Основні напрями науково-дослідної діяльності інституту

Результати досліджень у галузі природничих, соціогуманітарних та
технічних наук У 2022 році

Введення в звітному році воєнного стану на території України, включаючи м. Київ, змінили характер всієї наукової роботи в Інституті, а саме підпорядкування новій дійсності як всередині країни, так і на міжнародній арені. В цьому плані діяльність Інституту була зосереджена на сутнісно-структурному уточненннім завдань планових тем і підготовці публікацій в наступному році. 

Пріоритетними напрямами фундаментальних досліджень Інституту у звітному  році були: проблеми державотворення і правотворення в Україні: теорія, історія, практика; правові проблеми демократичного розвитку суспільних відносин і формування громадянського суспільства, утвердження і реалізація прав та свобод людини; теоретичні і прикладні проблеми модернізації правової системи України; теоретичні і практичні проблеми реалізації і вдосконалення Конституції та законодавства України; Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку та Європейської інтеграції: теорія і практика; проблеми енциклопедичних юридичних досліджень, філософії і соціології права, порівняльного правознавства.

Вказані напрями  досліджень відобразилися в монографіях, наукових публікаціях, проектах нормативно-правових актів, публікаціях та практичній діяльності, які в сукупності становлять найважливіші досягнення  Інституту в 2022 році. 

Варто відзначити роль та участь нашого Інституту в умовах воєнного стану в утвердженні України як правової держави, проведенні для цього фундаментальних наукових досліджень у правовій сфері, з метою посилення ролі та удосконалення механізмів наукового забезпечення суспільного розвитку, забезпечення підготовки за  результатами виконаних досліджень та видання відповідних монографічних робіт, аналітичних матеріалів для подання до владних органів, участь у законотворчій діяльності, зокрема й щодо внесення змін до Конституції України, підготовці законопроектів з усіх найбільш актуальних питань, у опрацюванні пропозицій щодо формування планів законотворчої діяльності у Верховній Раді України, підготовку та подання до Парламенту пропозицій щодо проблем, які потребують законодавчого врегулювання. Останні мають виходити з факту збройного нападу Російською Федерацією на Україну як свідчення глибокої кризи міжнародного права та міжнародного правопорядку в цілому. Основна увага науковців має концентруватися на визначенні правових наслідків, що слідують з цього акту агресії, включаючи матеріальне відшкодування Україні шкоди у відповідному розмірі. Ці дії Російської Федерації, згідно з міжнародним правом, підлягають політичній та матеріальній відповідальності, а її керівники повинні понести кримінальну відповідальність за свої злочинні дії. 

Інститут готує та направляє до відповідних державних органів свої висновки, пропозиції, а з найбільш складних проблем  виконується науково-правова експертиза.

Зазначені дослідження здійснювались  відповідно до робочого плану Інституту на 2022 рік: за бюджетною програмою КПКВК 6541030 - 12 тем відомчої  тематики та 1 тема програмно-цільової тематики; за бюджетною програмою КПКВК 6541230 - 1 тема програмно-цільової тематики.   

У 2022 році розпочалася розробка 5 фундаментальних тем, а саме:

• «Оптимізація правотворчої діяльності: теоретико-прикладні засади». Науковий керівник – член.кор.НАН України Н.М.Пархоменко.

Виконавці: член-кор.НАН України В.Ф.Сіренко,Н.М.Оніщенко, Є.Б.Кубко, Т.І.Тарахонич, Л.О.Макаренко, О.Л.Львова, О.Л.Богініч, С.О.Сунєгін, В.Ю.Васецький.

В процесі дослідження з’ясовано сутність та природу феномену «правотворча діяльність», її значення у забезпеченні реформування найважливіших сфер життєдіяльності суспільства в умовах воєнного стану; визначено особливості трансформації функціональних характеристик права в умовах війни; окреслено методологічні підходи до світового правопорядку щодо співвідношення міжнародного та національного права; з’ясовано основні аспекти проблематики права на мир як права людини третього покоління; охарактеризовано засади правотворчої діяльності – принципи права, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання в умовах воєнного стану; обґрунтовано, що проблеми взаємодії права і моралі в умовах війни обумовлюються трансформацією розуміння сутності та природи соціальної нормативності в цілому та, зокрема, її моральної складової; проаналізовано проблеми реалізації права на особисту безпеку в надзвичайних умовах та ін.

За результатами підготовлено рукопис колективної монографії «Правотворення і правотворчість в умовах воєнного стану та миробудівництва» (10 д.а.), Матеріали методологічного семінару «Проблеми забезпечення національного правопорядку на сучасному етапі». К.: Людмила, 2022. 68 с. (2,5 д.а.); «Альманах права. Актуальні проблеми правового розвитку в умовах війни та післявоєнної відбудови держави». Випуск 13. Київ: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. 2022. 452 с. (18 д.а.).

• «Історичний досвід становлення і розвитку академічних юридичних досліджень в НАН України». Науковий керівник – проф. І.Б.Усенко. Термін виконання: І кв.2022 р. - ІУ кв.2023 р.

Виконавці: І.Б.Усенко, О.О.Самойленко, Є.В.Ромінський.

Відповідно до робочого плану здійснювалося розроблення концептуальних засад  НДР, а також пошук, збирання та аналіз архівних документів та інших матеріалів, необхідних для написання відповідних наукових статей і доповідей на наукові та науково-практичні конференції.

Втім, через військову агресію Російської Федерації проти України з урахуванням рекомендацій компетентних органів військового управління прийнято рішення про уточнення назви і основних результатів цієї теми з початком 2023 року (акцентуванням на ролі академічної юридичної науки в протидії агресії).

В рамках цієї планової НДР у звітному році, зокрема, підготовлені або вийшли друком ряд статей біографічного характеру в наукових фахових та енциклопедичних виданнях. Зокрема великий нарис І. Б. Усенка на виконання Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022–2023 роках» від 17 грудня 2021 р. №1982-IX, який містить нові факти та оцінки щодо життєвого шляху українського революціонера-підпільника, а згодом радянського державного діяча, правознавця, дипломата й економіста-аграрника Євгена Петровича Терлецького, репресованого за безпідставним звинуваченням у часи сталінщини. Також вийшли друком статті біографічного характеру у черговому 24 томі Енциклопедії Сучасної України, підговтолені І. Б. Усенком, а також стаття О. О. Самойленко, присвячена розвитку ювенальної юстиції та засновникам київського суду для малолітніх Валерію Левитському та Юрію Новицькому.

У позаплановому порядку розпочата робота над підготовкою енциклопедичного видання до 75-річчя нашого Інституту, яке має відзначатися в травні 2024 року. Визначений авторський колектив, сформований перелік основних енциклопедичних статей майбутнього видання, напрацьовані рекомендації щодо написання різних типів статей тощо.

• «Принцип суверенітету у генезисі української державності ХХ століття». Науковий керівник – І.В.Музика. Термін виконання: І кв.2022 р. - ІУ кв.2023 р.

Виконавці: І.В.Музика, А.Ю.Іванова, Л.В.Худояр, Т.І.Бондарук.

Згідно з робочим планом у звітному році відбувалося опрацювання тематичної літератури, осмислення та визначення основних методологічних і змістовних позицій дослідження. У процесі роботи залучено та опрацьовано концепцію юридизації суверенітету в контексті дослідження конкретно-історичних форм процесу юридизації і реалізації суверенітету Української держави 1917–1921 рр.

Велася активна робота з архівними матеріалами, що зберігаються в українських та закордонних державних архівах, продовжувалося, віднайдення та опрацювання необхідних джерельних й історіографічних масивів матеріалів з теми, визначення та узгодження основних методологічних і змістовних позицій дослідження, підготовка рукопису відповідних розділів колективної монографії, їх обговорення та опрацювання. 

В рамках цієї планової НДР у звітному році, зокрема, підготовлені або вийшли друком: 

1. індивідуальна монографія Л. В. Худояр «Принцип рівності в українській конституційній традиції ХVІІІ – ХХ століть у європейському контексті» (заг. обсяг бл. 40 а.а., підготовлена до друку);
2. матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Рашизм: сучасний варіант варварства (юридичні аспекти проблеми)», що була проведена під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України та Комісії історії українського права при Президії НАН України (25 травня 2022 року);
3. матеріали науково-практичного круглого столу «Трагедія народу в правовій ретроспективі: до 90-х роковин голодомору 1932–1933 рр. в Україні» (27 жовтня 2022 року), організований на виконання відповідного указу Президента України колективними зусиллями Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України та Міжнародної асоціації істориків права.

Результати дослідження у звітному році також знайшли своє відображення у доповідях виконавців НДР на численних конференціях та методологічних семінарах, організованих відділом. 

• «Проблеми правового регулювання землеробства в Україні в умовах кліматичних змін». Науковий керівник – д.ю.н., проф. П.Ф.Кулинич. Термін виконання: І кв. 2022 р.– ІУ кв.2024.

Виконавці: П.Ф.Кулинич, О.А.Поліводський, С.В.Батрін

У березні 2022 р. план дослідження даної теми був скоригований у зв’язку з наслідками для кліматичної та продовольчої безпеки країни, спричиненими російською агресією проти України. 

Глобальне потепління та пов’язані з ним інші зміни клімату істотно впливають на характер землеробства, використання природних ресурсів на нашій планеті та спосіб життя сучасної людини. В Україні, яка визнається провідною аграрною державою світу, кліматичні зміни з кожним роком істотно ускладнюють ведення сільського господарства та негативно позначаються на інших сферах економіки та суспільного життя в цілому. Традиційна ризикованість сільськогосподарського виробництва, яка тривалий час асоціювалася з аграрним господарюванням у південних та східних засушливих регіонах України, з наростанням кліматичних змін останніми роками стала невід’ємною характеристикою ведення сільського господарства на переважній частині території нашої держави. Встановлено, що державна аграрна політика України поки не відреагувала належним чином на кліматичні зміни. Єдиним достатньо чітким і продуманим напрямом запобігання настанню негативних наслідків для аграрної сфери від таких кліматичних змін стало започаткування масштабної меліоративної реформи, яка розпочалася зі схвалення Кабінетом Міністрів України Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року. Обґрунтовано висновок, що в умовах кліматичних загроз та воєнних наслідків Україна постала перед необхідністю кардинальної зміни системи правового регулювання відносин щодо використання та охорони земель. Запропоновано на доповнення до двох базових засад сучасного земельного права України – принципу продовольчої безпеки та принципу екологічної безпеки - забезпечити правове регулювання земельних відносин ще одного принципу – принципу енергетичної безпеки, що передбачає використання певної частини земель країни для потреб зеленої енергетики.

Встановлено, що російська агресія проти України спричинила загострення продовольчої проблеми не тільки в Україні, а й у багатьох регіонах світу. В зв’язку з цим світова спільнота почала пошук шляхів ефективного реагування на загострення продовольчої ситуації через військову агресію росії проти України. Різні держави вдаються до самостійного пошуку механізмів вирішення проблем, що склалися у зв’язку з агресією росії проти України через те, що міжнародне право не пропонує ефективних заходів з припинення цією державою її протиправної поведінки. Доведено, що у сфері міжнародно-правового регулювання питань світової продовольчої безпеки взагалі не вироблено заходів, які б сприяли недопущенню виникнення загроз в цій сфері міждержавних відносин. Беручи до уваги глобальну продовольчу кризу, спричинену російською агресією проти нашої держави, та враховуючи статус України та деяких інших держав як провідних аграрних країн світу (Аргентини, Бразилії тощо), які забезпечують продовольчу безпеку населення нашої планети, запропоновано:  І) ініціювати укладення Міжнародного договору про гарантію продовольчої безпеки світу, який би доповнив систему міжнародних договорів, включених до Міжнародної угоди про зерно 1995 р., або ж розробку протоколів, які доповнили б Конвенцію про торгівлю зерном 1995 р. та Конвенцію про надання продовольчої допомоги 1995 р. ІІ) ініціювати розробку окремого міжнародного договору чи протоколу, яким будуть внесені доповнення до підрозділу С Розділу 3 Конвенції ООН з морського права 1980 р. та встановлена заборона морської блокади держави-гаранта світової продовольчої безпеки. ІІІ) забезпечити право держави, продовольча безпека якої була під загрозою порушення чи зазнала такого, вимагати відшкодування шкоди, заподіяної державою, що вчинила міжнародно-протиправне діяння та механізм реалізації цього права, який передбачатиме, в тому числі, накладення стягнення на майно держави-порушниці, розташоване у будь-якій частині світу.

• «Еколого-правові проблеми в зонах збройних конфліктів». Науковий керівник д.ю.н., проф.. Н.Р.Малишева/ Термін виконання: І кв. 2022 р.– ІУ кв.2024.

Виконавці: Н.Р.Малишева, Н.Д.Красіліч, В.І.Олещенко, В.В.Семеняка, А.М.Гурова.

В поточному році, зважаючи на широкомасштабне вторгнення Росії  на територію України, було скориговано завдання і основні напрями дослідження. 

В березні 2022 р. було підготовлено Звернення до міжнародних природоохоронних організацій, секретаріатів міжнародних конвенцій екологічного профіля з закликом використати всі наявні сили і засоби метою не допустити екологічної катастрофи світового масштабу внаслідок повномасштабної війни Росії в Україні. Було також підготовлено відповідну Петицію, яку розміщено українською, англійською та французькою мовами на відповідному сайті для підписання. Петиція зібрала більше півтори тисячі підписів. На жаль, україномовний інтерфейс не дав можливості підписати петицію зарубіжним особам. Водночас на нашу електронну адресу було отримано до десятка електронних відгуків з підтримки Звернення та петиції від міжнародних і  зарубіжних інституцій (США, Японії, Франції, Швейцарії, Італії, Польщі).

В фаховому французькому журналі з права навколишнього середовища «Revue juridique de l’environnement”, № 2 спільно з А. М. Гуровою опубліковано статтю, яка була розміщена як редакційна:  «Le monde entier a peur du "bouton nucléaire" de Poutine, mais sous-estime une autre menace nucléaire déjà réelle. Editorial» («Світ боїться «ядерної кнопки» Путіна, недооцінюючи при цьому іншу ядерну загрозу, реальну вже сьогодні»).

Спільно з французьким університетом Ла Рошель організовано і проведено міжнародний колоквіум «Агресія Росії проти України: наслідки для довкілля. Екологічна солідарність та збройні конфлікти» (1-2 грудня 2022). Н.Р. Малишева брала участь в організації, виступила з доповіддю: «Юридична відповідальність та стягнення екологічної шкоди: можливості  національного та міжнародного права».

Спільно з японською стороною організувала і провела в Японії (Токіо) он-лайн і оф-лайн міжнародний безпековий форум з питань агресії рф проти України. Виступила з основною доповіддю «Armed agression of Russian Federation against Ukraine and International Security Law» («Збройна агресія російської федерації проти України та міжнародне безпекове право»).

За результатами дослідження підготовлено Пропозиції стосовно заходів у зв’язку з ситуацією у екологічній сфері, що склалася внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Продовжувалось виконання трьох відомчих тем:

• «Парламентаризм в Україні: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку». Науковий керівник – акад. НАН України Ю.С.Шемшученко Ю.С. Термін виконання: І кв.2021 р. - ІУ кв.2023 р.

Виконавці: акад. НАН України Ю.С. Шемшученко, О.В. Скрипнюк, О.І. Ющик, В.О. Антонов, О.В.Батанов, О.О.Скрипнюк, Г.О.Мурашин, А.Р.Крусян,Т.А. Костецька, М.О. Пухтинський, Н.Л. Омельченко, А.М. Подоляка.

У контексті виконання теми було проаналізовано еволюцію парламентаризму, законодавчої влади та її конституційно-правової  моделі як єдиний процес формування й розвитку; розкрито принципи сучасного парламентаризму; систематизовано та узагальнено теоретичні підходи до дослідження поняття та сутності парламентаризму; досліджено соціально-правові засади призначення сучасного парламентаризму; еволюцію функціонального та інституційно-правового механізму парламентаризму в Україні, трансформацію в умовах переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської  форми правління; теоретичні та прикладні проблеми взаємовідносин парламенту та органів державної влади в Україні в умовах конституційної реформи; проблеми сучасного парламентаризму в Україні в контексті розвитку парламентаризму в західних демократіях, а також викликів, які постали перед Україною. Вивчався вплив різновекторних тенденцій гомогенізації та суверенізації, універсалізації та уніфікації правових норм у законодавчому процесі. Розглянуті питання впровадження та розвитку електронного парламентаризму, зарубіжний досвід парламентаризму та адаптації цього досвіду до реалій вітчизняного конституційного законодавства. За результатами роботи розроблені пропозиції щодо вдосконалення конституційного законодавства в частині регламентації засад парламентаризму та організації діяльності парламенту. Зроблено висновок, що Верховна Рада України в системі конституціоналізму виконує такі функції: формує нормативну основу сучасного конституціоналізму через виконання своїх повноважень – внесення змін до  Конституції України та прийняття законів; сприяє встановленню конституційної законності та утвердженню конституційного правопорядку, що є складовими елементами системи конституціоналізму, через здійснення парламентського контролю; здійснює захист прав і свобод людини та громадянина через функціонування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, сприяючи таким чином утвердженню конституційно-правової свободи людини – мети сучасного українського конституціоналізму.

За результатами підготовлено  аналітичну записку «Парламентські законодавчо-інституційні, конституційно-правові аспекти забезпечення децентралізації публічної влади та реформи територіального врядування» обсягом 4 д.а.

• «Принцип незастосування сили в сучасних умовах функціонування колективної безпеки». Науковий керівник – д.ю.н., проф. В.Н. Денисов. Термін виконання: І кв. 2021 р.– ІУ кв.2023.

Виконавці: В.І. Акуленко, О.В. Кресін, К.О.Савчук, О.І. Дідківська, О.С. Переверзєва, І.М. Проценко, М.І. Суржинський, Я.А. Павко.

Протягом  року проаналізовано історію становлення та розвитку одного із основних принципів міжнародного права ˗ принципу незастосування сили або погрози силою у міжнародному праві, роль ОБСЄ у підтримці міжнародного миру, актуальні питання міжнародно-правової охорони культурних цінностей від їх пошкодження, руйнування або знищення під час збройних конфліктів;  визначено особливості реалізації принципу незастосування сили або погрози силою в сучасних умовах функціонування колективної безпеки; зʼясувано особливості реалізації принципу незастосування сили або погрози силою в різних галузях сучасного міжнародного права, проблеми функціонування систем колективної безпеки та їх відповідності реаліям сьогодення крізь призму подій на Сході України та в Криму.

У 2022 році здійснювалась робота по підготовці колективної монографії: Розділ І «Принцип незастосування сили або погрози застосування силою як сутність колективної безпеки системи ООН. Сучасні тенденції в міжнародно-правовій практиці та доктрині» (В.Н. Денисов); Розділ ІІ «Правомірність гуманітарної інтервенції в контексті принципу незастосування сили або погрози силою» (К.О. Савчук); Розділ ІІІ «Поняття гібридної війни в світлі принципу незастосування сили або погрози силою» (М.І. Суржинський); Розділ  IV «Сучасні методи економічного тиску на держави в контексті принципу незастосування сили або погрози силою» (І.М. Проценко); Розділ V «Охорона культурних цінностей як складова принципу незастосування сили або погрози силою» (В.І. Акуленко, В.В. Максимов); Розділ VІ «Роль ОБСЄ в забезпеченні дотримання принципу незастосування сили або погрози силою в регіональному вимирі» (Л.Г. Фалелєєва); Розділ VІІ «Принцип незастосування сили в резолюціях міжнародних організацій з розв’язання збройного конфлікту в Україні» (О.В. Кресін); Розділ VІІІ «Силове протистояння між Туреччиною та Грецією в контексті взаємних посягань на континентальний шельф в Середземному морі» (О.С. Переверзєва); Розділ ІХ «Екологічна безпека як складова принципу незастосування сили або погрози силою» (Я.А. Павко). 

Агресія Російської Федерації проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року широкомасштабним вторгненням російських військ на територію країни під виглядом спеціальної воєнної операції, зумовила внесення змін в підготовку зазначеної планової теми. Виникла необхідність визначення цих дій Російської Федерації з точки зору порушення принципу незастосування сили як основоположного принципу права міжнародної безпеки, що базується на положеннях Статуту ООН, а саме заборони в ньому війни як такої.

У зв’язку з цим постає необхідність визначення характеру відповідальності за порушення Російською Федерацією принципу незастосування сили проти України в політичному і матеріальному значенні. Політична відповідальність пов’язана з визначенням зазначених дій Російської Федерації, які підпадають під поняття агресії, а її організатори мають нести кримінальну відповідальність за її скоєння, що є міжнародним злочином, встановленим в міжнародному  кримінальному праві. Матеріальна відповідальність полягає у відшкодуванні Російською Федерацією наслідків цих дій як агресії проти України шляхом звернення до відповідних способів та механізмів такого відшкодування з точки зору міжнародного права.

• «Стратегія політико-правового розвитку України: проблеми формування і перспективи реалізації». Науковий керівник – д.політ.н., проф. І.О. Кресіна.

Термін виконання: І кв. 2021 р.– ІУ кв.2023.

Виконавці:  І.О. Кресіна, А.А. Коваленко, В.П. Горбатенко, О.М. Стойко, В.А. Явір, М.Д. Ходаківський, О.В. Кукуруз, Н.М. Батанова, В.М.Тарасюк.

У ході виконання теми було сформульовано концептуальні засади дослідження та узгоджено структуру планової колективної монографії «Стратегія політико-правового розвитку України: проблеми формування і перспективи реалізації». Здійснюється дослідження зарубіжного та вітчизняного досвіду розробки та реалізації стратегічних документів, визначено причини успіху та невдач у реформуванні політико-правової сфери. Розподілено напрями досліджень та розпочато роботу над розділами колективної монографії. Проміжні результати дослідження були представлені на наукових конференціях, круглих столах, а також у публікаціях у фахових виданнях та узагальнені у тексті наукової записки. 

Розробка та прийняття Стратегії правової реформи зумовлена необхідністю вдосконалення системи національного законодавства на принципах гідності, свободи, справедливості, верховенства права, забезпечення прав людини, створення дієвих механізмів їх захисту, реалізації принципів соціальної, правової, демократичної державності та поділу державної влади, розв’язання системних  суперечностей у сфері право-державотворення.

Метою Стратегії є забезпечення верховенства права та Конституції України, пріоритетності прав людини як визначального чинника у процесі формування національної системи права та законодавства, перспективного планування законопроєктної діяльності та реалізації державної політики у всіх сферах державно-політичного життя, здійснення функцій та повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Результатом реалізації Стратегії має стати запровадження системного підходу до формування національної системи права та, відповідно, законодавства, як зовнішньої будови національного права, в межах якої відбувається забезпечення функціонування правових норм, інститутів і галузей права, їх взаємозв’язок та взаємодія, які зумовлені цілями та завданнями забезпечення верховенства права та Конституції України, пріоритетності прав людини, узгодженості дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання, створення в Україні ефективного механізму реалізації та захисту прав людини, усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі порушень, виявлених у процесі правозахисної діяльності, у тому числі практики Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських правозахисних організацій, а також судової практики, практики Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини тощо.

Найбільш вагомими підсумками здійснених у 2022 році дослідницьких робіт є наукові результати, одержані по завершеним 4-м фундаментальним темам та 2-м програмно-цільовим темам, а саме: 

• «Правове забезпечення соціально-трудових прав в умовах інформаційного суспільства». Науковий керівник – д.ю.н., прорф. Я.В.Сімутіна. Термін виконання: І кв.2020 р. - ІУ кв.2022 р.

Виконавці: Я.В. Сімутіна, Г.А. Трунова, М.М. Шумило.

Розглянуто питання ефективності норм трудового права в умовах цифровізації суспільства. Визначено, що на ступінь ефективності правового регулювання відносин у сфері застосування праці впливають суб’єктивні та об’єктивні чинники, одним із таких чинників є швидка діджиталізація процесу праці. Встановлено, що з розвитком цифрових технологій  досягти ефективності норм трудового права можливо тоді, коли  при розробці нових норм по врегулюванню трудових відносин буде дотримано принцип верховенства права, забезпечено відсутність непрямої дискримінації за ознакою ступеню володіння електронними ресурсами, збережено принцип рівності прав сторін трудового договору. Зроблено висновок, що цифровізація в трудовому праві може бути застосована переважно при процесі організації праці, що дозволить зберегти одну із важливих особливостей трудових відносин – наявність особистісного елементу трудових правовідносин. З’ясовано окремі проблемні  аспекти цифрової грамотності, цифрової ізоляції та цифрової ресоціалізації українського населення та важливості їх  вирішення, особливо у зв’язку  повномасштабним воєнним вторгненням в Україну російської федерації та набуттям значною частиною українців статусу або внутрішньо переміщених осіб, або біженців та необхідністю отримання ними  соціальної підтримки від держави віддалено. Наголошено на потребі приведення трудового законодавства України у відповідність до стандартів права ЄС у цій сфері. Проаналізовано можливості оформлення трудових відносин та обміну кадровими документами за допомогою електронних засобів зв’язку під час воєнного стану. Вивчено практику застосування судами законодавства про електронний документообіг та електронні документи при вирішенні трудових спорів. Розкрито термінологічні поняття «віддалена робота», «дистанційна праця», «надомна праця», «телепраця» тощо; охарактеризовані правові засади здійснення дистанційної та надомної праці в Україні; з’ясувані особливості укладення, зміни та припинення трудового договору з працівниками, які виконують роботу поза місцем знаходження роботодавця; охарактеризувано особливості охорони праці дистанційних та надомних працівників; окреслено шляхи подальшого удосконалення національного законодавства у цій сфері.

Окреме місце в науковій розвідці займає дослідження праці на онлайн платформах  Це відносно нова форма зайнятості, яка має, з одного боку, глобальний, з іншого, міждисциплінарний характер. У роботі аналізується рекомендація МОП 198, а також іноземний досвід країн щодо унормування цих відносин. Загальним висновком є те, що праця водіїв Uber та кур’єрів Glovo має всі ознаки трудових, а отже підлягає саме трудо-правовій регламентації. З поміж іншого, у дослідженні наводиться практика іноземних судів різних інстанцій, в яких сформульовано правові висновки щодо трудо-договірного, а не цивільно-договірного характеру зайнятості на окремих видах онлайн платформ. Серед висновків, зокрема, вказується на необхідність нагального унормування цих трудових відносин, зокрема через негативні наслідки, які має правова невизначеність цього питання, серед яких: несплата податків та ЄСВ, соціально-трудова незахищеність працівників, особливо в умовах воєнного стану, коли останні вимушені, через пошук мінімального заробітку, зголошуватися на будь-які пропозиції праці, а також опосередковані наслідки, серед яких несправедлива конкуренція на ринку послуг таксі, несплата аліментів особами, які працюючи в Uber та Glovo фактично уникають виконання конституційного обов’язку щодо утримання своїх неповнолітніх дітей. За результатами виконання теми підготовлено рукопис колективної монографії «Правове забезпечення соціально-трудових прав в умовах інформаційного суспільства».

• «Види забезпечення виконання зобов’язань у цивільному праві України: проблеми теорії і практики». Науковий керівник – д.ю.н. А.Ю.Бабаскін. Термін виконання: І кв.2020 р. - ІУ кв.2022 р.

Виконавці: Г.П.Тимченко, М.В. Венецька, І.Ф. Севрюкова, А.Ю. Бабаскін, О.М. Молявко, С.О. Короєд, Ю.Л. Бошицький, Д.О. Менюк

За результатами дослідження розглянуто історичні витоки забезпечувальних зобов’язань, їх види, проаналізовано наукові погляди щодо їх детермінації та класифікації. Значна увага приділена акцесорній природі забезпечувальних зобов’язань, розроблені пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання субсидіарних зобов’язань, зокрема, в контексті рекодифікації Цивільного кодексу України. Досліджено проблемні питання систематизації основних засад іпотеки, визначення їх змісту, співставлення із принципами речового права, принципами іпотечного кредитування. Проведено аналіз системи забезпечення виконання зобов’язань з урахуванням новел національного законодавства щодо розширення інструментарію забезпечення зобов’язань. Окрему увагу приділено дослідженню особливостей процедури забезпечення доказів шляхом допиту свідків. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини, а також досвід європейських країн щодо інституту перегляду судових рішень. Надана характеристика праву на перегляд судового рішення, що набрало законної сили, як елементу права на справедливий суд.

Сформульовані у підрозділах до колективної наукової монографії висновки та пропозиції щодо удосконалення законодавства України можуть бути використані: у діяльності державних органів при розробці проектів законів, спрямованих на удосконалення правового регулювання забезпечення виконання зобов’язань; у діяльності судових органів при здійсненні правосуддя, з метою узагальнення судової практики; як наукова та методологічна основа для подальших досліджень проблематики правового регулювання забезпечення виконання зобов’язань; викладачами, студентами, аспірантами при викладанні дисциплін та спецкурсів «Цивільне право України», «Зобов’язальне право України», при підготовці підручників, робочих планів навчальних закладів України тощо. За результатами виконання теми підготовлено рукопис колективної монографії «Види забезпечення виконання зобов’язань у цивільному праві України: проблеми теорії і практики».

• «Організаційно-правове забезпечення управлінської діяльності органів виконавчої влади в сучасних умовах: проблеми теорії і практики». Науковий керівник  -  д.ю.н., проф. О.Ф. Андрійко. Термін виконання: І кв. 2020 р.– ІУ кв.2022.

Виконавці:  В.П. Нагребельний, Я.Ф. Жовнірчик, Л.Є. Кисіль, В.А. Дерець, В.П. Тимощук, О.А. Банчук, Н.К. Ісаєва, Н.В. Воротіна.

Досліджено управлінську діяльність органів виконавчої влади  в умовах режиму воєнного стану як об’єкт організаційно-правового забезпечення, і виявлено адекватні організаційні зміни механізму державного управління,  відповідного правового забезпечення. Встановлено, що коло суб`єктів, уповноважених здійснювати управлінську діяльність в частині запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану було розширене законодавцем шляхом включення до таких суб`єктів військового командування, військових адміністрацій у розумінні статей 3, 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зроблено висновок про те, що діяльність органів виконавчої влади загалом та військових адміністрацій зокрема  спрямовується на:  встановлення та організацію посиленої охорони об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і введення особливого режиму їх роботи; організацію реалізації трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури; організацію примусового відчуження чи вилучення майна; запровадження комендантської години та юридичної відповідальності за її порушення; встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в’їзду і виїзду, обмежень свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів,:регулювання у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботи постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використання місцевих радіостанцій, телевізійних центрів та друкарень для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; заборону роботи приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачі інформації через комп’ютерні мережі; запровадження у разі необхідності у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, нормованого забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами; лікарськими засобами і виробами медичного призначення; забезпечення охорони державної таємниці та реалізацію відповідних стану війни правил роботи з інформацією, яка становить державну таємницю, створення і функціонування системи контролю за дотриманням таких правил; проведення заходів щодо евакуації населення та обов’язкову евакуацію затриманих осіб.

За результатами виконання теми був підготовлений рукопис монографії «Трансформаційні процеси в організації та діяльності органів виконавчої влади в Україні в сучасних умовах».

• «Проблеми модернізації теорії і практики протидії злочинності в Україні». Науковий керівник - д.ю.н., проф. О.М. Костенко. Термін виконання - І кв. 2020 р.– ІУ кв.2022.

Виконавці: О.О.Кваша, Ю.А.Турлова, М.І.Сірий, В.Н.Кубальський, А.С.Нерсесян, А.В.Ландіна, В.О.Гацелюк, В.Н.Нікітенко, Л.Г.Козлюк, Кваша Р.С. 

У результаті дослідження проблем методології юриспруденції і кримінології виявлено таку закономірність: злочинність, і зокрема воєнна агресія як її різновид, є проявом волі і свідомості людей, які не узгоджуються з законами соціальної природи. Виходячи з цього слід розглядати воєнну агресію рф проти України, а також концепцію запобігання воєнній агресії. Обґрунтовано висновок про те, що запобігання злочинам воєнної агресії є проблемою, яка не вирішена належним чином через брак адекватної методології. Тому запропоновано вирішити ці проблеми із застосуванням методології соціального натуралізму. Запропоновано концепцію подолання причин воєнної агресії рф. Продовжено науковий пошук у сфері кримінально-правової охорони державного суверенітету України, яка є одним із пріоритетних напрямів кримінально-правової політики України. До кримінальних правопорушень, об’єктом посягань яких виступає державний суверенітет України, віднесено посягання, передбачені у кількох розділах Особливої частини КК України, а саме І, IX, XIV, XV та XX. 

Масштаби організованої злочинності у поєднанні з корупційною становлять загрозу основам національної безпеки. Доведено, що сучасні особливості організованої злочинності в Україні полягають у тому, що фактор глобалізації, з одного боку, та воєнної агресії проти нашої держави, з іншого, обумовлюють набуття організованих форм такими вкрай небезпечними явищами як тероризм, екстремізм, сепаратизм, колабораціонізм. Обґрунтовано висновок і про набуття екологічною злочинністю організованих форм. Небезпечність екологічних посягань пов’язана не тільки з існуючим рівнем інтенсивності та поширення злочинів у сфері охорони надр, але й трансформацією характеру таких злочинів (їх комерціалізація, професіоналізація, наявність корупційних і транснаціональних зв’язків). На основі дослідження правового регулювання обігу зброї на злочинність, зроблено висновок про відсутність належного регулювання на законодавчому рівні, що призвело до створення в Україні тіньового ринку вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також розвитку корупційних схем в частині отримання громадянами дозволів на зброю.

На основі дослідження проблеми запобігання кримінальним правопорушенням у середовищі неповнолітніх обґрунтовано позицію про пріоритетність ювенальної антикримінальної політики сучасної української держави. Розроблено поняття такої політики, її головні цілі. В умовах війни в Україні визначено мету соціального виховання неповнолітнього українця як формування соціальної культури в контексті відродження національної ідеї, ціннісного ставлення до української нації.

Узагальнено аргументи на користь взаємозв’язку кримінологічної проблеми особистості злочинця із підвищенням ефективності протидії злочинності. Саме соціально-натуралістичний підхід до розуміння особистості злочинця відкриває нові можливості більш продуктивного впливу на осіб, що вчиняють кримінальні правопорушення. Підкреслено, що закономірною є формула: наукоефективне дослідження особистості злочинця дорівнює ефективній протидії злочинності. На основі дослідження особливостей відповідальності спеціальних суб’єктів кримінальних правопорушень, які на момент вчинення злочину мали певну психічну аномалію, у т.ч. зарубіжного досвіду, обґрунтована можливість впливу на стан їх волі та свідомості, а також врахування такого відхилення на вид та розмір покарання. 

Проведено дослідження засад криміналізації суспільно небезпечних діянь у правових позиціях Конституційного Суду України, а також конституційності спеціальної конфіскації в контексті теорії криміналізації суспільно небезпечних діянь. Узагальнено аргументи, застосовані Конституційним Судом України щодо відповідності Конституції України (конституційності) таких статей КК України як 368-2, 375, 3661.

На підставі дослідження сучасних проблем кримінально-правової протидії процесуальному свавіллю запропоновано шляхи підвищення ефективності протидії різним видам шахрайства в банківській сфері кримінально-правовими засобами. 

Запропоновано відповідні зміни до кримінального та кримінального процесуального законодавства України.

За результатами підготовлено рукопис колективної монографії «Проблеми модернізації протидії злочинності в Україні»; дві науково-аналітичні записки: «Щодо вдосконалення актикримінальної політики в Україні»; «Щодо підвищення ефективності протидії злочинам, що посягають на національну безпеку».

• за бюджетною програмою 6541230 (програмно-цільова) І-й етап «Стратегія захисту України в умовах агресії Російської федерації» наукового проекту «Правові та політичні засади формування та розвитку української державності: історія, сучасність, перспективи» (6541230). Науковий керівник – акад. НАН України Ю.С. Шемшученко. Термін виконання:  І кв. 2022р.– ІУ кв.2023 р.

Виконавці: член-кор.НАН України Н.М. Пархоменко, Л.О. Макаренко, О.Ф. Андрійко, Л.Є. Кисіль, О.В. Батанов, А.Р. Крусян, І.В. Музика, Т.І. Бондарук, І.О. Кресіна, В.А. Явір.

У науковому проєкті висвітлено доктринальні та прикладні політико-правові проблеми генезису та розвитку української державності у контексті викликів сьогодення. Розглянуто концептуальні питання людського виміру української державності, стратегії її розвитку через призму реалізації та захисту прав людини. Акцентовано увагу на фундаментальних викликах модернізації української державності з позиції принципів класичного конституціоналізму. Досліджено проблеми української державності в аспекті формування в Україні парламентаризму та здійснення децентралізації влади.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що в умовах викликів сьогодення поняття «державність» необхідно розкривати не лише з погляду її сутності, історичного змісту, етапів формування, але й з позицій аксіологічних, національних та ментальних параметрів, функціонально-діяльнісного та інституційно-суб’єктного аспектів. В основу концепції модернізації конституційної державності мають бути покладені, насамперед, природні закономірності індивідуального людського єства, поведінки людей. Ідеологія державоцентризму, тобто ідеологія керування з боку держави поведінкою людини і життєдіяльністю суспільства в цілому, має поступитися людиноцентристській ідеології, тобто ідеології служіння держави інтересам людини і суспільства.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що в умовах викликів сьогодення поняття «державність» необхідно розкривати не лише з погляду її сутності, історичного змісту, етапів формування, але й з позицій аксіологічних, національних та ментальних параметрів, функціонально-діяльнісного та інституційно-суб’єктного аспектів. В умовах викликів сьогодення фундаментальним чинником та стратегічною умовою захисту і збереження історії та сталого розвитку української державності є парламентаризм, сутність та зміст якого безпосередньо пов’язується з наявністю інститутів, офіційно іменованих парламентом. Втім парламентаризм не повинен ототожнюватися виключно з традиційними організаційними або функціональними атрибутами тієї чи іншої форми правління. Звідси під парламентаризмом слід розуміти особливий механізм або навіть алгоритм організації державної влади, структурно і функціонально заснований на відповідних конституційних цінностях та демократичних принципах при провідній ролі парламенту з метою утвердження та розвитку відносин соціальної справедливості та конституційного правопорядку. У цьому полягає парламентсько-правовий сенс та зміст сучасної стратегії захисту і збереження історії та сталого розвитку української державності.

Доведено, що іманентною ознакою демократії та стратегічним чинником поступального розвитку української державності є децентралізація. В умовах сьогодення децентралізація в Україні фактично стає питанням цивілізаційного вибору та складовою євроатлантичного курсу нашої держави, важливим елементом політичної та конституційної культури, а, звідси, стратегічним завданням (поряд із багатьма іншими) у контексті сучасних викликів та загроз національній безпеці і обороні.

За результатами дослідження підготовлено наукову записку «Стратегія захисту і збереження історії та сталого розвитку української державності» (обсяг 7 а. а.).

• У рамках Цільової комплексної програми НАН України з наукових космічних досліджень на 2018-2022 рр. виконувався науковий проект «Правове  забезпечення довгострокової сталості космічної діяльності». Етап У «Зменшення космічних загроз шляхом прийняття норм, правил і принципів відповідальної поведінки», термін виконання: лютий-грудень 2022 р., науковий керівник – д.ю.н., проф. Н.Р.Малишева. 

Виконавці: Н.Р.Малишева, А.М.Гурова.

За результатами дослідження проведено аналіз міжнародних договорів, інших резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, норм міжнародних організацій щодо забезпечення відповідальної поведінки в космосі, законодавства держав-членів ЄС, США та інших держав світу, а також наукових підходів до розуміння концепції «відповідальної поведінки в космосі» та правових механізмів її забезпечення, підготовлені рекомендації щодо реалізації відповідної концепції в Україні та подані рекомендації щодо національної позиції на міжнародній арені. 

По темі в поточному році підготовлено та передано до  Ради НАН України з космічних досліджень і Наукової частини Космічної програми України Звіт про виконання відповідної теми.

Крім того, за результатами дослідження:

1. В журналі «Космічна наука і технологія» (індексується базами SCOPUS та Web of Science), 2022, № 6 опубліковано наукову статтю Н. Р. Малишевої та А. М. Гурової на тему «Довгострокова сталість космічної діяльності: нові виклики перед міжнародним і національним космічним правом»;
2. Підготовлено Правову позицію для Президії НАН України з приводу заяв рф щодо законності визнання приватних супутників як цілі до знищення;
3. Н. Р. Малишевою спільно з Центром космічного права Японії підготовлено і проведено міжнародний бізнес-форум, присвяченій космічній діяльності в Україні, на якому Н. Р. Малишева зробила основну доповідь, присвячену космічній діяльності і космічному праву в Україні в умовах збройної агресії рф, а також взяла участь в дискусії і відповіла на численні запитання.
4. Н. Р. Малишева та А. М. Гурова взяли участь у Національному форумі 

«Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології» (24-25 листопада, м. Київ) і виступили з доповіддю «Використання засобів  ДЗЗ для виявлення та каталогізації місць розташування відходів, що утворились внаслідок військових дій на території України».

Окрім основної відомчої та програмно-цільової тематики співробітники Інституту брали участь у таких дослідженнях:

1. Загальноакадемічний проект «ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ». Енциклопедія видається під егідою Інституту енциклопедичних досліджень НАН України спільними зусиллями багатьох академічних установ. Ця робота вважається плановою, хоча й неоплачуваною, для всіх співробітників НАН України. На інститут редколегія видання покладає підготовку ряду статей юридичної тематики. Відповідно, І. Б. Усенко є науковим редактором відділу «Право» цього видання.
2. Продовжилася співпраця Інституту з Державною науковою установою «Енциклопедичне видавництво» щодо видання «ВЕЛИКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ». Видання ВУЕ здійснюється відповідно до Указу Президента України «Про Велику українську енциклопедію» від 2 січня 2013 року № 1/2013; Указу Президента України «Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії» від 12 січня 2015 року № 7/2015; постанов Президії НАН України (2013–2017). У відділі історико-правових досліджень готується ряд статей до майбутніх томів енциклопедії і її електронної версії.