Народився 24 листопада 1935 р. Закінчив у 1957 р. юридичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1962-1967 рр. працював учителем географії та вихователем Комарівської школи-інтернату (Чернігівська область). У 1968 р. його було обрано молодшим науковим співробітником відділу теорії та історії Інституту. Однак у 1972 р. наукову діяльність В. І. Акуленка, що успішно розвивалася, було перервано звільненням з Інституту з надуманих тодішніми спец. службами політичних мотивів (Президія НАН України у 1994 р. скасувала це рішення).

Змушений покинути Інститут, він протягом 1972 – 1979 рр. працював старшимконсультантом Республіканського правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК). Вподальшому, до 1987 р., через погіршення здоров’я перебував на творчій роботі, зокрема працював позаштатним кореспондентом інформаційно-методичного бюлетеня «Пам’ятки України». У 1987 р. він видав наукову працю «Гуманізм і варварство. Про врятування культурних цінностей в період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945», присвячену масовому знищенню і пограбуванню фашистською Німеччиною під час Другої світової війни культурних цінностей України.

Ця публікація привернула увагу видатного українського поета та академіка АН УРСР Б. І.Олійника, який запросив В.І.Акуленка на роботу старшим юрисконсультом в очолюваний ним Український фонд культури, де він працював у 1987 – 1990 рр. У 1990 – 1992рр. В. І. Акуленко був юристом часопису «Пам’ятки України» та газети «Старожитності», а у 1993 р. обіймав посаду старшого наукового співробітника Центру пам’яткознавства НАН України і Утопік.

У 1992р. В.І.Акуленко було підготовлено кандидатську дисертацію «Проблеми становлення і розвитку законодавства про охорону пам’яток культури в Україні (1917 – 1991)», яку він представив до розгляду в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. У процесі її захисту спеціалізована вчена рада визнала, що здобувач дослідив новий напрям в юридичній науці і заслуговує на присудження йому вченого ступеня доктора юридичних наук (Положення ВАК України тоді це дозволяло), і того ж року на повторному розгляді дисертаційної роботи присудила йому дану ступінь. В 1993р. В.І.Акуленко повернувся на роботу в Інститут, і з цього часу і до нині обіймає посаду провідного наукового співробітника відділу міжнародного права та порівняльного правознавства. З 1998 р. він також працював на посаді професора кафедри теорії та історії держави і права в Національному педагогічному університеті ім.М.П.Драгоманова. У 2004 йому було присуджено звання професора.

Також В. І. Акуленко був консультантом Комітету ВРУ з питань культури та духовності та консультантом народного депутата Д.В.Чобіта, головою Наглядової ради Українського фонду культури, членом Головної ради Утопік. Сьогодні він є членом Президії Президентської ради Української асоціації міжнародного права, як і членом редколегій ряду юридичних та культурологічних періодичних видань (наприклад, «Праці центу пам’яткознавства», «Пам’ятки України: національна культура»). За його безпосередньої участі Верховною Радою України було розроблено та прийнято: Закон «Про музеї та музейну справу» 1995 р., Закон «Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей» 1999 р., Закон «Про охорону культурної спадщини» 2000 р. та Закон «Про охорону археологічної спадщини» 2004 р.

В. І. Акуленко є членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім.В.М. Корецького НАН України та Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Під його керівництвом підготовлено ряд кандидатів юридичних наук, які успішно проводять дослідження з цієї тематики.

Як член україно-німецької, україно-польської, україно-угорської та україно-російської комісій з повернення та реституції культурних цінностей, створених відповідно до міжнародних угод України з цими країнами, брав участь у переговорах із зазначених питань з: Німеччиною (1996 р., м.Берлін; 1997р. і 2001р., м.Київ; 2004р., м.Сімферополь); Польщею (1996 р. і 1999р., м.Варшава; 1997р., м.Львів та 2001р., м.Київ); Угорщиною (1997р., м.Ужгород і 2001р., м.Київ); та Росією (1997р., м.Київ). За дорученням Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при КМ України він розробив «Концептуальні засади та загальні принципи міжнародного співробітництва України у сфері реституції культурних цінностей», які успішно використовувалися українськими делегаціями в процесі ведення переговорів.

До сфери його наукових інтересів входить міжнародно-правова охорона культурних цінностей. Доробок В. І. Акуленко становить понад 250 наукових праць. Він вперше у вітчизняній юридичній науці започаткував дослідження широкого кола проблем з правової охорони історико-культурної спадщини України. Завдяки його зусиллям у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту сформовано концепцію становлення і розвитку міжнародного права охорони культурних цінностей як окремої галузі міжнародного права.

Також В. І. Акуленко перший в Україні, хто з позицій міжнародного права дослідив проблему повернення культурних цінностей, втрачених під час Першої та Другої світових війн, як і повернення таких цінностей країнам їх походження після розпаду СРСР, обґрунтувавши при цьому концептуальну міжнародно-правову позицію України в переговорному процесі з Польщею, Німеччиною, Угорщиною та Росією. В.І.Акуленко відомий громадськості України також як публіцист, член Національної спілки журналістів України, є автором багатьох нарисів та памфлетів на суспільно-політичні та культурологічні теми. Зокрема, він підготував і видав публіцистичну книгу «На перехресті закону і совісті». – К., 2005, а згодом документально-художню «Відлуння пам’яті: назад у майбутнє». – К., 2008.

У 2017 р. В. І. Акуленко, разом з М.О.Теплюк та М.І.Шумило одержав Премію НАН України ім. Василенка Миколи Прокоповича «за цикл праць, забезпечення ефективності реалізації законодавства України: проблеми теорії і практики».

Вибрані наукові публікації:

Законодавство про пам’ятники історії та культури: зб. нормат. актів / під ред. О. Н. Якименка, упоряд.: М. О. Голодний, В. І. Акуленко та ін. К.:Укрполітвидав, 1970. – 464 с.
Акуленко В. Охорона пам'яток культури в Україні (1917-1990). – К., 1991. – 274 с.
Збірник «Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн.2. Правова охорона культурних цінностей» // відп. ред. Ю. С. Шемшученко, В. І. Акуленко; Упоряд. В.І. Акуленко, В.НДенисов, В.В.Максимов. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 863 с.
Akulenko V. A Bill which Faces the Past // Spoils of War. – Bremen, August 1997. – № 4. – P. 19-20.
Акуленко В. І. Культурна спадщина людства: збереження та використання: навчальний посібник. – Львів, 2002. – 160 с. (у співавторстві);
Акуленко В. І. Імплементація міжнародно-правових норм у внутрішнє право України у сфері охорони культурної спадщини // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. В.Н.Денисова, 2006. – С. 458-507;
Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурних цінностей (у співавт.) // Український щорічник міжнародного права. – 2010.
Akulenko V. International Law on Protection of Cultural Property – a New Branch of the Public International Law (ESSEY) // Juridical Journal. – 2016. - № 169 – S. 56-58.
Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України: Монографія. – К., «Юстініан», 2013. – 616 с.

сайт создан компанией