Конференція «Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні аспекти»

16 травня 2017 року в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відбулася щорічна міжнародна науково-практична конференція «Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні аспекти».

У конференції взяли участь провідні вчені-юристи України, представники центральних та вищих органів державної влади, наукової молоді, а також студенти провідних вищих навчальних закладів України. Всі учасники конференції полемічно і, водночас, толерантно обговорили фундаментальні проблеми, пов’язані із забезпеченням прогресивного державно-правового розвитку та тих чинників, що справляють на нього визначальний вплив. Як і завжди, з вступним словом на Конференції виступив Директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, академік НАН України Юрій Сергійович Шемшученко. З вітальним словом на конференції виступив Президент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, Заслужений діяч науки і техніки України Олександр Віталійович Петришин, а також Директор Інституту законодавства Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, член-кореспондент НАН України Олександр Любимович Копиленко. Серед виступів на Конференції варто, насамперед, виділити доповіді таких провідних вчених України, як А.О. Селіванов, Н.С. Кузнєцова, О.В. Скрипнюк, В.Ф. Сіренко, О.І. Ющик, Н.М. Оніщенко, О.Д. Тихомиров, О.М. Костенко тощо.

Молоді вчені, аспіранти, здобувачі та студентська молодь також не залишилась осторонь тих проблем і питань, які обговорювалися на Конференції.

За наслідками проведення Конференції, як і завжди, Оргкомітетом також були нагороджені представники молодих вчених та студентської молоді (6 осіб), які отримали дипломи відповідно за І, ІІ та ІІІ місця в конкурсі за кращу наукову роботу (статтю).

Крім цього, за наслідками проведення Конференції в цілому були прийняті рекомендації учасників щорічної міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні аспекти».

РЕКОМЕНДАЦІЇ
учасників щорічної міжнародної науково-практичної конференції на тему:
«Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні аспекти»
(м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 16 травня 2017 року)

Розглядаючи процеси реформування, реформаторські трансформаційні зміни, належне слід віддавати такому явищу соціальної дійсності, як право. При тому слід розуміти, що право виступає, з одного боку, як об’єкт реформування, оскільки від його досконалості, дієвості та конструктиву залежить результативність проведення відповідних реформ. З іншого боку зрозуміло, що право – це чинник, засіб реформування і відображення досягнутих результатів, а також їх унормування та відповідне закріплення. В такий спосіб право повинно відображати сьогодні і виклики часу, і вимоги громадянського суспільства, а головне – проводити в життя ті зміни, яких потребує і громадянське суспільство, і пересічна людина. Саме людина, її життя, честь, гідність стають сьогодні центральним акцентом гуманізації та оптимізації правової системи.

Розглядаючи взаємозв’язок держави, права і людини, необхідно зазначити, що існують права і свободи, які ні в якому випадку не повинні обмежуватися – це природні права і свободи людини. Вони не створюються державою і не можуть бути нею обмежені, а належать людині від народження, є виявом її природи. Це, перш за все, право на життя, честь, гідність, вільний вибір місця проживання, свободу думки, совісті і релігії, а також деякі інші права, передбачені в ст. 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Конституція України (ст. 32) встановлює більш широке коло прав, що не підлягають обмеженню, окрема, право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю тощо.

Основний зміст багатьох юридичних гарантій свободи особи полягає в забезпеченні необхідних умов для нормального життя, активної діяльності громадян у суспільстві. З цією метою необхідно систематично оновлювати, приводити у відповідність з вимогами часу чинне законодавство, вдосконалювати правові форми і методи охорони прав громадян, розширювати можливості участі громадян в обговоренні законопроектів, а також в їх прийнятті й реалізації.

З огляду на це важливе значення має вивчення європейської практики реалізації прав, свобод і законних інтересів людини, які відображені в трьох групах джерел європейського права (джерела первинного, вторинного та прецедентного права).

У зазначеному контексті необхідно звернути увагу, зокрема, на правовий аспект соціальної політики. На жаль, внаслідок всім відомих причин (корупція, недобросовісна конкуренція, зловживання службовим положенням тощо) соціальна політика ще донедавна відтворювала «залишковий принцип» і визначалася як політика для найбільш вразливих верств населення. Ні в якому разі не відкидаючи потребу адресної допомоги, розуміючи, що це на сьогодні пріоритетний напрям уваги держави в соціальній сфері (особливо щодо учасників АТО, членів їх сімей, вимушених переселенців, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-сиріт, дітей-інвалідів тощо), хочемо наголосити, що розуміння соціальної політики повинно бути об’ємнішим, тобто більш цивілізованим стосовно улаштування європейського співжиття у «просторі свободи, безпеки і правосуддя».

Таким чином, в центрі уваги сьогодні повинні знаходитися:

1) диференціація права, тобто відповідна пільгова політика, правомірне полегшення правового становища в рамках чинного законодавства для тих верств населення, які на це заслуговують;

2) розробка концепції, принаймні, в доктрині, «правомірного мотивування», стимулювання в рамках соціальної політики (наприклад, підтримка нанотехнологій, новаторських проектів розвитку, можливостей використання потенціалу соціально-активної, талановитої молоді тощо). Адже без зазначеного аспекту соціальної політики неможливо спрогнозувати науково-технічний та інноваційний розвиток держави і суспільства в майбутньому.

На підставі викладеного, учасники щорічної міжнародної науково-практичної конференції «Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні аспекти» вважають за доцільне:

1. Рекомендувати науковця-юристам вдосконалювати, поглиблювати і розширювати дослідження проблем теорії та практики правового статусу людини; приймати участь в підготовці пропозиції та рекомендацій до проектів нормативно-правових актів з метою забезпечення подальшого вдосконалення українського законодавства та приведення його у відповідність до європейських стандартів у цій сфері.
2. Сприяти науковим розробкам щодо удосконалення інституту юридичної відповідальності держави перед громадянським суспільством та особою.
3. Приділити увагу аналізу сучасних тенденцій розвитку доктрини прав людини у європейському та вітчизняному правовому середовищі.
4. Визначити взаємозв’язок права і моралі у контексті забезпечення ними впливу на формування правового світогляду, правової свідомості та правової культури особистості.
5. Підготувати матеріали щорічної міжнародної науково-практичної конференції «Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні аспекти» для опублікування в науково-практичному юридичному журналі «Альманах права».

<< Назад