30 наукових праць, серед яких розділи у монографіях, підручниках, наукові статті у періодичних виданнях.

З березня 2007 року працює у відділі з аграрних і екологічних питань та природокористування Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Малишко Микола Іванович (01.01.1945 року, с.Ново – Павлово Ворошиловградської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Закінчив Юридичний інститут (м.Харьків). З 1976 по 1979 рік аспірант Інституту. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Державний контроль в галузі охорони атмосферного повітря від забруднення». З 1979 по 1981 рік молодший науковий співробітник Інституту. З 1989 року старший науковий співробітник Інституту. Опублікував понад 100 наукових праць.

Стретович Володимир Миколайович (19.05.1958 року, с.Забране Малинського р-ну Житомирської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України (1996).

Закінчив у 1983 році юридичний факультет Київського університету. З 1987 року – в Інституті держави і права НАН України: аспірант, молодший науковий співробітник, з 1993 року – вчений секретар, з 1994 року – старший науковий співробітник. У 1989 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання колективного підряду в сільському господарстві».

З 1999 – викладач Київського національного університету культури та мистецтв. У 1994-1998 рр. – народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України із питань правової політики і судово-правової реформи. У 2002 та 2006 роках знову обирався народним депутатом України. В 1994-1998 рр. – президент, а з 1998 – почесний президент Світового конгресу українських юристів, президент Фонду сприяння правовим і політичним реформам (з 1998 року).

Досліджує проблеми державного будівництва, регулювання аграрних відносин та проблем власності, правової регламентації третейських судів, теорії законодавчого процесу.

Основні праці – «Демонополізація земельної власності і забезпечення загальнонародних інтересів: правовий аспект» (1991), «Правове регулювання розвитку АПК України» (1993), «Основи держави і права України. Методичні рекомендації для абітурієнтів» (1993), «Аграрне законодавство України: проблеми ефективності» (1998) (усі – в співавторстві).

Усенко Марина Іванівна (04.08.1942 року, м.Одеса), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Закінчила Київський ордена Леніна державний університет ім.Т.Г.Шевченка. З 1967 року аспірант Інституту. У 1974 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Правові питання діяльності міських рад депутатів трудящих щодо розвитку житлового господарства». З 1974 по 1976 рік молодший науковий співробітник. З 1976 року старший науковий співробітник Інституту.

Бусуйок Діана Вікторівна (07.03.1979 року, м.Камишин Волгоградської області, Російська Федерація), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

З 1996 р. навчалася на юридичному факультеті Львівської комерційної академії. З 2001 р. – аспірант відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Після закінчення аспірантури у 2005 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання обмежень прав на землю в Україні». Нині працює старшим науковим співробітником відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Є стипендіатом НАН України для молодих учених, нагороджена відзнакою «Почесний знак Міністерства юстиції України», є лауреатом Премії Національної академії наук України для молодих вчених.

Поєднує наукову діяльність з педагогічною. Викладає земельне право, аграрне право та спецкурси із земельного права в Київському університеті права НАН України.

Основні напрями наукової діяльності – земельне, аграрне та екологічне право. Автор низки наукових праць: індивідуальної монографії «Обмеження прав на землю за законодавством України» (2006), навчального посібника «Правове регулювання виникнення, здійснення та припинення прав на землю» (2010), наукових статей в фахових журналах тощо.

Поліводський Олександр Анатолійович (09.10.1973 року, м.Жмеринка Вінницької області), науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

У 1996 р. закінчив юридичний факультет Ужгородського державного університету, у 1999 – аспірантуру Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, захистив дисертацію на тему «Правове регулювання реалізації сільськогосподарської продукції», був стипендіатом Президента України для молодих вчених. О. Поліводський є автором більше 40-ка публікацій, у тому числі співавтор 4-х колективних монографій, що готувалися Відділом, співавтор трьох видань Науково-правового коментарю Земельного кодексу України. Наукові інтереси поширюються на питання правового регулювання ринку сільгосппродукції: договірні відносини, експортно-імпортні операції, біржова торгівля, гармонізація законодавства України щодо ринку сільгосппродукції. Особливу увагу приділяє проблемам земельного права.

Є доцентом кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», де викладає курси «Проблеми контрактового права» та «Земельне право». Активно займається громадською та практичною діяльністю: є директором Асоціації юридичних служб аграрної сфери та засновником Правничої Фірми «Софія».

Куян Ірина Анатоліївна (12.03.1964 року, м.Самбір Львівської області), кандидат юридичних наук.

У 1997-1999 роках стажувалась у Відділі правових проблем аграрного, земельного та екологічного права, у подальшому до березня 2004 року - молодший співробітник Відділу.

У 2001 році захистила дисертаційну роботу на тему «Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення». Проводила дослідження в рамках теми «Проблеми розвитку традиційного господарювання та традиційного природокористування в світлі Конвенції про біорізноманіття». Основні праці пов’язані з адміністративною відповідальністю у сфері охорони навколишнього природного середовища, співавтор колективної монографії «Правові проблеми традиційного господарювання та природокористування» (2003), низки статей у збірниках.

Петрина Володимир Несторович (03.07.1955 року, м.Київ), кандидат юридичних наук.

У 1982 році закінчив Харківський юридичний інститут. Працював в Інституті держави і права НАН України у відділі проблем аграрного, земельного та екологічного права з січня 1987 р. по грудень 1994 року.

За час роботи в Інституті в 1990 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Організаційно-правові засоби забезпечення якості сільськогосподарської продукції в АПК» та опублікував 21 наукову працю, присвячену актуальним питанням земельного, аграрного та екологічного права.

Зараз працює професором кафедри цивільно-правових дисциплін Академії муніципального управління та займається адвокатською практикою.

Федоровська Ольга Борисівна (26.04.1981 року, м. Київ), науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

З 2003 по 2006 роки навчалася на денній формі аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. В 2006 році зарахована на посаду молодшого наукового співробітника відділу земельного, агарного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, в 2007 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Правове забезпечення громадського екологічного контролю в Україні».

На даний час Федоровська О.Б. працює над монографією, присвяченою питанням правового забезпечення громадського екологічного контролю в Україні. Має публікації з питань забезпечення права громадян на доступ до екологічної інформації, правничої лінгвістики, правового регулювання діяльності громадських інспекторів з охорони довкілля та правового забезпечення громадського екологічного контролю в Україні.

Чорноус Олександра Володимирівна (11.04.1980 року, м. Фастів Київської області), молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

З 1997 по 2002 роки навчалася в Київському університеті права (Вища школа права). У 2002 році, отримавши диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «правознавство» та здобувши кваліфікацію «юрист», вступила до аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з відривом від виробництва. Науковий керівник – Ю.С. Шемшученко.
Після закінчення аспірантури з 2005 року продовжила працювати у відділі аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на посаді молодшого наукового співробітника.

У 2007 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України».
Є активною учасницею міжнародних та всеукраїнських конференцій. Має наукові праці, присвячені актуальним проблемам екологічного та морського права.

Настечко Катерина Олександрівна (29.08.1983 року, м.Маріуполь) молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

З 2000 року по 2005 рік – студентка Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченко. З липня 2005 року по вересень 2006 року – заступник редактора журналу ‘The Ukrainian Journal of Business Law’. У 2006 році закінчила Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченко, магістр кафедри земельного, екологічного та трудового права.

У жовтні 2006 року вступила до аспірантури Інституту держави та права  ім. В.М. Корецького НАН України. Тема дисертаційного дослідження – «Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання».

З 1 листопада 2009 року працює молодшим науковим співробітником відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 17 лютого 2010 року захистила кандидатську дисертацію. Має публікації із земельного, екологічного, природоресурсного, конституційного права, теорії держави і права, займається дослідженням забезпечення і захисту прав людини і громадянина в Україні.

Кишко-Єрлі Оксана Борисівна (23.11.1977 року, м.Київ), молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

У 1999 році закінчила юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та здобула кваліфікацію магістра права.

Після закінчення навчання працювала на посадах головного спеціаліста юридичного управління Національного агентства України з управління державними корпоративними правами, юрисконсульта АК «Київенерго» та директора департаменту корпоративного права та власності юридичної фірми «ЮрЕнергоКонсалтинг».

З 2006 по 2010 роки навчалася на денній формі аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. В жовтні 2010 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання використання відновлюваних джерел енергії».

З грудня 2010 року зарахована на посаду молодшого наукового співробітника відділу проблем земельного, аграрного та екологічного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.

На даний час Кишко-Єрлі О.Б. працює над монографією, присвяченою питанням правового регулювання використання відновлюваних джерел енергії в Україні. Має публікації з питань забезпечення енергетичної безпеки держави, різних правових аспектів використання відновлюваних джерел енергії, формування екологічної мережі України.

Нагребельний Андрій Володимирович (13.11.1985 року, м. Київ), молодший науковий співробітник.

З 2002 по 2007 навчався на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2007 році отримав диплом спеціаліста за спеціальністю "правознавство".

У листопаді 2007 р. зарахований до аспірантури Інституту держави і права                  ім. В.М. Корецького НАН України з відривом від виробництва по спеціальності 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право.

Після закінчення аспірантури в листопаді 2010 р. зарахований на посаду молодшого наукового співробітника проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Завершив дисертаційне дослідження на тему: "Правовий режим земель водоохоронних зон за законодавством України" (науковий керівник – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Кулинич П.Ф.).

Максимков Всеволод Анатолійович (05.12.1956 року, м.Київ)

В Інституті працював з 1982 по 1986 рік молодшим науковим співробітником Відділу правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища.

Тема наукових досліджень – правова охорона навколишнього середовища в діяльності промислових міністерств.

Опублікував тези доповіді на конференції, 1 розділ колективної монографії, огляди природоохоронного законодавства в журналі «Рідна природа».

За час роботи неодноразово приймав участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів у сфері охорони природи та використання вторинних ресурсів.

Матьора Микола Іванович (05.08.1957 року, м. Кагарлик Київської області).

Микола Іванович маючи сімнадцять, почав працювати слюсарем Кагарлицького елеватора. Через рік був прикликаний до армії. Відслуживши, вступив до Харківського юридичного інституту на факультет правознавства, а закінчив його у 1982 році.

З того часу Микола Іванович працював стажером, слідчим, а тоді помічником прокурора Києво-Святошинського району Київської області. У 1985 році він став інструктором райкому партії цього ж району, а за два роки - інструктором парткому київських обласних організацій і установ.

Від 1989 року Микола Іванович - молодший науковий співробітник Інституту держави і права НАН України. Автор та співавтор близько 20 наукових публікацій. Через три роки плідної праці він очолив Фонд юристів України, ставши генеральним директором.

Наприкінці 80-х - початку 90-х був правовим консультантом Асоціації „Зелений світ”, радником Голови Спілки кооператорів України.

У 1992 році розпорядженням Кабінету Міністрів України його було призначено відповідальним секретарем організаційної комісії Установчого з'їзду Світового конгресу українських юристів.

Микола Іванович — голова обласної організації Спілки Юристів України (з 1999), позаштатний радник першого заступника Секретаря національної безпеки і оборони України, член координаційної Ради з корпоративної безпеки при Українському союзі промисловців і підприємців.

Микола Іванович брав участь у створенні і діяльності різних всеукраїнських громадських організацій - Світовий конгрес українських юристів, Фонд реабілітації засуджених громадян України, Міжнародний благодійний фонд (захист громадян України, що працюють за кордоном), Всеукраїнська асоціація роботодавців-юристів, Громадська колегія при Державній митній службі України. Також розробляв правові механізми у концепції Національної безпеки України, проекти законів України.

Він представляв інтереси органів влади та місцевого самоврядування (за дорученням) в судах різних інстанції по всій Україні, захищаючи їхні земельні та майнові права.

Від 2004 року і до сьогодні Микола Іванович керує ТОВ „Юридична фірма „Феміда”, яку було засновано Спілкою юристів України та провідними юристами для надання консалтингових та юридичних послуг на території України та поза її межами.

„Феміда” — правонаступник ТОВ „Фонд юристів України”, який було створено у перші роки незалежності, під час переходу до суспільно-ринкових відносин, і став одним з перших провідних юридичних компаній у державі.

Життєве кредо Миколи Івановича: „Любов - це сенс нашого життя". Попри консервативну професію, пише власні пісні, які виконують народні і заслужені артисти України: „Мамині яблука”, „Доле моя, чумацька”, „Галицьке танго”, „Кагарлицький вальс”.

Сонюк Василь Адамович (06.08.1954 року, с.Любохини Волинської області).

Василь Адамович після закінчення аспірантури працював науковим співробітником в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України в 1992 – 2003 рр. Досліджував правові питання орендних, договірних, зовнішньоекономічних відносин в аграрному секторі економіки. З цих та інших науково-правових питань опублікував понад 50 праць. Є співавтором 8 колективних монографій («Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві» (2001 рік); «Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні» (2003 рік); «Інвестиційна діяльність у сільському господарстві: правові аспекти» (2008 рік) тощо), підручника, виданих Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. За одну з монографій Спілкою юристів України нагороджений дипломом ІІ ступеня.

Викладаючи юридичні дисципліни з інвестиційного, зовнішньоекономічного права в Київському університеті права НАН України та інших вузах, досліджує правові проблеми договірних відносин, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності.

Салко Олександр Володимирович (15.01.1981 року, м.Волочиськ Хмельницької області).

З 1999 по 2004 рік навчався на юридичному факультеті Хмельницького інституту регіонального управління та права. У 2004 році, отримавши диплом спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «правознавство» та здобувши кваліфікацію «юрист», успішно склав вступні іспити та був зарахований до аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з відривом від виробництва. Працював над дисертаційним дослідженням на тему «Систематизація аграрного законодавства України».

 

 

Шемшученко Юрій Сергійович (14.12.1935 року, м.Глухів, тепер – Сумської області)
Директор Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, завідувач відділу (1982 - 2006), доктор юридичних наук, професор, академік НАН України та АПрН України, іноземний член Російської академії наук.

У 1966 - 1969 роках був аспірантом Сектору держави і права АН УРСР, у подальшому працює в Інституті держави і права АН УРСР. У лютому 1970 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Забезпечення соціалістичної законності в діяльності місцевих органів радянського державного управління засобами прокурорського нагляду (на матеріалах Української РСР)». Робота лягла в основу першої монографічної праці, підготовленої у співавторстві з І. Бутко – «Місцеві Ради і забезпечення законності».

У листопаді 1969 року Юрія Сергійовича було обрано на посаду молодшого, а у грудні 1972 року – старшого наукового співробітника Інституту. У цей же час він обрав новий напрям наукової діяльності – екологічне право. Саме ця проблематика визначила зміст подальшого творчого пошуку Ю.С.Шемшученка на тривалий період і принесла йому широке наукове визнання.

У лютому 1979 року Юрій Сергійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Державне управління охороною навколишнього середовища в СРСР». На початку 1979 року Юрія Сергійовича було затверджено завідувачем відділу проблем радянського будівництва, а в квітні 1982 року – завідувачем відділу правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища Інституту. У жовтні 1985 рішенням ВАК при Раді Міністрів СРСР йому було присвоєно звання професора.

У січні 1988 року Загальні збори АН УРСР обрали Юрія Сергійовича членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «Право». Восени цього ж року колектив Інституту та Відділення історії, філософії та права АН УРСР демократично обрали, а 12 жовтня Президія АН УРСР затвердила Ю.С. Шемшученка на посаді директора Інституту держави і права АН УРСР.

Після призначення на посаду директора Інституту Юрій Сергійович значно розширив сферу наукової діяльності. Він вже не обмежується еколого-правовою тематикою, а приділяє багато уваги науковій розробці проблем теорії та історії держави і права, політології, конституційного права і державного управління, космічного, кооперативного та аграрного права. Ю.С. Шемшученко опублікував понад 500 наукових праць та є автором або співавтором 25 монографій. Юрій Сергійович є одним з ініціаторів, керівником авторського колективу і головою редколегії 6-томної «Юридичної енциклопедії», 10-томної «Антології української юридичної думки», організатором багатьох інших фундаментальних юридичних видань. Був членом Конституційної комісії Верховної Ради України (1990-1993 рр.), брав участь у розробці багатьох проектів Законів України («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про енергозбереження», «Про науку і наукову діяльність» тощо), підготовці Концепції розвитку законодавства України та Концепції розвитку української правової науки.

Є лауреатом Державної премії України у галузі науки і техніки (2004), відзначений орденами «Ярослава Мудрого» V та IV ступеню, медалями «Ветеран труда», «За трудовое отличие».

Ю.С. Шемшученко був президентом Української асоціації політологів (1991-1994 рр.), першим головою Спілки юристів України (1991-1993 рр.), одним із засновників Академії правових наук України, є членом її Президії та академіком-секретарем Відділення аграрного, екологічного і господарського права (з 1994 року), почесним ректором Київського університету права НАН України (з 1996 року).

Він також є академіком Української екологічної академії наук (з 1992), Української академії політичних наук (з 1995 року) та єдиним з українських учених-юристів іноземним членом Російської академії наук (з 1999 року).

Активною є й міжнародно-правова діяльність Ю.С. Шемшученка. Він є експертом Ради Європи, членом Міжнародного арбітражного суду, Міжнародної ради з права навколишнього середовища (з 1990 по 1992 роки був Регіональним координатором цієї ради), Комісії екологічного права Міжнародного союзу захисту природи, почесним членом Інституту правових досліджень Польської академії наук, членом міжнародної Академії екологічного права (США), був учасником багатьох міжнародних форумів.

Семчик Віталій Іванович (19.07.1927 року, с.Байківка Калинівського району Вінницької області)

Завідувач Відділу, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік АПрН України, головний науковий співробітник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, голова ради науково¬-правових експертиз при Інституті, суддя у відставці (судовий стаж 20 років, з них безпосередньо суддею – 13 років), військове звання – полковник.

У 1959 р. закінчив юридичний факультет Київського дер¬жавного університету ім.Т.Г.Шевченка, у 1974 р. - аспірантуру там же (заочно).

У 1975 р. Віталій Іванович на засіданні Спеціалізованої ради юридичного факультету Київського державного університету захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук на тему «Правове становище спеціалістів колгоспу». На засіданні Спеціалізованої вченої ради Інституту у 1985 р. була захищена докторська дисертація на тему «Проблеми організаційно – правового забезпечення раціонального використання майна сільськогосподарських підприємств в умовах АПК».

У 1944 - 1951 роках - строкова служба в Армії. Учасник бойових дій. Після демобілізації працював інструктором, помічником начальника політвідділу по комсомолу Шепетівського, Фастівського, Коростенського відділків Південно-Західної залізниці, секретарем партійної організації у Пилипівському і Великоснітинському колгос¬пах Фастівського району Київської області. З 1958 р. - адвокат, завідувач Фастівської юридичної консультації Київської обласної колегії адвокатів, з 1963 р. - народний суддя, голова Фастівського міського народного суду Київської області. Був депутатом Фастівської міської ради депутатів трудящих п’яти скликань (1963-1975). З 1975 року працює старшим, провідним, головним науковим співробітником Інституту держави і права ім.В.М.Ко¬рецького НАН України, а також за сумісництвом завідува¬чем кафедри аграрного, екологічного і підприємницького права Київського університету права (з 1997 р.), з 2007 р. – завідувачем відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту, а також директором Центру енергетичного та ядерного права при Інституті дер¬жави і права ім.В.М.Корецького НАН України (з 2002 р.).

У 1992 р. В.І.Семчика обрано членом-кореспондентом НАН України зі спеціальності "Підприємницьке право", а в 1993 р. він став академіком Академії правових наук України.

З 1996 р. - голова спеціалізованої вченої ради Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України із захисту докторських дисертацій (за блоками із земельного, цивільного і кримінального права); член Київської обласної колегії адвокатів; член Спілки юристів України - з 1992 р., член науково-методичної ради Верховного Суду України (1984-1993 рр., 1999-2005 р.р.), був членом кваліфікаційної комісії Вищого гос¬подарського (арбітражного) суду (1995-2004 рр.), член науково – методичної ради Вищого господарського суду України і Київського міського апеляційного суду (з 2004 р.).

Член вчених рад Інституту держави і права ім.В.М.Ко¬рецького НАН України, Київського університету права, Інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України, заступник головного редактора журналу "Судова апеляція", член наукової ради журналів "Право України", "Інтелектуальний капітал", член редакційної колегії журналів "Вісник господарського судочинства", "Конкуренція", збірників наукових праць Інституту держави і права ім.B.М.Корецького "Правова держава" та "Держава і право", шеститомного видання "Юридична енциклопедія" та інших видань.

Автор понад 300 наукових праць, зок¬рема 4 індивідуальних і 28 колективних монографій, 14 юридичних довідників. За редакцією В.І.Семчика ви¬дано 2 підручники та 4 - у співавторстві.

В.І. Семчик брав активну участь у підготовці ряду законопроектів, зокрема альтернативних проектів Законів України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (1991), "Про селянське (фермерське) господарство" (1992 р.), "Про сільськогосподарську кооперацію" (1997); "Про сільську поселенську мережу" (1998), "Про рибне господарство" (1999), Земельного кодексу України (2001). Часто виступає по телебаченню з роз'ясненням положень аграрного і земельного законодавства.

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеню (1999), "За заслуги" ІІІ ступеню (2002), Ярослава Мудрого V ступеню (2007), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2002); Київської обласної державної адміністрації (2002); Київського університету права НАН України (2007); юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007); Державної судової адміністрації України (2008), є Заслуженим діячем науки і техніки України" (1995), лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки (2004), Премії Президії НАН України ім.М.П.Василенка (2006), лауреатом п'яти Всеукраїнських конкурсів Спілки юристів України (1999 – 2003 р.р.) за краще юридичне видання, має дванадцять медалей, зокрема "За победу над Германией в Великой Отечественной Войне 1941-1945 годов" (1945), "Ветеран труда" (1984), церковні нагороди.

Малишева Наталія Рафаелівна (25.04.1952 року, м.Київ), провідний науковий співробітник Відділу, заступник директора Міжнародного центру космічного права, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, член-кореспондент Міжнародної Академії астронавтики, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений юрист України, нагороджена медаллю Академії наук України для молодих вчених, лауреат премії Академії наук України ім. Д.З.Мануїльського за цикл робіт з правових проблем охорони довкілля.

У Відділі працює з дати його створення і до цього часу. Наталією Рафаелівною у 1979 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Охорона навколишнього середовища від шумового впливу (правові та організаційні питання)». У 1996 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Гармонізація екологічного законодавства в Європі».

Під науковим керівництвом Н.Р. Малишевої успішно захищено 11 кандидатських дисертацій. Член двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій: при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та при Інституті законодавства Верховної Ради України.

З 1997 р. – професор екологічного права Київського університету права та його Рівненської філії (пізніше – Інституту). Викладає курс правових засад екологічного аудиту в Екологічному інституті Мінприроди України та у Водному Інституті Держводгоспу.

Профіль діяльності – національне, міжнародне та європейське екологічне та космічне право. Була керівником і відповідальним виконавцем багатьох планових тем, що виконувались у відділі, а також позабюджетних наукових досліджень. Автор більше 300 наукових праць, в т.ч. більше 20 монографій (індивідуальних та колективних), кількох підручників та коментарів чинного законодавства.

Є членом національних та міжнародних спілок та громадських організацій екологічного спрямування, зокрема, Національного комітету МАБ ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, Світового конгресу викладачів аграрного та екологічного права, Міжнародної спілки юристів-екологів, Міжнародного інституту космічного права, Міжнародної астронавтичної федерації, Української асоціації міжнародного права, Науково-методичної ради Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Голова секції правових основ природокористування, член Президії Всеукраїнського товариства охорони природи. Член редколегії Екологічної енциклопедії, а також редколегій журналів: „Повітряне і космічне право. Юридичний вісник”, „Міжнародне право і національне законодавство”, „Судова апеляція”, „Вісник Національного аграрного університету”.

Неодноразово працювала в якості запрошеного професора в університетах Західної Європи, зокрема, в Університеті м. Пуатьє, Франція (в 1992 р., 1996 р., 1997, 1998 рр.); Католицькому університеті Лувен-ла-Нев, Бельгія (1993 р.), Університеті Жан-Мулен, Ліон-ІУ, Франція (1994 р.). Працювала в складі міжнародної робочої групи в дослідницькому центрі Академії Міжнародного права в Гаазі, Нідерланди (1994 р.). Брала участь в міжнародній робочій групі фахівців аграрного права країн Центральної та Східної Європи в міжнародному проекті „Лібералізація сільського господарства в країнах Центральної та Східної Європи” (1992-1997 р.р.). В 1991- 1992 р.р. представляла Україну в Комітеті ООН з питань цивільної відповідальності за ядерну шкоду (МАГАТЕ, Відень, Австрія). Член делегації України в Комітеті ООН з питань космічного простору та його Юридичному підкомітеті (2000-до цього часу).

Бере активну участь в законотворчій роботі. Є співавтором значної кількості законопроектів в сфері екологічного та космічного права (зокрема, Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про природно-заповідний фонд України”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про мисливське господарство та полювання”, „Про питну воду та питне водопостачання”, „Про екологічний аудит”, „ Про космічну діяльність”, „ Про прибережну смугу морів”, Водного кодексу України та інших).

Костицький Василь Васильович (20.06.1956 року, с.Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області) провідний науковий співробітник Відділу, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, член-кореспондент Академії правових наук України, народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань, президент Української спілки підприємців малого і середнього бізнесу з часу її створення (16.07.1997).

У 1973 році вступив на юридичний факультет Львівського державного університету. По закінченні навчання у 1978-1987 р.р. не пориваючи наукової роботи працював у Львівському облвиконкомі. У цей час без відриву від роботи навчався в аспірантурі Інституту держави і права Академії наук СРСР у Москві та Львівському лісотехнічному інституті на інженерно-економічному факультеті.

У лютому 1986 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Проблеми вдосконалення управління охороною навколишнього природного середовища на рівні області». З 1987 по 1991 рік на викладацькій роботі у Львівському лісотехнічному інституті спочатку на посаді старшого викладача, а потім – на посаді доцента.
Учасник становлення руху зелених в Україні. Тривалий час був заступником голови Львівської екологічної асоціації „Зелений світ” та віце-президентом Української екологічної асоціації „Зелений світ”.

З 1990 року на громадських засадах науковий консультант у Верховній Раді України. У 1991 – 1993 роках – заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища України, старший радник з питань охорони довкілля у Європейській Економічній Комісії ООН. З 1993 року – народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань. У 1996 - 2002 роках – член Парламентської Асамблеї Ради Європи, віце-президент групи Європейської народної партії та християнських демократів ПАРЕ. Одночасно був завідувачем кафедрою теорії держави і права, професором та одним із засновників юридичного факультету (нині – Юридичний інститут) Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, потім – директор Інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України.

В останні роки Василь Костицький працював першим заступником голови Державної судової адміністрації, заступником міністра фінансів, науковим керівником Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи. Був радником Президента України на громадських засадах.

У 2006 - 2007 рр. проф. Костицький В.В. працює начальником Науково-дослідного центру Державної податкової служби України, а з травня 2007 року – директором Юридичного інституту „Інституту повітряного і космічного права” Національного авіаційного університету. У жовтні 2006 року обраний Президентом Асоціації українських правників.

З 1993 року В.В.Костицький – член-кореспондент Академії правових наук України, академік та віце-президент громадської Української екологічної академії. У 2004 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні: теорія та практика».

Він є автором майже 200 наукових робіт, серед яких 16 монографій, у тому числі 8 індивідуальних, коментарі Конституції України та Кримінального кодексу України, кілька збірників нормативно-правових актів, навчальні посібники, більше 20 брошур.

Найважливіші наукові роботи – монографії та брошури: „Екологія перехідного періоду (право, держава, економіка)”, „Закон перманентної концентрації капіталу”, „Оподаткування: економіка, право, екологія”, „Економічний патріотизм як складова національної ідеї”, „Податкова система України: стан і перспективи”, „Лісове право України”.

У 1996 році В.В.Костицький був членом Тимчасової спеціальної комісії по доопрацюванню проекту Конституції України, він – автор або співавтор більше ста законопроектів, більшість з яких були ухвалені Верховною Радою України, у тому числі закони „Про Конституційний суд України”, „Про Вищу раду юстиції”, „Про судоустрій”, „Про власність”, Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про основи цивільного захисту населення”, у 2007 році під його керівництвом розроблено проект Екологічного кодексу України.

В.В.Костицький - Заслужений юрист України (1992 рік), нагороджений орденом „За заслуги ІІІ ступеня” (1996 рік) та орденом „За заслуги ІІ ступеня” (2007 рік), Грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, рядом церковних орденів та грамот.

Бичкова Цецілія Володимирівна (27.02.1926 року, м. Київ) доктор юридичних наук з 1982 року, професор.

Закінчила 1949 року юридичний факультет Київського університету. З липня 1949 року – молодший науковий співробітник Сектора держави і права АН УРСР, з 1969 – провідний науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України. Зараз проживає у м.Москві. Досліджує проблеми аграрного права, зокрема цивілістичні питання договірних відносин в АПК та земельного права.

У 1956 році Цецілія Володимирівна захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Значення та особливості договірних відносин колгоспів з державними організаціями». У 1981 році нею захищається дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Проблеми використання договору в агропромисловому комплексі».

Основні праці – "Правові питання аграрно-промислового кооперування" (1974), "Договір у виробничо-економічних зв’язках між сільським господарством та промисловістю" (1980), "Виробничо-господарське кооперування у сільському господарстві (правові питання)" (1985). Співавтор ряду колективних монографій: "АПК і право" (1988), "Нові форми сільськогосподарського виробництва (організаційно-правові питання)" (1994).

Мунтян Василь Лук’янович (22.02.1922 року, с.Іванівка (тепер с.Мирне) Бобринецького району Кіровоградської області) доктор юридичних наук, професор.

Учасник Великої Вітчизняної Війни, Василь Лук’янович у 1941-1942 роках командував взводом зв’язку 818 стрілецького полку 236 дивізії. Після поранення перебував у госпіталях.

У 1945-1947 роках навчався в Одеській юридичній школі. Після її закінчення працював народним суддею в м. Чернівцях, пізніше – завідувачем юридичними консультаціями адвокатів у районах Буковини. Одночасно, з 1948 року до 1953 року, навчався в Київському філіалі Всесоюзного юридичного заочного інституту. В 1953-1954 роках був відповідальним секретарем Чернівецької обласної колегії адвокатів.

З 1954 по 1957 рік навчався в стаціонарній аспірантурі юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Після закінчення аспірантури з 1953 по 1962 рік працював науковим співробітником Сектора держави і права АН УРСР. У 1960 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Адміністративно-правова охорона колгоспної власності». У 1961 році опублікував монографії «Правові питання діяльності міжколгоспних об’єднань» та «Адміністративно-правова охорона колгоспної власності».

Працюючи в Секторі держави і права АН УРСР, розпочав дослідження правових питань охорони природи, результатом яких було опублікування ряду монографічних праць, а саме: «Правова охорона лісів Української РСР» (1964), «Правова охорона ґрунтів Української РСР» (1965), «Правове регулювання водних відносин в УРСР» (1966), «Правова охорона природи Української РСР» (1966), «Охрана природы и воспитание человека» (1966), «Правова охорона тваринного світу» (1968), Збірник законодавчих актів по охороні природи (1969), «Правові проблеми раціонального природокористування» (1973), «Правова охорона природи УРСР» (1973).

У 1975 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Правові проблеми раціонального природокористування». Згодом, у співавторстві з Ю.С.Шемшученком та Б.Г.Розовським, опублікував монографію «Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды» (1978), навчальні посібники «Правові основи охорони природи» (1979), «Правова охорона природи УРСР» (1982).

Всього Мунтяном В.Л. було опубліковано понад 150 наукових праць, з яких 10 монографій і навчальних посібників.

У 1978 році В.Л.Мунтяну присвоєно вчене звання професора по кафедрі трудового, колгоспного і земельного права. У цей період він був головою спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями цивільне право і процес, трудове право, колгоспне право, правова охорона природи, земельне право, природоресурсне право, господарське право при Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка.

На сьогодні професор Мунтян В.Л. бере активну участь у підготовці та науковому становленні юридичних кадрів в Україні, є почесним науковим співробітником Відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, членом двох Спеціалізованих вчених рад по захисту докторських дисертацій (спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право) Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Павлович Здислав Антонович (01.02.1937 року, м.Самбір, тепер Львівська обл. – 12.12.1997, м. Київ) провідний науковий співробітник, доктор юридичних наук, професор.

У 1966 р. закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю правознавство. В 1966-1970 роках працював адвокатом у Рівненський області. З 1970 по 1973 рік навчався в аспірантурі при Інституті держави і права АН України, з 1974 р. – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник – з 1982 р.

1990 року переїхав до Одеси, де займався викладацькою діяльністю, був завідувачем кафедри аграрного, екологічного і трудового права юридичного факультету Одеського державного університету. З 1990 року – доктор юридичних наук. У 1995 році повернувся до Києва, працював провідним науковим співробітником Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

У 1973 році він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Матеріальна відповідальність членів колгоспу за шкоду, заподіяну колгоспові (на матеріалах УРСР)», а в 1989 р. - дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Теоретичні та практичні проблеми удосконалення управління агропромисловим комплексом в СРСР».
Брав участь у підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів. Досліджував організаційно-правові проблеми сільськогосподарського (аграрного) права, державного управління сільським господарством. Основні праці: «Матеріальна відповідальність членів колгоспу» (1976), «Організаційно-правові питання керівництва сільським господарством» (1979), «Державне управління агропромисловим комплексом» (1984), «АПК і місцеві Ради» (1987) та інші.

Кулинич Павло Федотович (01.01.1956 року, м.Шпола Черкаської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, заступник завідувача відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права.

Закінчив з відзнакою юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1980). Навчався та стажувався з питань земельного права в Нью-Йоркському (Wagner Public School, 1995) та Лондонському (Queen Mary and Westfield College, 1995-1996) університетах.

Працює в Інституті держави і права НАН України з серпня 1980 р. У відділі проблем аграрного, земельного та екологічного права працює від його створення і до цього часу.

Займається дослідженням проблем земельного, аграрного та екологічного права. Брав участь у дослідженні багатьох планових тем, які виконувались у відділі, а також у проведенні позабюджетних наукових досліджень. У 1985 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Правове забезпечення раціонального використання меліорованих земель».
За час роботи в Інституті опублікував більше 250 наукових праць, присвячених актуальним питанням земельного, аграрного та екологічного права. Має академічні наукові нагороди. В 2003 р. став лауреатом Премії ім. Ярослава Мудрого Академії правових наук України, а в 2006 р. – лауреатом Премії Президії НАН України імені М.П. Василенка, присудженої за цикл наукових праць «Теоретичні проблеми аграрної і земельної реформ та законодавчого процесу в Україні».

Науково-дослідницьку діяльність поєднує з педагогічною діяльністю. З 1997 р. працює за сумісництвом на посаді доцента Київського університету права НАН України, де викладає курс «Земельне право України». Під його науковим керівництвом підготовлені та захищені ряд кандидатських дисертацій.

З 1997 р. є позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. Приймав активну участь у розробленні Земельного кодексу України (2001), особисто розробив проекти законів України «Про фермерське господарство» (2003), «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (2003) та «Про захист конституційних прав громадян на землю» (2005), які були прийняті Верховною Радою України, та деяких інших законопроектів.

Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення».

Красіліч Наталія Дмитрівна (15.06.1954 року), м.Київ, старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент.

Працювала у відділі правових проблем аграрного, земельного, екологічного права з моменту його створення до вересня 1990 р. спочатку на посаді молодшого наукового співробітника, потім на посаді наукового співробітника. Брала участь у дослідженнях наукових проблем екологічного права.

З 1990 р. до 2000 р. працювала на викладацькій роботі у вищому навчальному закладі. З травня 2000 р. працює у Міжнародному центрі космічного права при Інституті держави і права на посаді старшого наукового співробітника, а також за сумісництвом – у відділі правових проблем аграрного, земельного та екологічного права.

У 1988 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Організаційно-правові питання охорони природно-заповідного фонду». Має понад 80 наукових праць серед яких розділи у колективних монографіях, підручники, наукові статті, навчальні посібники та ін. Займається викладацькою діяльністю. Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук з проблем космічного права.

Олещенко В’ячеслав Іванович (02.07.1953 року, м.Полтава), старший науковий співробітник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Заслужений юрист України (2002), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2005), кандидат географічних наук (1992), доцент (2007), академік (2002), член-кореспондент (1993) Української екологічної академії наук (відділення права та управління).

Закінчив з відзнакою географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1975), аспірантуру там же (1979) та Національну юридичну академію України ім. Я.Мудрого (1996). Навчався, займався науковою роботою та стажувався з питань глобальної безпеки, охорони навколишнього середовища, виконання міжнародних договорів та з інших питань у Кембриджському, Оксфордському, Де-Монтфортському університетах (Велика Британія), Академії освітнього розвитку (США), у Європейських Економічних Комісіях ООН, у Раді Європи, Європейських комісіях.

З 1979 року після закінчення аспірантури працював у Держкомітеті УРСР по охороні природи інспектором, провідним інспектором по заповідних територіях, помічником Голови Держкомітету, начальником відділу (сектору) науки та міжнародного співробітництва, у 1990-1996 роках – старший, головний консультант Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, у подальшому, до листопада 2006 року – головний консультант, завідувач відділу, заступник, перший заступник Керівника Головної державно-правової служби Адміністрації (потім - Секретаріату) Президента України. Лауреат Всеукраїнського конкурсу на краще професійне досягнення "Юрист року" у номінації юрист органів державної влади та органів місцевого самоврядування (1999, 2002 рр.), нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за особливі заслуги у розвитку місцевого самоврядування (2002).

Роботу на державній службі постійно поєднував з науковою, викладацькою та громадською діяльністю. З переходом на наукову роботу з лютого 2007 року постійно працює старшим науковим співробітником відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, за сумісництвом - провідний науковий співробітник відділу проблем регіональної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Віце-президент Українського географічного товариства (з 2004). Член Спілки юристів України. Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук захистив у 1992 році на тему «Аналіз організації геосистем для оптимізації охорони навколишнього природного середовища».
Один з розробників сучасних наукових та організаційних засад охорони навколишнього природного середовища в Україні, співавтор найважливіших законопроектів у сфері екологічного права, зокрема, проектів Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про екологічну мережу", "Про екологічний аудит", "Про відходи", "Про Червону книгу України", Водного, Лісового кодексів, а також проектів законів з питань внесення змін до Конституції України, територіальної організації влади, регіональної політики, стимулювання розвитку регіонів, адміністративної реформи, проведення виборів, функціонування органів виконавчої влади, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, територіального планування. Брав участь у підготовці низки міжнародних договорів.

Координатор та виконавець численних національних та міжнародних наукових проектів, програм, зокрема Національної академії наук України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства регіонального розвитку та будівництва, Глобального екологічного фонду, Всесвітнього банку, ЄЕК ООН, Ради Європи з питань сталого розвитку, збереження природного різноманіття, управління відходами, створення національної системи моніторингу довкілля, екологічних інформаційних систем підтримки управлінських рішень, розвитку екологічно дружньої підприємницької діяльності, місцевого самоврядування, регіональної, екологічної політики, правового забезпечення енергетичної політики, енергозбереження, використання альтернативних джерел енергії тощо.

Представник України у Комітеті старших посадових осіб з питань територіального планування (СЕМАТ, Рада Європи, з 2001 року), заступник голови секції загальної теорії адміністративної юстиції Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (з 2007), члени президії Науково-технічної ради Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (з 2007), тривалий час був експертом з питань екологічної політики ЄЕК ООН, Європейського центру екологічної політики (Брюссель).

Автор та співавтор понад 100 наукових публікацій, виданих в Україні та за кордоном, 19 з яких - монографічні, довідники, підручник, коментар законодавства. Викладає за власними програмами курси "Правові основи природокористування", "Менеджмент природних ресурсів", "Міжнародні екологічні угоди", "Правові засади туристичної діяльності", організатор та учасник численних міжнародних та всеукраїнський наукових конгресів, конференцій, семінарів тощо.

Проценко Тамара Павлівна (30.04.1954 року, с.Бишів, Макарівського району Київської області – 18.09.2008 року), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Трудова діяльність Тамари Павлівни в Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України розпочалася з 1975 року. У відділі аграрного, земельного та екологічного права Інституту працює з 1994 року, займаючи спочатку посаду молодшого наукового співробітника, з 1995 року — наукового співробітника, а з 2000 року – старшого наукового співробітника. У 1996 році Т.П. Проценко захистила дисертацію на тему «Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств України» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.06. – аграрне право, земельне право, екологічне право, природоресурсне право.

Проценко Т.П. займається науковими дослідженнями в аграрному праві. Значну увагу приділяє дослідженню проблем правового регулювання діяльності фермерських господарств України. Про це свідчить ряд публікацій, в тому числі індивідуальна монографічна праця „Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств України”; брошура „Конституційні засади розвитку селянських (фермерських) господарств” та ін.

Крім зазначеного напрямку наукових пошуків, Проценко Т.П. приділяє увагу правовим проблемам розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні. Наукові пошуки в даній сфері знайшли втілення у 25 наукових працях, серед яких розділи колективних монографій, наукові статті та доповіді на наукових конференціях та ін.

За період роботи у відділі Т.П. Проценко брала участь у розробці планових тем, що виконувалися співробітниками відділу, а також у підготовці наукових висновків на запити Міністерства аграрної політики України й інших органів державної влади. На 2008 рік опубліковано біля 70 наукових праць, в тому числі розділи у шістьох колективних монографіях, одна індивідуальна монографія, одна брошура.

Проценко Т.П. здійснює наукове керівництвом аспірантами та здобувачами. Наукову роботу поєднує з викладацької діяльністю. Викладає курс лекцій з аграрного права України в Київському університеті права НАН України.

У 2003 році Проценко Т. П. рішенням Вищої атестаційної комісії присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, а у 2004 році Міністерством освіти і науки України вона нагороджена знаком "Відмінник освіти України".

Єрофеєв Микола Іванович (13.11.1950 року, м.Клайпеда, Литва) старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Працював у відділі з 1982 р. по лютий 1996 року. З початку проходив навчання у аспірантурі, а потім послідовно займав посади молодшого та старшого наукового співробітника. У січні 1986 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Планування в галузі охорони навколишнього середовища (організаційно-правові питання)» (науковий керівник - Шемшученко Ю.С.). Наукові роботи Єрофеєва М.І. у цей період були присвячені дослідженню організаційно-правових та економіко-правових питань охорони навколишнього природного середовища. У лютому 1996 року перейшов працювати до Верховної Ради України. У даний час є завідуючим відділом з агарних і екологічних питань та природокористування Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України. Продовжує наукову роботу. Має публікації з питань систематизації екологічного законодавства, удосконалення земельного законодавства, правового забезпечення екологічної безпеки та управління в галузі охорони довкілля, фінансово-правового забезпечення природоохоронної діяльності. Усього підготував понад 130 публікацій (статті у наукових журналах, енциклопедіях, розділи у підручниках, колективних монографіях, коментарі до законів України).

Костецька Тетяна Анатоліївна (14.11.1958 року, с.Бишев, Макарівського району Київської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент.

Працюючи у відділі, у 1983 р. закінчила Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е. Дзержинського (заочний факультет), з 1986 по 1989 рр. - аспірант відділу конституційного права, радянського будівництва і проблем національно-державних відносин Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. В 1990 р. захистила дисертацію на здобуття вченого ступеню кандидата юридичних наук на тему «Організаційно-правові питання інформування населення про роботу місцевих рад, прийнятих рішеннях». З листопада 1991 р. працювала на посаді наукового співробітника відділу. З серпня 1996 р. - старший науковий співробітник відділу конституційного права Інституту.

Основні напрями наукових досліджень – конституційне право, інформаційне право. Серед наукових пошуків – конституційно-правові аспекти інформаційних правовідносин, проблеми становлення в Україні інформаційного законодавства та ін.

Є автором більше 130 наукових публікацій серед яких, зокрема, брошура, розділи в колективних монографіях. Є співавтором таких колективних монографій, як: "Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики" (2001), “Органи державної влади” (2002), "Проблеми реалізації нової Конституції України: теорія і практика” (2002), “Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні” (2006), “Інформаційне законодавство України. Науково-практичний коментар” (2006) та ін.

Як один з укладачів брала участь в підготовці до друку 6-ти томного збірника законодавчих актів: “Інформаційне законодавство України” (1том); “Інформаційне законодавство країн СНД і Балтії” (2,3 томи); “Інформаційне законодавство країн Європи і Азії” (том 4); “Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері” (том 5); “Міжнародно-правові угоди України в інформаційній сфері” (том 6).

Брала участь в підготовці ряду підручників та навчальних посібників: “Конституційне право України. Академічний курс.” (2008), “Конституція незалежної України”, "Виборче право".

Бере участь в законотворчій діяльності. В 1992 р. у складі робочої групи брала участь у розробці Закону України “Про інформацію”, брала участь у розробці Ініціативного проекту Інформаційного кодексу України, була членом Міжвідомчої комісії Кабінету Міністрів України по підготовці Концепції інформаційного законодавства України. На ряд законопроектів підготувала наукові висновки, а також ряд експертних висновків щодо доктринального тлумачення і застосування інформаційного законодавства за дорученням Ради наукових експертиз при Інституті.

Наукову діяльність поєднує з викладацькою. Має вчене звання доцента. Викладає навчальні курси “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Інформаційне право” в ряді вузів Києва. Є автором багатьох навчально-методичних розробок з навчальних курсів по конституційному праву, конституційному праву зарубіжних країн, інформаційному праву. Здійснює наукове керівництво підготовкою кандидатських дисертацій аспірантами, дипломних студентських, магістерських та бакалаврських робіт.

За вагомий особистий внесок у розвиток юридичної освіти і науки, високий професіоналізм нагороджена Подякою та іменним подарунком Київського міського голови, Почесною грамотою Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Міністерством освіти і науки України в 2004 р. нагороджена Знаком “Відмінник освіти України”.

Крупка Юрій Миколайович , (13.02.1951 року, м.Казань), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент.

Закінчив юридичний факультет Київського державного університету з спеціальності правознавство у 1978 році.

1980-1982 рр. – стажер-дослідник Інституту держави і права АН УРСР. У 1985 захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблеми кримінології щодо запобігання насильницьким злочинам, що вчиняються у сфері особистістно – побутових відносин». 02.1994-09.1995 рр. – старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. З 11 листопада 1997 р. до 10 грудня 1999 р. працював старшим науковим співробітником Відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права. Займався розробкою пропозицій щодо вдосконалення ядерного законодавства України, підготовкою статей до юридичної енциклопедії. Має 32 наукові праці, в тому числі розділи у 2-х колективних монографіях.

Кузнєцова Світлана Валентинівна (7.03.1966 року, с.Покошичі, Коропського району Чернігівської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Працювала на посаді стажиста-дослідника у відділі правових проблем аграрного, земельного, екологічного права Інституту з 1991 року після закінчення Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. З початку 1998 року працює у Міжнародному центрі космічного права при Інституті, з 2003 року – також на посаді старшого наукового співробітника відділу (за сумісництвом).

У 2000 році захистила дисертацію з екологічного права на тему «Правове забезпечення фінансування у сфері охорони навколишнього природного середовища».

Має понад 30 наукових праць, серед яких розділи у монографіях, підручниках, наукові статті у періодичних виданнях.

З березня 2007 року працює у відділі з аграрних і екологічних питань та природокористування Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Малишко Микола Іванович (01.01.1945 року, с.Ново – Павлово Ворошиловградської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Закінчив Юридичний інститут (м.Харьків). З 1976 по 1979 рік аспірант Інституту. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Державний контроль в галузі охорони атмосферного повітря від забруднення». З 1979 по 1981 рік молодший науковий співробітник Інституту. З 1989 року старший науковий співробітник Інституту. Опублікував понад 100 наукових праць.

Стретович Володимир Миколайович (19.05.1958 року, с.Забране Малинського р-ну Житомирської області), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України (1996).

Закінчив у 1983 році юридичний факультет Київського університету. З 1987 року – в Інституті держави і права НАН України: аспірант, молодший науковий співробітник, з 1993 року – вчений секретар, з 1994 року – старший науковий співробітник. У 1989 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання колективного підряду в сільському господарстві».

З 1999 – викладач Київського національного університету культури та мистецтв. У 1994-1998 рр. – народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України із питань правової політики і судово-правової реформи. У 2002 та 2006 роках знову обирався народним депутатом України. В 1994-1998 рр. – президент, а з 1998 – почесний президент Світового конгресу українських юристів, президент Фонду сприяння правовим і політичним реформам (з 1998 року).

Досліджує проблеми державного будівництва, регулювання аграрних відносин та проблем власності, правової регламентації третейських судів, теорії законодавчого процесу.

Основні праці – «Демонополізація земельної власності і забезпечення загальнонародних інтересів: правовий аспект» (1991), «Правове регулювання розвитку АПК України» (1993), «Основи держави і права України. Методичні рекомендації для абітурієнтів» (1993), «Аграрне законодавство України: проблеми ефективності» (1998) (усі – в співавторстві).

Усенко Марина Іванівна (04.08.1942 року, м.Одеса), старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

Закінчила Київський ордена Леніна державний університет ім.Т.Г.Шевченка. З 1967 року аспірант Інституту. У 1974 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Правові питання діяльності міських рад депутатів трудящих щодо розвитку житлового господарства». З 1974 по 1976 рік молодший науковий співробітник. З 1976 року старший науковий співробітник Інституту.

Бусуйок Діана Вікторівна (07.03.1979 року, м.Камишин Волгоградської області, Російська Федерація), науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

З 1996 р. навчалася на юридичному факультеті Львівської комерційної академії. З 2001 р. – аспірант відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Після закінчення аспірантури у 2005 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання обмежень прав на землю в Україні». Нині працює науковим співробітником відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Є стипендіатом НАН України для молодих учених.

Поєднує наукову діяльність з педагогічною. Викладає за власними програмами спецкурси із земельного права – «Права на землю: виникнення, здійснення та припинення» та «Правові форми впливу держави на розвиток земельних відносин в Україні» в Київському університеті права НАН України.

Основні напрями наукової діяльності – земельне, аграрне та екологічне право. Автор низки наукових праць: індивідуальної монографії «Обмеження прав на землю за законодавством України» (2006), наукових статей в фахових журналах тощо.

Поліводський Олександр Анатолійович (09.10.1973 року, м.Жмеринка Вінницької області), науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

У 1996 р. закінчив юридичний факультет Ужгородського державного університету, у 1999 – аспірантуру Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, захистив дисертацію на тему «Правове регулювання реалізації сільськогосподарської продукції», був стипендіатом Президента України для молодих вчених. О. Поліводський є автором більше 40-ка публікацій, у тому числі співавтор 4-х колективних монографій, що готувалися Відділом, співавтор трьох видань Науково-правового коментарю Земельного кодексу України. Наукові інтереси поширюються на питання правового регулювання ринку сільгосппродукції: договірні відносини, експортно-імпортні операції, біржова торгівля, гармонізація законодавства України щодо ринку сільгосппродукції. Особливу увагу приділяє проблемам земельного права.

Є доцентом кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», де викладає курси «Проблеми контрактового права» та «Земельне право». Активно займається громадською та практичною діяльністю: є директором Асоціації юридичних служб аграрної сфери та засновником Правничої Фірми «Софія».

Куян Ірина Анатоліївна (12.03.1964 року, м.Самбір Львівської області), кандидат юридичних наук.

У 1997-1999 роках стажувалась у Відділі правових проблем аграрного, земельного та екологічного права, у подальшому до березня 2004 року - молодший співробітник Відділу.

У 2001 році захистила дисертаційну роботу на тему «Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення». Проводила дослідження в рамках теми «Проблеми розвитку традиційного господарювання та традиційного природокористування в світлі Конвенції про біорізноманіття». Основні праці пов’язані з адміністративною відповідальністю у сфері охорони навколишнього природного середовища, співавтор колективної монографії «Правові проблеми традиційного господарювання та природокористування» (2003), низки статей у збірниках. Викладає в Академії прокуратури України.

Петрина Володимир Несторович (03.07.1955 року, м.Київ), кандидат юридичних наук.

У 1982 році закінчив Харківський юридичний інститут. Працював в Інституті держави і права НАН України у відділі проблем аграрного, земельного та екологічного права з січня 1987 р. по грудень 1994 року.

За час роботи в Інституті в 1990 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Організаційно-правові засоби забезпечення якості сільськогосподарської продукції в АПК» та опублікував 21 наукову працю, присвячену актуальним питанням земельного, аграрного та екологічного права.

Зараз працює професором кафедри цивільно-правових дисциплін Академії муніципального управління та займається адвокатською практикою.

Федоровська Ольга Борисівна (26.04.1981 року, м. Київ), молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

З 2003 по 2006 роки навчалася на денній формі аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. В 2006 році зарахована на посаду молодшого наукового співробітника відділу земельного, агарного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, в 2007 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Правове забезпечення громадського екологічного контролю в Україні». На даний час Федоровська О.Б. працює над монографією, присвяченою питанням правового забезпечення громадського екологічного контролю в Україні. Має публікації з питань забезпечення права громадян на доступ до екологічної інформації, правничої лінгвістики, правового регулювання діяльності громадських інспекторів з охорони довкілля та правового забезпечення громадського екологічного контролю в Україні.

Чорноус Олександра Володимирівна (11.04.1980 року, м. Фастів Київської області), молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук.

З 1997 по 2002 роки навчалася в Київському університеті права (Вища школа права). У 2002 році, отримавши диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «правознавство» та здобувши кваліфікацію «юрист», вступила до аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з відривом від виробництва. Науковий керівник – Ю.С. Шемшученко.
Після закінчення аспірантури з 2005 року продовжила працювати у відділі аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на посаді молодшого наукового співробітника.

У 2007 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України».
Є активною учасницею міжнародних та всеукраїнських конференцій. Має наукові праці, присвячені актуальним проблемам екологічного та морського права.

Максимков Всеволод Анатолійович (05.12.1956 року, м.Київ)
В Інституті працював з 1982 по 1986 рік молодшим науковим співробітником Відділу правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища.

Тема наукових досліджень – правова охорона навколишнього середовища в діяльності промислових міністерств.

Опублікував тези доповіді на конференції, 1 розділ колективної монографії, огляди природоохоронного законодавства в журналі «Рідна природа».

За час роботи неодноразово приймав участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів у сфері охорони природи та використання вторинних ресурсів.

Матьора Микола Іванович (05.08.1957 року, м. Кагарлик Київської області).

Микола Іванович маючи сімнадцять, почав працювати слюсарем Кагарлицького елеватора. Через рік був прикликаний до армії. Відслуживши, вступив до Харківського юридичного інституту на факультет правознавства, а закінчив його у 1982 році.

З того часу Микола Іванович працював стажером, слідчим, а тоді помічником прокурора Києво-Святошинського району Київської області. У 1985 році він став інструктором райкому партії цього ж району, а за два роки - інструктором парткому київських обласних організацій і установ.

Від 1989 року Микола Іванович - молодший науковий співробітник Інституту держави і права НАН України. Автор та співавтор близько 20 наукових публікацій. Через три роки плідної праці він очолив Фонд юристів України, ставши генеральним директором.

Наприкінці 80-х - початку 90-х був правовим консультантом Асоціації „Зелений світ”, радником Голови Спілки кооператорів України.

У 1992 році розпорядженням Кабінету Міністрів України його було призначено відповідальним секретарем організаційної комісії Установчого з'їзду Світового конгресу українських юристів.

Микола Іванович — голова обласної організації Спілки Юристів України (з 1999), позаштатний радник першого заступника Секретаря національної безпеки і оборони України, член координаційної Ради з корпоративної безпеки при Українському союзі промисловців і підприємців.

Микола Іванович брав участь у створенні і діяльності різних всеукраїнських громадських організацій - Світовий конгрес українських юристів, Фонд реабілітації засуджених громадян України, Міжнародний благодійний фонд (захист громадян України, що працюють за кордоном), Всеукраїнська асоціація роботодавців-юристів, Громадська колегія при Державній митній службі України. Також розробляв правові механізми у концепції Національної безпеки України, проекти законів України.

Він представляв інтереси органів влади та місцевого самоврядування (за дорученням) в судах різних інстанції по всій Україні, захищаючи їхні земельні та майнові права.

Від 2004 року і до сьогодні Микола Іванович керує ТОВ „Юридична фірма „Феміда”, яку було засновано Спілкою юристів України та провідними юристами для надання консалтингових та юридичних послуг на території України та поза її межами.

„Феміда” — правонаступник ТОВ „Фонд юристів України”, який було створено у перші роки незалежності, під час переходу до суспільно-ринкових відносин, і став одним з перших провідних юридичних компаній у державі.

Життєве кредо Миколи Івановича: „Любов - це сенс нашого життя". Попри консервативну професію, пише власні пісні, які виконують народні і заслужені артисти України: „Мамині яблука”, „Доле моя, чумацька”, „Галицьке танго”, „Кагарлицький вальс”.

Сонюк Василь Адамович (06.08.1954 року, с.Любохини Волинської області).

Василь Адамович після закінчення аспірантури працював науковим співробітником в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України в 1992 – 2003 рр. Досліджував правові питання орендних, договірних, зовнішньоекономічних відносин в аграрному секторі економіки. З цих та інших науково-правових питань опублікував понад 50 праць. Є співавтором 8 колективних монографій («Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві» (2001 рік); «Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні» (2003 рік); «Інвестиційна діяльність у сільському господарстві: правові аспекти» (2008 рік) тощо), підручника, виданих Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. За одну з монографій Спілкою юристів України нагороджений дипломом ІІ ступеня.

Викладаючи юридичні дисципліни з інвестиційного, зовнішньоекономічного права в Київському університеті права НАН України та інших вузах, досліджує правові проблеми договірних відносин, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності.

 

 

 

<<Вверх

G Analytics



сайт создан компанией